Національна академія наук України

Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології

ім. Р.Є. Кавецького

СТАНКЕВИЧ Віталій Васильович

УДК: 618.19-006.6-085.28+615.373.3+615.246.2

ІНФРАЧЕРВОНЕ НЕІНВАЗИВНЕ ЛАЗЕРНЕ ОПРОМІНЕННЯ КРОВІ ПРИ ПРОВЕДЕННІ АД’ЮВАНТНОЇ ХІМІОТЕРАПІЇ ХВОРИМ НА РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

14.01.07 – онкологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КИЇВ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Буковинській державній медичній академії МОЗ України

Науковий керівник – доктор медичних наук, професор

СЕНЮТОВИЧ Роман Васильович,

завідувач кафедри онкології, променевої діагностики, променевої терапії та радіаційної медицини Буковинської державної медичної академії

Офіційні опоненти: – доктор медичних наук, професор

ДРИЖАК Володимир Іванович,

завідувач кафедри онкології, променевої діагностики і променевої терапії та радіаційної медицини Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України

– доктор медичних наук, професор

КАБАН Олександр Петрович,

завідувач науково-дослідного відділення анестезіології та інтенсивної терапії Інституту онкології АМН України

Провідна установа – Національний медичний університет

ім. О.О. Богомольця МОЗ України,

кафедра онкології, м. Київ.

Захист відбудеться 25 квітня 2001 року о 13 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.155.01 в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України (03022, Київ, вул. Васильківська, 45)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ІЕПОР ім. Р.Є. Кавецького НАН України

Автореферат розісланий 24 березня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук Н.В. Бородай

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Актуальність дослідження зумовлена ши-рокою поширеністю раку молочної залози (РМЗ) як в багатьох країнах світу, так і в Україні, де він по-сідає перше місце серед інших локалізацій злоякісних пухлин у жінок. В Україні щороку за-хворює близько 14 тис. жінок (50 випадків на 100 тис. жіночого населення), абсо-лют-ні показники захворюваності у 1997 році становили 14,7 тис. Високий рі-вень летальності (у 1997 році – 27,8 на 100 тис. жіночого населення), су-мнів-ний прогноз щодо повного видужання, низька якість життя хворих ро-бить проблему ще більш значною. Захворювання, в основному, вражає осіб працездатного віку і тому спричиняє великі трудові втрати.

На сучасному етапі розвитку онкології лікування раку молочної за-ло-зи комплексне. Починається із доопераційної променевої терапії або неоад’ювантної хіміотерапії (НАХТ) з послідуючим проведенням опера-тив-ного втручання та застосуванням ад’ювантної хіміотерапії (АХТ) або ад’ювантної гормонотерапії (М.Б. Бычков. и соавт., 1993; L.D.1995; В.І. Та-ру-тінов, 1998). АХТ передбачає початок 1-го курсу через 3-4 тижня піс-ля оперативного втру-чання та налічує 6 двотижневих щомісячних курсів (схема СМF) (J.1986; E.1988; В.І. Тару-ті-нов, 1998). За даними різ-них авторів, ця схема є найбільш ефек-тивною (G. Bonadonna, M.1995; Я.В. Шпа-рик, Б.Т Білин-ський, 1997). Однак, внас-лідок виникнення низки усклад-нень (Н.И. Пилипенко, В.И. Стариков, 1997; Я.В. Шпарик, Б.Т. Бі-лин-сь-кий, 1997), які дозолімітують та по-ру-шу-ють цю схему, її ефективність зни-жу-ється.

Найбільш дозолімітуючим фактором при проведенні АХТ є лейко-тромбоцитопенія, з якою пов’язане пригнічення імунної реактивності орг-а-нізму під час проведення ХТ (G.1985; М.Л. Гершанович, 1989; Ю.А Гриневич, 1990). Негативним про-явом АХТ є також диспептичний синдром, який не-га-тивно впливає як на якість життя хворої жінки, так, опосередковано, і на ефект лікування. Дис-пептичний синдром супроводжує введення майже всіх хі-міо-пре-па-ра-тів. За даними B.(1996) при проведенні ХТ нудота спо-сте-рі-га-єть-ся у 42,8% хворих, блювання – у 38,8%, діарея – у 4,8% хворих.

З метою профілактики ускладнень АХТ застосовують цілий ряд медикаментів різного спрямування: колонієстимулюючі фактори (M.1996); інтерферон (Г.Н. Дранник, 1994); лейкомакс (Н.Б. Николаева и др., 1996); тимоген, Т-активін, (Г.Н. Дранник, 1994), зофран, навобан, метоклопрамід, кор-тикостероїди, ессенціа-ле, віта-мі-ни, мікро-еле-мен-ти (Н.Б. Николаева и др., 1996; G.1996) та ін. Є поодинокі повідомлення про засто-су-ван-ня препаратів ехінацеї пурпурної (Д.В. Мясоедов, 1996; Г.М. Дубин-сь-ка, 1998). У ряді робіт показаний по-зи-тивний вплив ен--те-ро--сорб--ції (Б. Т. Билинский, 1993; Б. Т. Білинський, Я.3. Хім'як, 1995). По-ряд із медикаментозними про-текцій-ними засобами в онкології знаходить міс-це і низькоінтенсивне лазерне оп-ро-мінен-ня крові, у т.ч. лазерне інфра-чер-воне опромінення (Н.Ф. Гамалея, 1988; В.И. Тарутинов,1996; В.І. Дрижак, 1997).

Однак, питання протективного впливу інфрачервоного лазерного оп-ро-мінення крові (ІНЛОК), настоянки ехінацеї та ен-теросгелю при проведенні АХТ хворим на РМЗ залишились поза увагою клі-ніцистів. Не розроблена схема застосування ІНЛОК, як профілактичного за-со-бу боротьби з ускладненнями АХТ РМЗ. Невивченим є вплив ІНЛОК на по-каз-ники імунологічного статусу організму, на біохімічні дані крові та на ви-довий склад і популяційний рівень мікрофлори вмісту товстої кишки у да-ного контингенту хворих.

Виходячи з усього наведеного, можна констатувати, що питання усу-нення токсичних проявів АХТ у хворих на РМЗ з використанням ефек-тив-них, економічно виправданих, широко доступних засобів, які спроможні під-вищити не лише ефективність лікування (опосередковано), а і по-кра-щи-ти якість життя хворих, залишаються актуальними на сьогоднішній день.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри онко-ло-гії, променевої діагностики, променевої терапії та радіаційної медицини Буко-винської державної медичної академії “Розробка нових методів регіонарної хіміо-променевої терапії при лікуванні раку молочної залози, шлун-ка, голови та шиї, меланоми шкіри” (но-мер Державної реєстрації № 01.97V008235, шифр теми ІН.18.00.0001.96).

Мета дослідження. Визначити ефективність застосування інфра-чер-воного неінвазивного лазерного опромінення крові в порівнянні з нас-то-янкою ехінацеї та ентеросгелем у комплексній терапії хворих на РМЗ, як за-собу допоміжної терапії, спрямованого на зменшення токсичних проявів ад’ювантної хі-міотерапії за схемою СМF.

Задачі дослідження. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

1. Вивчити в експерименті властивості ІНЛОК щодо протекції нега-тив-них проявів застосування хіміопрепаратів (ХП) (схема СМF) за даними інтегральних поведінкових тес-тів, біохімічних та деяких показників загального аналізу крові, ви-до-во-го складу і популяційного рівня мікрофлори вмісту кишечнику й коло-ні-за-ційної резистентності слизової оболонки тонкої і товстої кишок, показників імунітету та неспецифічної резистентності організму тварин і по-рівняти їх із результатами застосування настоянки ехінацеї пурпурної та ентеросгелю.

2. Дослідити ефект поєднаного застосування неспецифічних імуномодуляторів (ІНЛОК, настоянка ехінацеї пурпурна) та ентеросгелю при введенні екс-пе-ри-ментальним тваринам ХП за схемою СМF та порівняти з результатами їх ізольованого використання.

3. Дослідити ефективність застосування ІНЛОК при проведенні АХТ (схема СМF) у хворих на РМЗ за оцінкою біохімічних даних крові, лейкоцитарної формули і показників стану системи імунітету та порівняти з аналогічними результатами застосування настоянки ехінацеї пурпурної та ентеросгелю.

4. Вивчити вплив ІНЛОК на видовий склад і популяційний рівень мі-крофлори товстої кишки при проведенні АХТ (схема СМF) у хворих на РМЗ та порівняти з результатами застосування настоянки ехінацеї пурпурної та ентеросгелю.

5. Порівняти клінічну ефективність ІНЛОК із такою у настоянки ехі-нацеї пурпурної та ентеросгелю при проведенні АХТ (схема СМF) у хворих на РМЗ.

Об’єкт дослідження. Хворі на рак молочної залози та білі рендомбредні щури.

Предмет дослідження. Інтегральні токсикологічні показники, показники системи імунітету, біохімічні показники крові та видовий склад і популяційний рівень мікрофлори кишечнику за умов застосування засобів неспецифічної імуномодуляції та ентеросорбції.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач були використані за-галь-но-прий-ня-ті клініко-лабораторні, рентгенологічні, біохімічні, імунологічні, мікробіологічні та статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в експерименті показаний позитивний вплив ІНЛОК на показники імунітету, кровотворення, біохімічні характеристики крові та видовий склад і популяційний рівень мікрофлори вмісту кишечнику й колонізаційну резистентність слизових оболонок тонкого і товстого кишечнику тварин, що одержували ХП за схемою СМF, у порівнянні з результатами самостійного застосування настоянки ехінацеї пурпурної та ентеросгелю.

Доведено, що проведення АХТ хворим на РМЗ супроводжується фор-муванням різного ступеня (І-ІV) кишкового дисбактеріозу за ра-хунок елімінації або вираженого дефіциту автохтонних облігатних ана-е-роб-них (біфідобактерій і лактобактерій) та аеробних (ентерококів) бактерій, зростання популяційного рівня умовно патогенних мікроорганізмів (превотели, пеп-то-ко-ка, клостридій, протеїв, ентеробактера та дріжджоподібних грибів роду Can-dida). Характерною особливістю мікробіоценозу при проведенні АХТ є кон-тамінація порожнини товстої кишки патогенними (гемолітичними та ентеропатогенними) ешерихіями, а також умовно патогенними пептострептококами, цитробактером та ін.

Встановлено, що застосування ІНЛОК сприяє відновленню тих іму-нологічних показників периферичної крові, які змінюються на пев-них етапах протипухлинної терапії. Показана ефективність ІНЛОК у нор--малізації біохімічних параметрів крові (прямий білірубін, печінкові ферменти АлАТ і АсАТ, сечовина, коефіцієнт альбумін/глобуліни), зменшенні ступеня дисбактеріозу у хворих на РМЗ внаслідок зростання видового складу і по--пуляцій-ного рівня автохтонних облігатних, фізіологічно корисних бак-те-рій та зменшення популяційного рівня умовно патогенних і патогенних мікроорганізмів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати експериментальних досліджень показали більш високу ефективність ІНЛОК у зменшенні ток-сич-ності ХП (при по-рівнян-ні з настоянкою ехінацеї пурпурною і ентеросгелем) та виявили, що сумісний вплив застосування всіх засобів (ІНЛОК, настоянка ехі-на-цеї пурпурна, ентеросгель) не відрізняється від самостійного ефекту ІНЛОК.

Аналіз результатів клінічних досліджень та отримані екс-пе-ри-мен-таль--ні дані дозволяють рекомендувати ІНЛОК для комплексного лікування хво-рих на РМЗ, як простий, доступний, економічно виправданий і ефек-тив-ний немедикаментозний метод, який активує неспецифічну ре-зис-тент-ність організму, спрямовану проти пухлини, покращує біохімічні показники крові, зменшує лейкопенію та прояви диспептичного синдрому, по-ліпшує результати лікування і практично не дає ускладнень.

Впровадження результатів дослідження. Практичні рекомендації згід-но з результатами досліджень впроваджені у практику відділення гормонозалежних пухлин та відділення хіміотерапії Чернівецького, Івано-Франківського Хмельницького обласних онкологічних диспансерів. Основні по-ложення дисертації використовуються у лекціях та на практичних заняттях студентів кафедри онкології, променевої діагностики, про-ме-невої терапії та радіаційної медицини, кафедрах факультетської хірургії, очних та ЛОР хвороб, клінічної іму-но-ло-гії, алергології та ендокринології Буковинської державної медичної ака-демії, кафедри онкології Івано-Франківської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Внесок автора полягає у постановці мети та формулюванні завдань, ви-борі хворих, об’єму та методів дослідження. Автор самостійно розробляв та впро-ваджував методи лазерної терапії, провів 1029 сеансів ІНЛОК, здійснив аналіз та узагальнення результатів досліджень, обґрунтував ме-тоди лікування. Він провів експериментальні дослідження на щу-рах, опрацював фактичний матеріал експерименту, теоретично уза-галь-нив отримані результати, сформулював висновки, розробив практичні ре-ко-мен-дації та готував наукові матеріали до публікації. Здобувач особисто опра-цював статистичними методами клінічний матеріал.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та поло-жен-ня дисертаційної роботи були повідомлені та обговорені на щорічних нау-ково-практичних конференціях Буковинської державної медичної ака-де-мії (1996-1999 рр.); засіданнях товариств онкологів та хірургів Чер-ні-вець-кої області (1996-1999 рр.), а також: ІІ Міжнародному медич-ному конгресі студентів і молодих вчених (Тернопіль, 1998 р.); 4 InternaMedical Student Congress (м. Катовіце, Польща, 1998 р.); ІІІ укра-їнсь-кій науково-практичній конференції з народної та нетрадиційної меди-ци-ни (Київ, 1998); конференції з міжнародною участю “Оздоровчі ре-сур-си Карпат і прилеглих регіонів” (Чернівці, 1999 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 праць, в то-му числі у провідних фахових виданнях рекомендованих ВАК України – 6 та в 1 монографії (співавторство), 4 в тезах.

Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 170 сторінках машинопису, складається із вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, експериментальних досліджень, клінічних досліджень, аналізу та узагальнення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій, додатків. Робота ілюстрована 37 таблицями і 4 рисунками. Список літератури налічує 164 джерела вітчизняних і 126 іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. В роботі проведений аналіз ре-зуль-татів обстеження і лікування 77 хворих на рак молочної залози (T2-3 N1-2 M0) віком від 30 до 70 років, яким проводилась неоад’ювантна хіміотерапія, ви-конана радикальна мастектомія з наступним проведенням ад’ювантної хі-міотерапії і які знаходились на лікуванні в Чернівецькому обласному он-ко-логічному диспансері з 1996 по 1999 роки. Хворих основної групи по-ді-лено на 3 підгрупи в залежності від застосування запропонованих засобів про-філактики ускладнень: І-а підгрупа – 49 хворих, яким, поряд з ос-нов-ною схемою лікування, застосовано ІНЛОК; ІІ-а підгрупа –14 хворих , які приймали настоянку ехінацеї пурпурну; ІІІ-я під-група – 14 хворих , які отримували ен-те-росгель. Контрольну групу склали 162 хворих на РМЗ (T2-3 N1-2 M0), яким також проводилась неоад’ювантна хіміотерапія, виконана ра-ди-каль-на мастектомія та ад’ювантна хіміотерапія. Середній вік хворих конт-роль-ної групи – 54,7 років, у дослідній групі – 54,8 років. Розподіл за ста-ді-ями показав, що у хворих як дослідної, так і контрольної груп переважала ІІІБ стадія раку молочної залози (T3 N2 M0) – 45,45% та 50,62% відповідно.

У первинно виявлених хворих на РМЗ проводили 1-2 курси НАХТ за схемою CMF з інтервалом між курсами 25-30 днів. Після НАХТ хворим виконували радикальну операцію на мо-лоч-ній залозі. Через 2-3 тижні після операції починали перший курс АХТ за схемою CMF (Я.В. Шпарик, Б.Т. Білинський, 1997). Послідуючі 5 курсів проводили з ін-тервалами між курсами 30-40 днів.

Поряд із АХТ оперованим жінкам дослідних груп застосовано: ІНЛОК, настоянку ехінацеї пурпурну, ентеросгель.

Інфрачервоне неінвазивне лазерне опромiнення крові проводили апа-ратом "Мустанг 016" (Росія) при дозі 0,005-0,01 Дж/см2, в iмпульсному режимі, дов-жиною хвилі 0,89 мкм. Опромінювались зона підключичних судин та зона гру-дини. Необхідно зауважити, що ефект внутрішньосудинного лазерного опромінення крові гелій-неоновим лазером, яке широко за-сто-со-ву-ється в онкології, більш генералізований, однак ІНЛОК дозволяє проводити неiнвазивні процедури, при яких зменшується час експозиції та збільшується ширина те-рапевтичного коридору.

Для вирішення поставлених задач були використані за-галь-но-прий-ня-ті методи клінічного спостереження за перебігом захворювання, а також про-ведені клініко-лабораторні, біохімічні, інструментальні, рентгенологічні дос-лідження. Вибірково проведені клініко-імунологічні дослідження та вив-чені видовий склад і популяційний рівень мікрофлори порожнини товстої кишки.

Біохімічний спектр дослідження виконано на біохімічному ана-лі-за-то-рі "Соnе-ultra" (Фінляндія) у Чернівецькому обласному діагностичному центрі.

Підрахунок лейкоцитарної формули здійснювався апаратним ме-то-дом із використанням комп’ютеризованої системи ВСS-1200J виробництва фірми “Весktаn” (США).

Дослідження імунного статусу хворих на РМЗ проводилось за загальноприйнятими ме-то-ди-ками S.A.1978; Ю.А. Гриневич, Л.Я. Каменец, 1986; А.В. Караулов, 1999 і включало визначення: 1) абсолютної кіль-кос-ті лімфоцитів (Х·109/л); 2) відносної і абсолютної кількості Т-, В- і 0-лім-фоцитів; 3) активних Т-лімфоцитів (Та); 4) відносної кількості Т-супресорів та Т-хелперів; 5) встановлення імунорегуляторного індексу (ІРІ); 6) вміс-ту імуноглобулінів класів М, G, А у сироватці крові; 7) фагоцитарної ак-тивності (ФА) та фагоцитарного індексу (ФІ) нейтрофільних грануло-цитів; 8) окислювально-відновної активності цих клітин (за даними НСТ-тесту); 9) рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК); 10) титру компле-мен-ту; 11) титру нормальних антитіл.

Встановлення ступеня кишкового дисбактеріозу про-во-ди-ли на основі мікробіологічного дослідження порожнинного вмісту товс-тої киш-ки хворих на РМЗ. Вивчали видовий склад та популяційний рівень авто-хтонних облігатних і факультативних, а також алохтонних мік-ро-ор-га-ніз-мів в 1 грамі випорожнень товстої кишки за модифікованими ме-то-ди-ка-ми (М.Э. Микельсаар, У.Х. Сийгур, 1990, И.И. Сидорчук, 1991).

До початку та в кінці кожного курсу АХТ вивчали і порівнювали да-ні клінічних проявів токсичності хіміотерапії (нудота, блювота, діарея, сто-матит та ін.) між дослідними та контрольною групами, користуючись ре-комендаціями ВООЗ щодо визначення стадійності ускладнень.

З метою визначення ефективності кожного із запропонованих за-со-бів (ентеросгель, настоянка ехінацеї пурпурна, ІНЛОК) перед початком клінічних дос-лід-жень були проведені експериментальні досліди на 60 білих щурах, з яких сфор-мовано шість однорідних груп. І-а група отримувала впродовж екс-пе-ри-менту плацебо – 0,9% розчин NaCl і служила контролем. II-а – отримувала ХП за схе-мою CMF. ІІІ-я – отримувала ХП за схемою CMF та ентеросгель (щоденно внут-ріш-ньо-шлун-ково по 0,01 г/100 г маси тіла). IV-а – отримувала ХП за схемою та настоянку ехінацеї пурпурну (щоденно внут-ріш-ньо-шлун-ково по 0,25 мл/кг маси тіла). В V-й групі, паралельно з отриманням ХП за схемою застосовано ІНЛОК довжиною хвилі 0,89 мкм, потужністю 6-8 Вт, частотою 80 Гц, часом впливу 64-128 с. через день на ділянку про-ек-ції грудини. Лазерне опромінення тварин вказаної групи здійснювалось за допомогою АЛТ “Мустанг 016”. В VI-й групі, паралельно з отриманням ХП за схемою CMF, застосовано всі запропоновані засоби (ентеросгель, нас-то-ян-ка ехінацеї пурпурна, ІНЛОК).

У динаміці експерименту вивчали інтегральні показники (що-ден-но реєструвалась маса тіла, на 5 та 14 дні експерименту у тварин вивчали го-ризонтальну і вертикальну рухову активність, норковий рефлекс, емо-цій-ну реактивність та інтегральну поведінкову активність). Після закінчення 14-ден-ного експерименту проводилось визначення ряду показників пери-фе-рійної крові (кількість еритроцитів, лейкоцитів, гематокрит), кое-фі-ці-єн-тів маси внутрішніх органів (печінки, нирок, серця, легень та селезінки), низки біохімічних (білок, АлАТ, - та пре-ліпопротеїди, тимолова проба, SH–групи, холінестераза) та імунологічних показників (фагоцитарна ак-тивність, фагоцитарне число, активність в НСТ-тесті /спонтанна, стимульована/, вміст Т-лім-фоцитів в периферичній крові). Проведено також визначення видового складу та по-пу-ля-цій-но-го рівня мікрофлори вмісту порожнини та слизових оболонок кишечнику.

Статистична обробка матеріалу проведена з використанням стан-дарт--ного програмного пакету “Statistica 5.0 for Windows”. Вірогідність ре-зуль-татів оцінювалась за критерієм Стьюдента (t). Різниця вважалась достовірною при р<0,05.

Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз результатів експериментальних досліджень переконливо до-вів високу ефективність ІНЛОК у зниженні токсичних проявів ХП. На-сто-ян-ка ехінацеї пурпурна зменшувала токсичне навантаження в меншій мірі, ніж ІНЛОК, ефект ентеросгелю був нижчим за такий у настоянки ехінацеї пурпурної. Дія всіх за-со-бів (ІНЛОК, настоянка ехінацеї пурпурна, ентеросгель) на фоні введення щурам ХП май-же у всіх дослідженнях не відрізнялася від ізольованого застосування ІНЛОК, що вказує на основний детоксикуючий внесок саме ІНЛОК.

Так, при вивченні показників, що характеризують стан центральної нер-вової системи і м’язову працездатність та належать до інтегральних по-каз-ників токсичного впливу ксенобіотиків, встановлено, що ІНЛОК запобігає зни-женню ваги лабораторних тварин: 15,1±3,6 г (у контролі: 28,2±4,31 г, р<0,05). При вивченні поведінкової реакції та м'язової пра-це-здат-ності щурів встановлено, що ІНЛОК статистично вірогідно підвищує біль-шість з досліджуваних показників: вертикальну рухову активність – 7,51,2 у.о. (у контролі – 9,0±1,4 у.о., р<0,05), норковий рефлекс – 8.61,1 у.о. (у конт-ролі – 5,8±0,4 у.о., р<0,05), емоційну реактивність – 0,70,3 у.о. (у конт-ролі – 0,0±0,02 у.о., р<0,05), та струнний тест – 5,50,65 у.о. (у конт-ро-лі – 3,8±0,4 у.о., р<0,05). Слід зазначити, що величини вказаних показників були навіть вищі, ніж аналогічні у контролі і на-бли-жа-лись до відповідних показників у групі тварин з комбінованим за-сто-су-ван-ням усіх засобів. Введення ентеросгелю та настоянки ехінацеї пурпурної не зменшує не-гативного впливу ХП як за даними динаміки зміни ваги дослідних тва-рин, так і за даними інших інтегральних показників.

При вивченні динаміки змін ваги внутрішніх органів встановлено, що проведення ІНЛОК призвело до статистично вірогідного збільшення ва-го-во-го коефіцієнту усіх органів, у результаті чого вони не від-різ-ня-лися від аналогічних показників в контрольній групі тварин та в групі з од-ночасним застосуванням всіх протекційних засобів.

Проведення лабораторним тваринам ІНЛОК на фоні введення ХП за-побігало зменшенню кількості лейкоцитів: 5,70,4*109/л (у групі пла-це-бо 6,50,9*109/л, р>0,05; у групі із введенням ХП – 4,50,3*109/л, р<0,05; при застосуванні всіх засобів – 6,10,6*109/л, р>0,05). У групі тва-рин, що отримувала поряд з ХП і настоянку ехінацеї пурпурну, спостерігалось змен-шен-ня рівня лейкоцитів: 5,10,4*109/л, p<0,05 (у групі плацебо 6,50,9*109/л, р>0,05; у групі із введенням ХП – 4,50,3*109/л, р>0,05). Змен-шення рівня лейкоцитів до 3,60,4*109 /л у групі ентеросгелю було на-віть більшим, ніж у групі тварин, що отримувала лише ХП (4,50,9*109/л, р<0.05).

Вивчені нами біохімічні показники свідчать про порушення го-ме-о-ста-зу та функціональної активності печінки щурів при введенні ХП за схемою CMF (збільшення концентрації загального білка, зростання вмісту АлАТ, падіння рівня холінестерази, зростання концентрації SH-вмісних сполук, зрос-тання тимолової проби, тощо), що співпадає з даними З.П. Булкиной, 1991. Це дозволяє проаналі-зувати можливості ІНЛОК по усуненню негат-ив-них ефектів ХП у порівнянні із настоянкою ехінацеї пурпурною та ентеросгелем.

Ізольоване введення ентеросгелю на фоні ХП вірогідно знизило кон-центра-цію білка – 7,70,2% (8,80,2% – у групі із введенням ХП, р<0,001) і SН-вмісних речовин – 0,30,01 мМ/л (0,50,01 мМ/л – у групі із введенням ХП, р<0,001), що, ймовірно, вказує на стабілізацію процесів деградації тканинно-клітинних структур. Активність АлАТ, а саме 0,20,05 мкМ/мл*год (1,20,1 мкМ/мл*год – у групі із введенням ХП, р<0,001) повністю нормалізується (0,30,05 мкМ/мл*год, р>0,05 при порівнянні з контролем), активність холінестерази (56,44,2 мкМ/мл*год) дорівнює вихідному рівню, характерному для групи контрольних тварин (56,52,4 мкМ/мл*год., р>0,05).

Подібними ж ефектами характеризувалося ізольоване введення настоянки ехінацеї пурпурної на фоні ХП, за винятком дещо меншого зниження активності АлАТ – 0,40,1 мкМ/мл*год (0,30,05 мкМ/мл*год, р>0,05 при порівнянні з контролем). Зниження тимолової проби (на 41%) набуло достовірного характеру.

При застосуванні ІНЛОК та комбінованому лікуванні усіма засобами отримані біохімічні дані принципово не відрізнялись від дії ентеросгелю та настоянки ехінацеї пурпурної.

При аналізі мікробіологічних досліджень встановлено, що у щурів ХП порушують мікроекологію кишечнику та призводять до формування дисбактеріозу ІІІ-ІV ступеня важкості. Ці зміни характеризуються елімінацією з порожнини та слизової оболонки кишечнику автохтонних облігатних фізіологічно корисних для щурів біфідобактерій – 0 lg КУО/г (у контролі – 8,5±0,1 lg КУО/г), лактобактерій – 0 lg КУО/г (у контролі – 6,9±0,1 lg КУО/г), аеробних спороутворюючих стрептобацил – 0 lg КУО/г (у контролі – 9,5±0,2 lg КУО/г), ентерококів, дефіцитом бактероїдів, пептокока, а також контамінацією порожнини і слизових оболонок умовно патогенними ентеробактеріями (цитробактер – 8,0±0,05 lg КУО/г, у контролі – 0 lg КУО/г; стафілокок – 5,85±0,04 lg КУО/г, у контролі – 0 lg КУО/г) і дріжджоподібними грибами роду Candida – 5,3±0,2 lg КУО/г (у контролі - 0 lg КУО/г).

Ентеросгель та настоянка ехінацеї пурпурна не впливають на видовий склад та популяційний рівень порожнинної та мукозної мікрофлори кишечнику. ІНЛОК на фоні введення ХП сприяє збереженню ентерококів, бактероїдів, пептокока, клостридій, ешерихій та підвищує колонізаційну резистентність за рахунок збереження на слизових оболонках лактобактерій – 5,25±0,1 lg КУО/г та аеробних спороутворюючих стрептобацил 8,90,01 lg КУО/г, а також запобігає контамінації порожнини і слизових оболонок умовно патогенними ентеробактеріями і дріжджоподібними грибами роду Candida. При поєднаному застосуванні всіх протективних засобів спостерігається ефект, аналогічний ізольованому застосуванню ІНЛОК.

Отримані позитивні результати експериментального застосування ІНЛОК дозволили рекомендувати його для впровадження у клініці. Визначення ефективності ІНЛОК проводилось шляхом порівняння отриманих даних з даними контрольної та дослідних груп (ентеросгель, настоянка ехінацеї пурпурна).

При вивченні імунологічних показників та показників загального аналізу крові у хворих на РМЗ встановлено, що проведення АХТ погіршує більшість показників імунограми, деякі – не змінюються, окремі показники спотворюються, що співпадає з даними Ю.А. Гриневич, Л.А. Каменец, 1990; А.Н. Караулов 1999. В першу чергу АХТ негативно впливає на показники лейкоцитарної формули (розвиток лейкопенії), Т-лімфоцити (зниження абсолютної кількості Т-лімфоцитів та відносної кількості T-хелперів, підвищення Т-супресорів), гуморальну ланку імунної відповіді (зростання відносної кількості В-лімфоцитів на фоні пониженої абсолютної кількості, збільшення лейко-В-клітинного індексу, ЦІК), 0-лімфоцити, фагоцитарну активність, систему комплементу та окремі білки гострої фази (зниження концентрації альфа-1-антитрипсину, преальбуміну, гаптоглобуліну, трансферину, компонентів С3 і С4 системи комплементу).

Найкращим засобом протекції зазначених порушень виявилось ІНЛОК. Воно покращує показники лейкоцитарної формули за рахунок підвищення абсолютної кількості лейкоцитів до 4,85±0,3 Г/л (у контролі 3,6±0,2 Г/л, р<0,001), значного зменшення відносної кількості еозинофілів – 3,3±0,2% (у контролі 7,7±0,5%, р<0,001), відсутності базофілів. При цьому спостерігається збільшення відносної кількості нейтрофілів (паличкоядерних – 3,5±0,4, у контролі 1,7±0,2%, р<0,001 та сегментоядерних – 65,3±0,6%, у контролі 63,7±0,4%, р<0,001), моноцитів – 2,0±0,2% (у контролі 1,3±0,1%, р<0,01) та відносної кількості лімфоцитів – 26,0±0,2% (у контролі 25,0±0,2%, р<0,001). ІНЛОК позитивно впливає на показники клітинної імунної відповіді, сприяючи зростанню як відносної – 48,5±2,1% (у контролі 40,3±1,8%, р<0,01), так і абсолютної – 0,6±0,1 Г/л (у контролі 0,3±0,1 Г/л, р<0,05) кількості Т-лімфоцитів за рахунок збільшення, в основному, хелперних клітин (30,3 1,9% проти 24,0 1,6% у контролі, р<0,05). Водночас збільшується відносна кількість Т-активних лімфоцитів 28,5±1,8% (у контролі 22,7±1,4%, р<0,01), спостерігається нормалізація імунорегуляторного індексу (1,75 0,12 проти 1,3 0,1 у контролі, р<0,01). Позитивним є і зменшення лейко-Т-клітинного індексу – 7,6±0,8 проти 11,2±1,03 у контролі, р<0,01. ІНЛОК нормалізує відносну – 33,3 2,3% (у контролі 42,0 2,6%, р<0,05) та абсолютну кількості В-лімфоцитів. Концентрація імуноглобулінів основних класів (ІgМ, ІgG, ІgА) не зазнає змін. Практично незмінними залишаються і коефіцієнти співвідношень імуноглобулінів основних класів до абсолютної кількості В-лімфоцитів. Застосування ІНЛОК призводить також до збільшення відносної кількості 0-лімфоцитів – 18,2±0,1 (у контролі 17,7±0,1, р<0,05), зниження фагоцитарної активності поліморфноядерних лейкоцитів, поглинальної здатності фагоцитуючих клітин, а також зниження титру природних антитіл. Водночас при цьому нормалізується титр комплементу.

Аналіз результатів впливу настоянки ехінацеї пурпурної при проведенні АХТ у хворих на РМЗ показав, що цей препарат не попереджує тенденцію подальшого зменшення відносної кількості лімфоцитів та моноцитів, підвищує індекс інтоксикації. В той же час він сприяє збільшенню абсолютної кількості лейкоцитів (4,85 0,3 Г/л проти 3,6 0,2 Г/л у контролі), нейтрофілів (паличкоядерних та сегментоядерних). При цьому продовжується зменшення загального пулу Т-лімфоцитів, імунорегуляторних лімфоцитів (Т-хелперів і Т-супресорів), але одночасно формується тенденція до зростання імунорегуляторного індексу. Лейко-Т-клітинний індекс має тенденцію до збільшення.

Настоянка ехінацеї пурпурна сприяє нормалізації відносної та абсолютної кількості В-лімфоцитів, концентрації у периферійній крові імуноглобулінів основних класів (ІgМ, ІgG, ІgА), циркулюючих імунних комплексів. Зростає активність системи комплементу. Знижуються показники фагоцитарної активності та зменшується титр природних неспецифічних антитіл. Настоянка ехінацеї пурпурна не сприяє нормалізації концентрації білків гострої фази, але при цьому зростає концентрація у сироватці крові найважливіших компонентів (С3 і С4) системи комплементу.

Ентеросгель не впливає на змінену відносну кількість моноцитів та лімфоцитів, незначно збільшує абсолютну кількість лейкоцитів, підвищує абсолютну та відносну кількість Т-лімфоцитів, ефекторний та імунорегулюючий індекси. Однак ці показники або лише наближаються до нижньої межі, або ж знаходяться на нижньому рівні показників практично здорових жінок. Ентеросгель неспроможний нормалізувати і показники гуморальної ланки системи імунітету, залишаються на підвищеному рівні абсолютна та відносна кількість В-лімфоцитів, концентрація ЦІК, знижена імуноглобулінсекреторна функція В-лімфоцитів. Ентеросгель також не коригує порушення показників неспецифічного протиінфекційного захисту організму хворих на РМЗ.

Отримані лабораторні дані засвідчують, що, на відміну від ІНЛОК, ні ентеросгель, ні настоянка ехінацеї пурпурна не призводять до нормалізації стану імунної системи хворих на РМЗ. Таким чином, результати імунологічного обстеження обґрунтовують застосування з метою імунореабілітації хворих на РМЗ саме ІНЛОК.

Біохімічні дослідження функціонального стану систем та органів хворих на РМЗ при проведенні АХТ дозволило встановити низку особливостей, що характеризують перебіг процесу лікування. У хворих виявлено синдром цитолізу гепатоцитів (зростання активності АлАТ на 60%), більш ніж у 2 рази зріс рівень сироваткового заліза, активності лактатдегідрогенази та гамаглютамілтрансферази, виявив тенденцію до зростання прямий білірубін (Р=0,05-0,10). Проведення АХТ викликало гіпофосфатемію, зростання концентрації сечової кислоти у 1,24 разу та підвищення сечовини крові у 1,52 рази.

Використання настоянки ехінацеї, ентеросгелю та ІНЛОК при проведенні АХТ сприяло запобіганню окремих негативних змін досліджуваних біохімічних показників.

Так, ІНЛОК та настоянка ехінацеї пурпурна нормалізували рівень одного з індикаторів цитолізу гепатоцитів – прямого білірубіну (3,05±0,3 мкмоль/л та 3,10,3 мкмоль/л відповідно; у контролі – 4,30,2 мкмоль/л, р<0,05), нормалізували активність АлАТ (23,8±1,3 ОД/л, 18,01,8 ОД/л відповідно; у контролі – 31,93,8 ОД/л, р<0,05) та АсАТ (19,8±2,3 ОД/л, 18,01,5 ОД/л відповідно; у контролі – 34,23,9 ОД/л, р<0,001), що виразно свідчить про їх гепатопротекторні властивості. Крім того, при застосуванні ІНЛОК статистично достовірно знизився рівень сечовини до 3,9 0,3 ммоль/л (контроль – 6,5 0,5 ммоль/л, р<0,05), а концентрація сечової кислоти залишилась на рівні контролю на відміну від настоянки ехінацеї пурпурної, яка збільшувала її рівень – 170,0 2,9 ммоль/л (контроль – 157,8 4,6 ммоль/л, р<0,05).

Застосування настоянки ехінацеї пурпурної, ентеросгелю та ІНЛОК виявилося неспроможним нормалізувати рівень заліза у сироватці крові. При використанні ентеросгелю цей показник, навпаки, навіть вірогідно зріс у 1,44 разу порівняно з контролем. Проте використання ентеросгелю дозволило попередити накопичення у крові сечовини – 4,2±0,2 ммоль/л (у контролі – 6,5±0,5 ммоль/л, р<0,05) та нормалізувати активність ЛДГ –284,7±6,8 ОД/л (у контролі – 368,2±21,75 ОД/л, р<0,001).

Деякий вплив на показники білкового обміну виявлено у настоянки ехінацеї пурпурної та ІНЛОК. Так, лазерне опромінення призвело до вірогідного зростання альбумінової фракції – 46,2±1,8 г/л (у контролі – 41,45±1,2 г/л, р<0,05), а настоянка ехінацеї пурпурна – до падіння рівня загального білка – 71,6±1,4 г/л (у контролі – 77,8±1,5, р<0,01). В обох випадках відбулося збільшення коефіцієнту альбумін/глобуліни, що можна розцінити як позитивний факт.

Отже, проведені дослідження дозволили встановити, що ІНЛОК притаманний гепатопротекторний ефект, що дозволяє зменшити несприятливий вплив АХТ на паренхіму печінки та запобігти цитолізу гепатоцитів. Подібний ефект при його застосуванні спостерігається і при використанні настоянки ехінацеї пурпурної. З позитивних ефектів ентеросгелю слід відмітити здатність, завдяки зниження вмісту сечовини, попереджувати уремію.

Як було показано в експериментальних дослідженнях АХТ сприяє значним змінам видового складу та популяційного рівня мікрофлори порожнини товстої кишки, а також колонізаційної резистентності слизової оболонки товстої та тонкої кишок. У зв’язку з цим нами були проведені мікробіологічні дослідження вмісту порожнини товстої кишки у хворих на РМЗ після проведення АХТ. Аналіз результатів показав, що у більшості хворих на РМЗ відбувається елімінація фізіологічно корисних автохтонних облігатних біфідобактерій, лактобактерій та ентерококів, зростає ступінь вмісту превотели, пептокока, клостридій, протеїв, стафілококів та дріжджоподібних грибів роду Candida. Вміст бактероїдів та кишкових паличок не змінюється. На цьому фоні настає контамінація вмісту порожнини товстої кишки патогенними ешерихіями (гемолітичними та ентеропатогенними кишковими паличками) та умовно патогенними пептострептококами, ентеробактеріями (цитробактером, ентеробактером).

Більш інформативними, для оцінки змін мікроекології порожнини товстої кишки, є показники популяційного рівня кожної групи мікроорганізмів з визначенням індексу їх кількісного домінування (КД).

У хворих на РМЗ провідну роль у мікроекології вмісту порожнини товстої кишки за кількісним домінуванням відіграють бактероїди – 123,7 Кд; кишкові палички – 117,9 Кд; пептокок – 94,7 Кд; пептострептококи – 87,9 Кд; клостридії – 4,9 Кд; превотели – 73,1 Кд; стафілококи – 68,4 Кд; протеї – 63,1 Кд та гемолітичні ешерихії – 66,1 Кд. Фізіологічно корисні біфідобактерії, лактобактерії та ентерококи елімінуються з порожнини товстої кишки або виявляються на низькому популяційному рівні. Популяційний рівень біфідобактерій у частини хворих на РМЗ зменшується на 72,8%, лактобактерій – на 45,2%. Індекси кількісного домінування знижуються у 4,53 та 4,07 разу, що свідчить про значне зниження ролі цих бактерій у мікробіоценозі. Глибокі зміни спостерігаються у ентерококів: індекс кількісного домінування знижується у 6,59 рази.

Таким чином, проведені бактеріологічні дослідження показали, що у хворих на РМЗ після проведення АХТ формується кишковий дисбактеріоз вираженого ступеня, який вимагає проведення корегуючої терапії.

Результати вивчення впливу ентеросгелю на видовий склад та популяційний рівень мікрофлори вмісту товстого кишечнику хворих на РМЗ у процесі проведення АХТ виявили, що показники мікроекології вмісту порожнини товстої кишки за кількісним домінуванням практично не відрізняються від контролю: бактероїди – 123,1 (у контролі – 123,7); кишкові палички – 113,3 (у контролі – 117,9); пептокок – 90,6 (у контролі – 94,7); пептострептококи – 79,9 (у контролі – 87,9); клостридії – 69,9 (у контролі – 4,9); превотели – 75,3 (у контролі – 73,1); стафілококи – 58,75 (у контролі – 68,4); протеї – 64,5 (у контролі – 63,1) та гемолітичні ешерихії – 56,85(у контролі – 66,1). Фізіологічно корисні біфідобактерії, лактобактерії та ентерококи виявляються у кишечнику на низькому популяційному рівні.

Застосування настоянки ехінацеї пурпурної сприяє лише тенденції до покращення деяких показників мікробіо-ценозу. Так, встановлена тенденція до зростання популяційного рівня автохтонних облігатних біфідобактерій – 38,75 (у контролі – 31,8); лактобактерій – 39,65 (у контролі – 30,4) та ентерококів – 20,6 (у контролі – 19,3). На цьому фоні формується стабільна тенденція до зниження популяційного рівня умовно патогенних стафілококів – 67,15 (у контролі – 68,4); превотели – 63,5 (у контролі – 73,1); пептокока – 94,1 (у контролі –94,7); клостридій –73,0 (у контролі – 82,1); протеїв – 61,6 (у контролі – 63,1); дріжджоподібних грибів роду Candida –33,7 (у контролі – 34,9); бактероїдів –121,2 (у контролі – 123,7); гемолітичних ешерихій – 64,1 (у контролі – 66,1).

При застосуванні ІНЛОК видовий склад мікрофлори вмісту порожнини товстої кишки у хворих на РМЗ після проведення АХТ значно покращується. Так, зросла на 45,6% кількість хворих, у яких з’явились біфідобактерії, на 49,0% – у яких виявились лактобактерії і на 38,2% – у яких виявились ентерококи. Разом з тим, зменшилась кількість хворих, у яких не виявлялись умовно патогенні превотели (на 20,8%), пептокок (на 45,8%), пептострептококи (на 47,8%), клостридії (на 31,2%), а також аеробні умовно патогенні протеї (на 32,8%), цитробактер (на 13,4%), ентеробактер (на 15,4%), стафілококи (на 15,2%) та дріжджоподібні гриби роду Candida (на 15,9%). На цьому фоні у частини хворих наступила елімінація патогенних ешерихій: гемолітичних (у 28,4%) та ентеропатогенних кишкових паличок (у 25,6%). Важливим є те, що під впливом ІНЛОК значно зростає популяційний рівень та екологічні показники (індекс кількісного домінування) автохтонних облігатних бактерій: біфідобактерій – 96,1 (у контролі – 31,8); лактобактерій – 88,5 (у контролі – 30,4) та ентерококів – 68,8 (у контролі – 19,3). Під впливом ІНЛОК популяційний рівень біфідобактерій зростає у 1,4 рази, лактобактерій – у 1,3 рази і знижується у пептокока на 3,4%, пептострептококів – на 3,8%, клостридій – на 14,1%, ешерихій – на 13,7%, гемолітичних ешерихій – на 16,0%, ЕПКП – на 14,3%, ентеробактера – на 9,8%, стафілококів – на 25,6% і дріжджоподібних грибів роду Candida – на 42,4%. На цьому фоні не змінюється популяційний рівень тільки бактероїдів 9,8±0,4 (у контролі – 9,9±0,3, р>0,05).

Застосування ІНЛОК у хворих на РМЗ сприяє значному покращенню мікроекології порожнини товстої кишки та в значній мірі запобігає розвитку кишкового дисбактеріозу важких ступенів. Так, застосування ІНЛОК запобігає розвитку кишкового дисбактеріозу ІV ступеня – 0% (контроль – 53,25%; ентеросгель – 42,7%; настоянка ехінацеї пурпурна – 14,3%), знижує відсоток дисбактеріозу ІІІ ступеня – 18,4% (у контролі – 20,8%; ентеросгель – 21,4%; настоянка ехінацеї пурпурна – 21,4). Крім того, ІНЛОК сприяє збереженню нормофлори у 22,45% пацієнтів, збільшує відсоток хворих з дисбактеріозом І-ІІ ступеня за рахунок зменшення важких ступенів (ІІІ- ІV).

При аналізі проявів токсичності АХТ привертає увагу зниження рівня ускладнень у дослідних групах (ентеросгель, настоянка ехінацеї пурпурна, ІНЛОК). Так, лейкопенія І-ІІ ступеня спостерігається у 48,8% хворих контрольної групи (ІНЛОК та настоянка ехінацеї пурпурна – відсутня). Не зважаючи на те, що у групі хворих із застосуванням ентеросгелю розвинулась лейкопенія І-ІІ ступеня (21,4% хворих), у даній групі практично відсутні прояви диспептичного синдрому: нудота – 21,4%, блювання та діарея – відсутні. Нудота в контролі – 40,7% (ІНЛОК – 12,4%, настоянка ехінацеї пурпурна – 35,7%), блювання у контролі 8,6% (ІНЛОК – 4,1%, настоянка ехінацеї пурпурна – 7,1%), діарея – 5,6% у контролі (ІНЛОК – 2,0%, настоянка ехінацеї пурпурна – 21,4%). Практично незмінними залишились відсоток алопеції та стоматиту.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.