Євроконтинентальний феномен зазначеної школи полягає в тому, що вона готує універсальних спеціалістів із полівалентними знаннями та уміннями, які здатні виконувати свої професійні обов'язки в будь-якій сфері державної служби, зокрема адміністративній, контрольній, інспекційній, економічній, дипломатичній та інших, а 27-місячне навчання пропорційно поділяється на періоди теоретичної і практичної підготовки [17]. На рубежі століть у згаданій школі започатковано магістерську програму з державного управління [21].

Французька модель професійного навчання є яскравим прикладом європейського методу. Процеси професійного навчання службовців, незалежно від їх управлінського і кваліфікаційного рівнів, визначаються поняттям "постійна професійна підготовка". Вона починається з підготовки службовця до його першої посади (початкова професійна підготовка), продовжується протягом усієї кар'єри.

Вважаємо доречним спинитися окремо на системі підвищення кваліфікації державних службовців Франції, яка відображає цілісну філософію, сутність якої полягає в тому, що підвищення кваліфікації для французького уряду є одним із основних понять підходу "оновлення державної служби".

Кожне міністерство Франції відповідає за заходи підвищення кваліфікації службовців, які в ньому працюють. Однак воно повинно дотримуватися основних напрямів, визначених обмежувальною угодою. Тут можна виділити дві функції, надані підвищенню кваліфікації [12, 7, с. 465-466]:

а) пристосування службовців до нових вимог та умов роботи;

б) підвищення індивідуального рівня розвитку кожного службовця.

У регіональних інститутах підвищення кваліфікації розцінюється як необхідний додаток до основної підготовки й умова забезпечення безперервності навчання службовців.

Основними формами підвищення кваліфікації державних службовців у Франції М. Міненко називає такі:

заходи вдосконалення, що мають на меті збереження або вдосконалення професійних якостей, забезпечення пристосованості службовців до змін техніки й адміністративних структур, культурних, економічних та соціальних змін і перетворень, які з них витікають;

заходи підготовки до конкурсів, що організовуються для підготовки державних службовців, які вже обіймають посаду, до професійних іспитів та конкурсів, метою яких є зміна чину чи корпусу. Така підготовка набуває форми заочних чи усних курсів, які можуть бути організовані частково у робочий час чи додатково у позаробочий;

заходи пристосування до посади - включають два напрями: пристосування до першої посади (адаптація на державній службі) та пристосування до нової посади (підвищення, зміна корпусу та ін.);

відпустки для підготовки (максимальна тривалість відпустки - три роки, але вона може бути розділена й надається тільки для проходження підготовки за згодою держави за умови, що агент відпрацює щонайменше три роки в адміністрації. Службовець, який скористався такою відпусткою, зобов' язується залишитися на державній службі на період утричі більший від того, за який він отримував попередні виплати). У Франції державні службовці не витрачають нічого на підвищення кваліфікації, окрім того, одержують грошові компенсації на витрати і переїзд. Фінансування різноманітних заходів підвищення кваліфікації покладене на міністерства.

Підбиваючи підсумки стосовно функціонування французької системи професійної освіти управлінських кадрів, слід зазначити, що пріоритетними напрямами подальшого розвитку системи підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців у Франції визначені:

а) децентралізація, територіальна реорганізація державних служб;

б) усвідомлення та підтримка політики

міст;

в) краще пізнання та усвідомлення інститутів і політики Європейської співдружності;

г) удосконалення управління людськими ресурсами;

д) впровадження нових технологій навчання. Таким чином, найкращі елементи

функціонування системи підготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів і вищезазначені шляхи вдосконалення системи освіти державних службовців Франції можуть бути адаптовані в Україні з огляду на національні традиції державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Для сучасного державотворення в Україні важливо звернути увагу на той факт, що французька управлінська еліта забезпечувала єдність французької держави в процесі її історичного розвитку.

Чимало дослідників відзначають значний досвід з організації професійної підготовки державних службовців та постійного підвищення їх кваліфікації в Німеччині. Німецький підхід до підготовки кадрів передбачає розмежування політики й адміністрування, яке спирається на правову основу для визначення цих завдань [15, с. 210; 18].

У Німеччині основними вимогами до державних службовців є професійна освіта і спеціальна підготовка, види та діяльність якої диференціюються залежно від рівня в державному управлінні.

Для державних службовців Німеччини підвищеного й вищого рівнів обов' язковою є вища освіта (для вищого рангу - університетська). Еквівалентом французького вищого керівника - універсала - тут є юрист. Німці вважають, що люди, які належать до фахової групи юрист, мають усі необхідні навички для процвітання як у структурах громадянського суспільства, так і в державних структурах, найчастіше - як законодавців. Якщо кандидат на посаду вищої категорії не має юридичної освіти, то протягом двох років він проходить підготовку в спеціалізованих навчальних закладах.

В. Луговий стверджує, що традиційно найбільший відсоток програм у системі підготовки управлінських кадрів Німеччини становлять юридичні дисципліни. Особлива увага в процесі навчання майбутніх спеціалістів вищого рівня надається стажуванню. Наприклад, у Федеральній академії державного управління [5, с.8] в Баден-Вюртемберзі навчання кадрового резерву за спеціальністю "державне управління" та " управління персоналом" триває 15 місяців, шість із них відводиться на стажування, у тому числі три місяці - в державних органах, три місяці - в комерційних структурах, нерідко буває в структурах управління Європейського Союзу. Підвищення кваліфікації керівників проводиться в академії вищих державних службовців. Отже, широкий спектр навчальних програм супроводжує державного службовця протягом усієї кар'єри [3, с. 166].

Нарешті, підвищення кваліфікації державних службовців у Німеччині забезпечується численними установами