використання коштів, які виділяються державою. У Сполучених Штатах за допомогою низки законів створено публічну систему укладення державних контрактів, що базується на принципі змагання. Уряд має у своєму розпорядженні систему стандартів і процедур, які покликані регулювати використання фінансових ресурсів, що надаються Конгресом. У свою чергу в Конгресі створено Управління загальної бухгалтерської звітності, яке має повноваження перевіряти та давати оцінку програмам різних відомств з метою раціоналізації використання фінансових ресурсів у державних установах. До цього ж Управління органи федеральної влади подають фінансові звіти.
У процесі вдосконалення контролю за діяльністю державних службовців було створено цілу низку так званих кодексів поведінки. Такими правилами охоплені майже всі сфери діяльності державних службовців усіх трьох гілок влади. Передусім кодекси обмежують поведінку службовців, яка може бути розглянута як отримання або вимагання подарунків від джерел, що знаходяться поза межами структури органів державної влади (комерційних структур) або колег; роботу за наймом чи іншу діяльність у недержавних структурах; конфлікти фінансових інтересів; необ'єктивність при виконанні службових обов'язків; пошук іншої роботи під час виконання службових обов'язків, зловживання службовим становищем (використання службового становища з метою особистого збагачення, незаконне використання службової інформації, державної власності, робочого часу).
Кодекс поведінки службовців виконавчої гілки влади має деякі особливості та встановлює норми поведінки для всіх кадрових співробітників і службовців, які займають свої посади за політичними призначенням. Перш за все Кодекс має диференційований характер, його норми передбачають більш жорсткі санкції щодо посадових осіб вищого рангу. Покарання за порушення кодексу поведінки у виконавчій гілці влади можуть визначитися залежно від порушення та посади окремого службовця від догани до звільнення, коли ж мова йде про кадрового співробітника публічної служби, такі санкції повинні здійснюватися в рамках стандартної процедури адміністративних стягнень, яка застосовується в публічній службі.
У Сполучених Штатах, як і в більшості демократичних держав світу законодавчим шляхом заборонено всім посадовим та службовим особам трьох гілок влади отримувати хабарі чи винагороди, представляти інтереси приватних осіб у державних органах та брати участь у судових позовах, які подані проти органів державного управління. Посадовим особам виконавчої гілки влади заборонено брати участь у розв'язанні будь-якого державного питання, в якому вони самі, члени їх родин, деякі організація, з якими вони пов'язані кадровими або деякими іншими відносинами, мають фінансові інтереси. Даним державним службовцям також заборонено отримувати фінансові виплати чи премії до посадового окладу з приватних джерел в якості винагороди за виконання службових обов'язків в органах державного управління.
Колишні посадовці або службовці виконавчої та законодавчої гілок влади не мають права протягом певного часу після звільнення з державної служби представляти в державних установах інтереси третіх осіб за певним переліком справ. Карні закони встановлюють максимальне покарання у вигляді штрафу в 250 тис. доларів та/або п'ятирічного терміну ув'язнення, однак більшість порушень розглядаються в рамках законів про цивільну відповідальність.
З початку формування законодавчої бази регулювання етичних норм поведінки державних службовців питання конфлікту інтересів та "етика" посадових осіб опинилися в центрі уваги. На першому етапі становлення дані проблеми були предметом регулювання кримінальних законів. Підкуп та отримання хабарів державними службовцями та посадовими особами стали предметом однієї з перших заборон. У процесі становлення державності та розвитку механізмів державного регулювання, виникнення певних проблем було законодавчо закріплено і заборони на інші дії. Перші кандали, що були пов'язані з особистим збагаченням державних службовців за рахунок державних коштів, призвели до появи цілої низки кримінальних законів, які були покликані перешкодити нецільовому використанню бюджетних коштів, використанню службового становища в особистих інтересах та впливу окремих посадових осіб на прийняття державних рішень. Основні заборони, запроваджені цими законами, зберегли свою дію і на сьогодні.
У 60-х рр. ХХ ст. за часів адміністрації Дж. Кеннеді, значно підвищився авторитет державної служби завдяки проведенню реформи. На першому етапі федеральні кримінальні статути були зведені в одну збірку законів Сполучених Штатів. На другому етапі адміністрація Кеннеді перейшла до створення адміністративного (некримінального) кодексу поведінки для посадових осіб виконавчої гілки влади, в якому б зверталася увага не тільки на реальні конфлікти інтересів, але і на діяльність, яка викликає підозри щодо існування таких конфліктів. У процесі проведення реформи було визначено новий підхід, який базувався на переконанні в тому, що довіра суспільства до влади знижується кожний раз, коли в нього формується думка про те, що у функціонуванні влади присутній конфлікт інтересів. Новим адміністративним кодексом охоплювалося значно більше коло дій, ніж ті дії, на які встановлювалися заборони в рамках кримінального кодексу.
У розвиток започаткованих реформ у 1965 р. Президент Ліндон Джонсон видав Адміністративний наказ 11222, який містив шість основних принципів поведінки на державній службі. У документі визначалося, що службовці повинні уникати будь-яких дій, які можуть створити уяву: 1) використання службового становища у власних корисних цілях; 2) висловлювання переваги будь-якій організації чи приватній особі; 3) створення перешкод роботі органів держави або економіки; 4) втрати повноти самостійності або об'єктивності при прийнятті рішень; 5) прийняття державних рішень поза рамками офіційних каналів; 6) зневага довірою суспільства до сумлінності органів державної влади.
Порушення визначених стандартів викликало не ув'язнення або штрафні санкції, а адміністративні покарання, такі як догана, тимчасове усунення від виконання службових
