Другий напрямок у забезпечені безпеки є видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку.

Згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. № 622 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів" органи внутрішніх справ, здійснюючи дозвільну систему, відповідно до чинного законодавства видають громадянам дозвіл на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї [3].

Видача як засіб безпеки вогнепальної зброї особам, взятим під захист, повинна застосовуватись у виняткових випадках, лише за наявності обставин, коли загроза життю та безпеці такої особи не може бути усунута іншими заходами.

Однак навіть ці заходи в силу специфічності становища, в якому перебуває особа, взята під захист, постійна нервова напруга, очікування нападу тощо - не дають гарантії правомірного застосування зброї. А це може привести до летальних наслідків, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, знищення майна тощо.

Отже, при визначенні конкретних засобів індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку, які будуть видаватись особі, що береться під захист, - потрібно враховувати її психологічні особливості, риси характеру, а інколи і рівень інтелектуального розвитку тощо. Адже особа, щодо якої вживаються заходи забезпечення безпеки, суб'єктивно може вважати, що небезпека реальна, а не уявна. Переконаність у цьому при збігу різних обставин та часу може перерости в панічний страх, фобію, психологічний розлад. Тому в багатьох випадках доцільно видавати зазначеним особам для забезпечення їх особистого захисту та сповіщення про небезпеку спеціальні засоби індивідуального захисту, які прийнято називати "несмертельною зброєю".

Як окремий захід, так і в комплексі з іншими заходами безпеки може застосовуватись видача особам, взятим під захист, таких засобів сповіщення про небезпеку, як засоби оперативного безпровідного зв'язку - портативні радіостанції, мобільні телефони тощо.

Третій напрямок у забезпечені безпеки є використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження.

У разі наявності загрози вчинення насильства або інших протиправних дій щодо осіб, взятих під захист, за письмовою заявою цих осіб або за їх письмовою згодою може проводитися прослуховування телефонних та інших переговорів. У ході прослуховування цих переговорів може застосовуватися звукозапис.

Конституція України гарантує кожному громадянину таємницю телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігання злочинові чи з' ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Тільки наявність реальної загрози вчинення насильства або інших протиправних дій щодо осіб, взятих під захист, є підставою прослуховування їх телефонних та інших переговорів, візуального спостереження із застосуванням або без застосування звуко-, відеозапису, фото- і кінозйомки (ст. 14-1 КПК України) [4].

Обов'язковою умовою застосування зазначеного заходу безпеки є письмова заява цих осіб або їхня письмова згода. Але прослуховування телефонних та інших переговорів може мати місце і при відмові особи від захисту за наявності загрози настання тяжких наслідків. У цьому випадку технічні засоби контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів застосовуються за рішенням суду. Особа, яка відмовилася від захисту, повідомляється про їх застосування, а також про право оскарження такого виду захисту (ст. 17 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" [1]).

Кримінально-процесуальний кодекс України (ст.187) [4] регламентує процесуальний порядок зняття інформації з каналів зв'язку. Він може бути застосований лише за наявності достатніх підстав вважати, що в інформації, якою обмінюються за допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо.

Зняття інформації з каналів зв'язку з метою запобігання злочину може бути застосовано до порушення кримінальної справи.

Візуальне спостереження (п. "в" ч. 1 ст. 7 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" [1]) передбачене ч. 15 ст. 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" [5], згідно з якою ця дія може проводитися для забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів.

Четвертий напрямок у забезпечені безпеки є заміна документів та зміна зовнішності.

У разі необхідності можуть бути проведені заміна документів, що посвідчують особу, інших документів особи, взятої під захист, а також зміна її зовнішності.

Зазначена норма фактично передбачає два види заходів забезпечення безпеки - заміну документів, що посвідчують особу, інших документів особи, взятої під захист, а також зміну її зовнішності. Ці заходи можуть застосовуватись окремо один від одного тоді, коли необхідність заміни документів та зміни зовнішності носить тимчасовий характер.

Зміна зовнішності може здійснюватись шляхом проведення відповідних пластичних операцій (медичний аспект) та шляхом тимчасового маскування особи, взятої під захист, за допомогою гриму, фарбування волосся, використання париків, окулярів тощо (криміналістичний аспект).

У більшості випадків саме криміналістична зміна зовнішності в поєднанні з іншими заходами безпеки (конфіденційність відомостей про особу, особиста охорона, закритий судовий розгляд тощо) дозволяє реально забезпечити безпеку особи. Криміналістична зміна зовнішності застосовується у випадках, коли є загроза ідентифікації особи за ознаками