Підвищення кваліфікації здійснюють спеціальні заклади: Федеральна академія державного управління (виключно федеральне управління); міністерські заклади підвищення кваліфікації; спеціалізовані вищі школи державного управління (федеральні землі, комуни); навчальні структури (комуни); недержавні організації (наприклад, профспілки, політичні фундації, церкви, комерційні організації); Академія Німецької спілки державних службовців. На регіональному рівні підвищення кваліфікації забезпечується переважно інститутами підготовки. Так, усі Землі мають школи державного управління й здійснюють навчання у різних напрямах.

Основними формами підвищення кваліфікації державних службовців у Німеччині є: підвищення кваліфікації для початківців; підвищення кваліфікації за спеціальністю та посадою; підвищення кваліфікації з метою переходу до служби вищого рангу; підвищення кваліфікації для керівників [1, с. 468].

Форми підвищення кваліфікації можна поділити на дві групи:

а) перша - забезпечення належного рівня кваліфікації службовця, що є обов'язковим для всіх фахівців, які тільки прийняли на посаду.

б) друга - адаптивна, яких передбачає підготовку (адаптацію) службовців до змін, тобто навчання спрямовується на збереження або підвищення отриманої на посаді кваліфікації та надання необхідних знань для кваліфікованої роботи.

Зарубіжний досвід підготовки й удосконалення професійної кваліфікації управлінських кадрів заслуговує на увагу аналогічних українських навчальних закладів, тож не має залишитися поза увагою національного досвіду підготовки фахівців сфери управління державними справами.

Аналіз стану підготовки державних службовців у Європі підтверджує також зростання ролі політичних та професійних міжнародних організацій у підготовці

Література

Актуальні питання організації навчання і методики викладання в системі підвищення кваліфікації державних службовців: Матеріали міжнар. наук-практ. конф. 4-5 груд. 1997 р. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 347 с.

Аналіз світового досвіду в контексті вдосконалення підготовки управлінських кадрів: Велика Британія // Уткін Є. А. Світовий досвід у сфері державного управління та його кадрова складова / Є. А. Уткін; Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. Одес. регіон. ін-т держ. упр. - О., 2001. - С. 9-17.

Гриненко В. Професійне навчання вищих керівних кадрів для державної служби в зарубіжних країнах // Вісн. УАДУ. - 2005. - №3. - С. 162-169.

Іщенко О. Актуальні питання кадрової політики на сучасному етапі // Вісн. УАДУ. - 2003. - №1. - С.5-11.

Луговий В. Про принципи і тенденції підготовки вищих керівників у галузі державного управління (професійно-методологічний підхід) // Вісн. УАДУ. - 2004. - №2. - С. 5-13.

Луговий В.І. Шляхи і засади вдосконалення підготовки керівного персоналу державної служби (аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду) // Підвищення кваліфікації державних службовців: Зб. наук. пр./ Кол. авт.; Кер. П.С. Назимко. - К.: Вид-во Вісн. УАДУ. - 1999. - С. 108-138.

Міненко М. Підвищення кваліфікації управлінських кадрів у розвинених європейських країнах: досвід для України // Вісн. УАДУ. - 2004. - №4. - С. 464-470.

Нинюк М. Патріотизм, професіоналізм, порядність - основні складові підвищення кваліфікації державних

державних службовців. Міжнародні організації - Рада Європи, Європейський Союз, Організація Європейського співробітництва і розвитку - забезпечують країни потрібною інформацією, здійснюють значну фінансову підтримку та порівняльні дослідження в галузі управління [27; 28; 29].

Висновки. Професійне навчання державних службовців розглядається як одне з першочергових завдань, без розв'язання якого неможливо забезпечити ефективність суспільно- політичних перетворень, зробити реальним входження України до спільноти провідних європейських держав [4, с. 9].

Не підлягає сумніву, що від професійної компетентності, моральності, бажання до самовдосконалення і службового зростання кадрів залежать динамізм і успішність проведення реформ в Україні. Нові реалії вимагають від управлінців усіх рівнів уміти знаходити нестандартні рішення, відстоювати свої погляди, бути гнучкими, комунікабельними. Їм мають бути притаманні незалежність суджень, громадська мужність, почуття власної гідності [8, с. 356].

Узагальнюючи сказане, підкреслимо:

а) по-перше, зарубіжний досвід навчання державно-управлінських кадрів може бути корисним для України, зокрема, з питань

службовців // Вісн. УАДУ. - 2002. - №2. - С. 356-360.

Опанасюк Г. Тенденції підготовки державних службовців у країнах Центральної та Східної Європи.

К.:Вид-во УАДУ. - 2001. - 284 с.

Опанасюк Г. Тенденції підготовки державних службовців у Центральній та Східній Європі // Вісник УАДУ. - 2000. - №1. - С.265-271

Особливості модернізації та функціонування державної служби у зарубіжних країнах [досвід Франції] // Грінівецька Н. Державна служба як соціальний інститут: проблеми концептуального аналізу / УАДУ при Президентові України. - К., 1999.

С. 22-24.

Система навчання у державному управлінні. Франція, Німеччина, Іспанія, Об'єднане королівство. - К., 1996.

119 с.

Слюсаренко О. Про професійний добір і фахове навчання в системі кар'єрного розвитку державних службовців країн Північної Америки та Європи // Вісник УАДУ. - 2004. - № 2. - С. 202-210.

Таланова Ж.В. Стандартизація фахової підготовки з державного управління в країнах Північної Америки і Європи: Автореф. дис. ... кан-та наук з держ. упр.: 25.00.03 / Нац. акад. держ упр. при Президентові України. - К., 2004. - 20 с.

Титаренко Л. Підготовка управлінської еліти в Україні та зарубіжний досвід. /Акутальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць Одеського регіонального інституту державного управління. Вип. 1 (13). - Одеса: ОРІДУ Вісн. УАДУ.

2003. - С. 206-216.

Чмига В. Національна школа адміністрації в Парижі як основний заклад