У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





- про мінімальний вік для прийняття на роботу; право об'єднуватися у професійні спілки, право на захист трудових прав: № 11 - про право на організацію та об'єднання трудящих в сільському господарстві; № 87 - про свободу асоціації і захист права на організацію, № 98 - про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів; № 144 - про тристоронні консультації (міжнародні трудові норми); № 154 - про "сприяння колективним переговорам [18]. Зазначені соціальні права гарантовано Конституцією України [2], Кодексом законів про працю України [3], законами України "Про зайнятість населення" [4], "Про охорону праці" [5], "Про колективні договори і угоди" [6]; "Про оплату праці" [7], "Про відпустки" [8], "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" [9], "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" [10], "Про пенсійне забезпечення" [11], "Про прожитковий мінімум" [12] і "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" [13], Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування [14] та ін. Наведені законодавчі акти приведено у відповідність до зазначених вище міжнародних правових документів, ратифікованих Україною. Вони сприяли позитивним змінам в організації оплати праці, основна суть яких полягає в переході від централізованої системи організації оплати праці до колективно-договірних принципів її регулювання та встановлення державних гарантій в оплаті праці; запровадженні системи укладання угод і договорів з питань організації оплати праці на всіх рівнях - державному, галузевому, регіональному та на рівні підприємства; підвищенні статусу колективних договорів і посиленні ролі професійних спілок як рівноправної сторони в переговорах з питань визначення розмірів і умов оплати праці; визначенні умов та порядку встановлення розміру мінімальної заробітної плати; розширенні прав підприємств у вирішенні питань організації заробітної плати, зокрема в установленні форм, систем і розмірів оплати праці; визначенні та розмежуванні сфер державного та колективно-договірного регулювання оплати праці; визначенні окремих заходів щодо захисту прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Водночас розроблені ними механізми державного і колективно-договірного регулювання оплати праці ще не спрацювали в повному обсязі. До того ж на їх функціонування негативно впливає недосконалість реформування грошово-кредитної та податкової системи, відставання у формуванні нових суб'єктів господарювання, створенні повноцінної системи соціального партнерства тощо. Подальше реформування оплати праці повинно органічно поєднуватись із загальним процесом ринкового формування національної економіки, насамперед податкової, грошово-кредитної, фінансової, банківської систем, соціальної сфери, а також з дальшим проведенням адміністративної реформи. Колективно-договірне регулювання оплати праці потребує подальшого вдосконалення з метою подолання формалізму під час укладення угод і договорів, наповнення їх конкретним змістом відповідно до існуючих соціально-трудових відносин, посилення відповідальності сторін за їх виконання, створення надійних правових механізмів захисту інтересів найманих працівників. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства [15].

Державне регулювання оплати праці полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету. Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Конвенція 131 МОП і рекомендація 135, прийняті 22 червня 1970 р. формулюють шість критеріїв, що відносяться до визначення мінімальної заробітної плати, до них відносяться: потреби працівників і їх сімей; загальний рівень зарплат у країні; вартість життя та її коливання; виплати і допомоги із соціального забезпечення; рівень життя інших соціальних груп (у порівнянні); чинники економічного характеру, включаючи потреби економічного розвитку, продуктивність праці і перевагу від досягнення і підтримки високого рівня зайнятості. Конвенція визначає порядок і умови встановлення мінімальної заробітної плати: це можуть бути закон або рішення компетентних органів, що передбачають положення про консультації з іншими органами або врахування рекомендацій, зроблених цими органами, комісіями із заробітної плати або радами із заробітної плати, вирішеннями судів по трудових спорах або рішеннями, що надають законну силу колективним договорам [16].

Якщо звернутися до аналізу економіко-правового досвіду Європи в галузі оплати праці, взагалі та встановлення порядку виплати та визначення розміру мінімальної заробітної плати зокрема, то можна виділити п' ять моделей систем. У першій моделі мінімальна заробітна плата може встановлюватися Урядом (іноді - після узгодження з підприємцями і профспілками), як у Франції, Іспанії, Люксембурзі, Нідерландах і Португалії. У другій моделі мінімальна заробітна плата встановлюється в рамках національних колективних переговорів, як у Бельгії, Данії і Греції. Третій тип, використовуваний у Німеччині, Австрії, Італії, і деякою мірою - в Швейцарії, полягає в установленні різних розмірів мінімальної зарплати в колективних угодах

Сторінки: 1 2 3 4