Зауваження і пропозиції щодо оприлюдненого проекту регуляторного акта, внесеного на розгляд сесії ради, та відповідного аналізу регуляторного впливу надаються фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями розробникові цього проекту та головній постійній комісії ради (ст. 35 Закону).

Особливості прийняття регуляторних актів органами та посадовими особами місцевого самоврядування полягають у тому, що такий акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування за наявності хоча б однієї з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений. У разі ви- явлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачені законодавством заходи для усунення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями (ст. 36).

Ст. 37 Закону регламентує особливості відстеження результативності та перегляду регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування, а ст. 38 — порядок заслуховування радами звітів про здійснення державної регуляторної політики.

Закон України від 11 вересня 2003 р. встановлює відповідальність за порушення порядку регуляторної діяльності. Згідно зі ст. 41 державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, винні у порушенні порядку регуляторної діяльності, встановленого цим Законом, притягуються до дисциплінарної відповідальності відповідно до закону.

Висновки вчених, які досліджують проблему ефективності державної регуляторної політики, свідчать, що вона визначається якістю регуляторних актів. У свою чергу, ця якість перебуває в прямій залежності від технології їх підготовки, прийняття і за необхідності — коригування, а також виконання таких двох функцій: 1) участі в процесі підготовки, обговорення цих актів громадськості, наукових кіл; 2) моніторингу — постійного зворотного зв'язку між дією цих документів та особами, відповідальними за їх дію, — суб'єктами регуляторної політики. Якщо перша функція здійснюється за допомогою оприлюднення проектів регуляторних актів, то друга — шляхом відстеження їх результативності, постійного моніторингу.

Забезпечення прозорості, гласності в діяльності органів державного апарату. В Україні діє низка нормативних актів, спрямованих на забезпечення прозорості, гласності в діяльності органів державного апарату. Серед них — Закон України "Про інформацію" (ВВР. — 1992. — № 48), Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 р. № 3, Указ Президента України від 11 липня 2002 р "Про додаткові заходи по забезпеченню відкритості в діяльності органів державної влади" тощо.

Закон України "Про інформацію" є основним, найбільш фундаментальним документом, що закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові засади інформаційної діяльності. Ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України та Акті проголошення її незалежності, цей Закон стверджує інформаційний суверенітет України і визначає правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації.

Закон встановлює загальні правові засади одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.

Дія цього Закону, як зазначено у ст. 3, поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації. Основними принципами інформаційних відносин Закон називає: об'єктивність, вірогідність інформації; її повноту і точність, законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації, а також гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації. При цьому забезпечення доступу громадян до інформації, створення національних систем і мереж інформації визначаються в Законі як головні напрями і способи державної інформаційної політики (ст. 6).

Важко також перебільшити значення ст. 9 цього Закону "Право на інформацію" і ст. 10 "Гарантії права на інформацію". Як зазначається в ст. 9, "всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України".

Гарантії на інформацію встановлено ст. 10 Закону, де вказано, що право на інформацію забезпечується:

• обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;

• створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації;

• формуванням механізму здійснення права на інформацію;

• виконанням державного контролю над додержанням законодавства про інформацію;

• встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію тощо.

Гласність у діяльності повинна забезпечуватись також за допомогою положень ст. 21. "Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування". В цій статті зазначено, що інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування — це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування.

Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування. Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом:

• опублікування в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;

• опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації;

• безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами);

• надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;

• оголошення її під час публічних виступів посадових осіб. Джерела і порядок одержання, використання, поширення та

зберігання офіційної інформації державних органів та органів місце- вого і регіонального самоврядування визначаються законодавчими актами про ці органи. Законодавчі та інші нормативні акти, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, не доведені до публічного відома, не мають юридичної сили.

Певну роль у забезпеченні гласності державних органів влади відіграє "Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 р. № 3. Згідно з ним оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади здійснюється з метою підвищення ефективності та прозорості діяльності цих органів шляхом впровадження та використання сучасних інформаційних технологій для надання інформаційних та інших послуг громадськості, забезпечення її впливу на процеси, що відбуваються у державі.

Інформація про діяльність органів виконавчої влади у мережі Інтернет оприлюднюється шляхом:

• розміщення і періодичного оновлення міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади інформації відповідно до вимог цього Порядку на власних веб-сайтах;

• створення єдиного веб-порталу Кабінету Міністрів України, призначеного для інтеграції веб-сайтів органів виконавчої влади та розміщення інформаційних ресурсів відповідно до потреб громадян.

Порядком передбачено розміщення на веб-сайті органу виконавчої влади певної інформації міністерствами, а також Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. Зокрема, інформація, що надається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади має містити:

• найменування органу;

• основні завдання та нормативно-правові засади діяльності;

• структуру та керівництво органу;

• прізвища, імена та по батькові керівників;

• місцезнаходження апарату, урядових органів державного управління, утворених у його складі, територіальних органів та відповідних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій (поштові адреси, номери телефонів, факсів, адреси веб-сайтів та електронної пошти);

• основні функції структурних підрозділів, а також прізвища, імена, по батькові, номери телефонів, адреси електронної пошти їх керівників;

• нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції органу;

• порядок реєстрації, ліцензування окремих видів діяльності у відповідній сфері (зразки документів, розрахункові рахунки для внесення необхідних платежів, розмір цих платежів тощо);

• зразки документів та інших матеріалів, необхідних для звернення громадян до органу;

• розпорядок роботи органу та час прийому керівництва;

• підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління органу;

• цільові програми у відповідній сфері;

• відомості про здійснення закупівлі товарів (робіт, послуг) державним коштом;

• державні інформаційні ресурси з питань, що належать до компетенції органу;

• поточні та заплановані заходи і події у відповідній сфері;

• відомості про наявні вакансії.

Інформація для Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій повинна містити:

• найменування органу;

• основні завдання та нормативно-правові засади діяльності;

• структуру та керівництво органу;

• прізвища,