той час на Волині трипіллям, у чехів був кращим. Посіви планувалися за певною сівозміною. Найбільш поширеним видом чергування сільськогосподарських культур було висівання озимини під пар після просапних. Після зернових сіяли конюшину [4.-С.248; 6.-С.883]. Слід зауважити, що багатопільна система обробітку землі була зумовлена традиціями землеробської культури чехів і найбільше відповідала тодішнім агрономічним вимогам. Обробіток орної землі проводився з використанням найновіших досягнень науки.
Основні напрямки чеського землеробства, на нашу думку, досить вдало охарактеризували в 1913 р. економісти М. Довнар-Запольський та А. Ярошевич, які зазначали, що чеські господарства "характеризуються широкою постановкою економічних завдань, одночасно отримують прибуток від різноманітних польових культур, серед яких можна зустріти, крім зернових (пшениці, ячменю, жита, вівсу, гречки, проса), насіннєві трави, картоплю, цукровий буряк, городину, хміль, який є особливою, невід'ємною рисою чеськогоо господарства" [7.-С.21].
Велику увагу чехи приділяли якості насіння зернових. Так, у чеські господарства кращі їх сорти завозили з Чехії, пристосовуючи до місцевих умов. Власники великих маєтків купували його в німецької фірми "Рабетке і гезике" - основного виробника сортового насіння в Європі.
Багато уваги чехи приділяли удобренню ґрунтів. У своїх господарствах вони широко користувалися органічними добривами. На відміну від місцевого українського населення чехи вивозили на поля велику кількість гною та компостів безпосередньо перед глибокою оранкою. Це сприяло підвищенню врожайності [6.-С.883]. Треба зазначити, що ряд чеських і російських дослідників Волині писали про примітивне селянське господарство на Волині до появи чехів, про те, що ґрунти не удобрювались, а "гній замість поля вивозили або на дороги, або у водоймища". На нашу думку, подібні твердження є надто категоричними, хоча частка правди в них є. Удобренню ґрунтів служив і посів конюшини на толоках. При заорюванні землі в ній залишалося багато органічних залишків. З кінця ХІХ ст. більшість колоністів починають використовувати в землеробстві мінеральні добрива.
Як результат такого господарювання - висока врожайність у чеських господарствах. Так, за статистичними даними станом на 1912 р., волинські чехи збирали з десятини посіву зернових приблизно 150-160 пудів (24-25 ц з га), картоплі - 500600 пудів (90-100 ц з га), цукрових буряків 1500 пудів (220 ц з га). За висновками офіцерів Генерального штабу Росії, чеські та німецькі поселенці отримували врожай зернових у 2 рази більший, ніж місцеві українські селяни [4.-С.248].
Значного розвитку в сільськогосподарському виробництві Волині з другої половини 70-х років ХІХ ст. набуло вирощування хмелю. Хоча хміль як культура був відомий у деяких поміщицьких господарствах Волині ще до появи тут чеських емігрантів, усе ж таких господарств було небагато, і до того ж культивували вони неякісні його сорти. Щодо чехів, то хміль як культура був відомий їм ще з дохристиянських часів, а перша письмова згадка про цю культуру в Чехії відноситься до 1056 р. Переселившись на Волинь, чехи привезли з собою кращі сорти хмелю. Так, сюди був завезений всесвітньо відомий Заацький хміль, кращий в Європі Гжатецький та інші високоякісні його сорти. Перші хмільники з'явилися тут уже в 1870 р., зокрема в селах Мирогоща, Глинськ, Семидуби Дубненського повіту, а першим чеським переселенцем, який започаткував вирощування хмелю на Волині, був чех Свобода із села Мирогоща. Дуже швидко хмелярство поширилося по всій губернії [8.-С.10].
В умовах загального піднесення пивоваріння, будівництва броварень, чехи своєчасно передбачили зростання попиту на хміль і ефективність збільшення його виробництва. Тому переселенці розширюють свої плантації та забезпечують їм догляд за останнім словом агрономічної науки [9.-Ф.158.-Оп.1.-Спр.400.-Арк.45], а хмелярство набирає торговельно-промислового характеру. Так, першу значну за розмірами плантацію (33 дес.) заклав директор імператорського агрономічного училища з Чехії Ф. Доубрава в маєтку генерал-ад'ютанта барона Таубе в селі Високому. Високий урожай і якісні шишки хмелю з цієї плантації дали поштовх великим землевласникам зайнятися вирощуванням культури.
Із підвищенням споживання пива плантації хмелю починають приносити чеським господарствам значні доходи. Приміром, у найгірший за врожайністю й за цінами рік продаж хмелю приносив не менше 100 руб. прибутку з десятини, а в середні й урожайні роки досягав 1000-1800 руб. У 1905 р., коли один пуд хмелю коштував 32 руб., прибуток сягав 2000-2500 руб. із десятини. У 1911 р., коли у зв'язку з неврожаєм хмелю в Європі попит на волинський хміль був дуже високим, його ціна за пуд сягала 35-40 руб. [8.- С.128].
Велика ефективність культури хмелю зумовила значні темпи росту його виробництва. Так, у 1880-х роках на Волині збирали по 35 тис. пудів цієї культури, у 1890-х роках вже по 45 тис., а в 1907-1908 рр. - 100 тис. пудів хмелю. Це становило 40% врожаю хмелю від усього зібраного в ці роки в Російській імперії.
Аналіз статистичних даних свідчить, що розміри хмільників і кількість зібраного хмелю продовжували зростати й у наступні роки. Так, під плантаціями хмелю в 1900 р. знаходилося 1 302 дес. землі, сухого продукту було отримано 41 299 пудів; продано на місцеві броварні й за кордон 53 626 пудів хмелю на суму 498 268 руб. 75 коп. [10.-С.14]. У 1913 р. хмільники існували вже у всіх повітах губернії, а в краї вироблялося до 200 тис. пудів хмелю [11.-С.25].
Визначити, яка частина хмільникових плантацій у Волинській губернії
