У травні 1966 р. керівництвом ВРЄХБ було вирішено провести в жовтні того ж року свій з'їзд без запрошення розкольників.

У цей час в Україні помер старший пресвітер України О. Андрєєв. Новим старшим пресвітером було затверджено М.Мельникова (з м. Москва).

Навесні 1966 р. по всіх областях України нараховувалось 1268 общин євангельських християн- баптистів - офіційно зареєстрованих (загальна кількість - 90685 осіб). Незареєстрованих - 123 общини (4382 осіб). 5 тисяч віруючих входило до РЦ ЄХБ [9, с. 24-32].

Після того як керівництво ВРЄХБ вирішило провести з'їзд восени 1966 р., в різних містах України (м. Київ, м. Харків, м. Донецьк) було проведено міжобласні наради віруючих - прибічників РЦ ЄХБ, на яких піднімалось питання про необхідність активізації діяльності проти політики ВРЄХБ. Після цих нарад значно збільшилась кількість поїздок робітників РЦ ЄХБ (у порівнянні з 1965 р.) по містах України з агітацією переходити до їхньої церкви, що дуже занепокоювало представників офіційної церкви євангельських християн-баптистів. Найбільшу активність розкольники проявляли в Житомирській, Київській, Львівській, Ровенській, Харківській, Хмельницькій та Чернігівській областях [9, с.24-32].

Один із керівників ВРЄХБ М.Левінданто звернувся до Президії ВРЄХБ з пропозицією перейти до більш жорстких заходів стосовно розкольників [8, с.3-27].

Враховуючи пропозиції М.Левінданто, в травні-червні 1966 р. в СРСР були заарештовані керівники РЦ ЄХБ. В Україні було заарештовано Г.Вінса (м. Київ), І.Бондаренка (м. Київ) та інших активних діячів [8, с.12-13].

Наприкінці червня 1966 р. у м. Москві було проведено Всесоюзну нараду уповноважених у справах з релігійних культів, на якій було наголошено про необхідність надіслати у кожний районний та міський відділи прокуратури списки з прізвищами керівників нелегальних груп, для того щоб у подальшому знайти привід для притягнення їх до суду [8, с.81-86]. Таким чином в Україні й проводилась боротьба з прихильниками РЦ ЄХБ.

Але до м. Москви доходили листи від уповноважених у справах з релігійних культів з різних областей України, де зазначалось, що з боку старшого пресвітера євангельських християн-баптистів по Україні М.Мельникова та керівників зареєстрованих общин євангельських християн-баптистів спостерігається пасивність у боротьбі з прихильниками РЦ ЄХБ. Один з таких листів надійшов у вересні 1966 р. зі Львівської області, де діяла "Обласна рада" РЦ ЄХБ, яку очолював М. Дацько з 1964 р. (заснував - Г.Вінс). У листі, підписаному уповноваженим у справах з релігійних культів по Львівській області М.Винниченком, зазначалось: "Створюється враження, що з розкольниками ведеться боротьба тільки органами місцевої влади... А саме боротьбу з розкольничим керівництвом старший пресвітер євангельських християн-баптистів по Україні М. Мельников та керівники баптистських общин намагаються використовувати з метою активізації усієї діяльності баптистських общин..." [10, с.143- 151].

Ця проблема, а також інші питання пов'язані з діяльністю РЦ ЄХБ в СРСР, і особливо в Україні, були одними з найважливіших на Всесоюзному з'їзді євангельських християн-баптистів, який проходив у м. Москві з 4 по 7 жовтня 1966 р.

На з'їзді були присутні 478 делегатів з правом вирішального голосу та 233 делегати з правом дорадчого голосу. Крім того на з'їзд прибуло 315 гостей. Від РЦ ЄХБ були присутні дві особи: Є.Коваленко та Г.Майборода.

На цьому з'їзді було прийнято новий Статут Союзу євангельських християн-баптистів у СРСР. На відміну від попереднього Статуту, в новому вказувалось про заснування так званих "пресвітерських рад" на допомогу старшим пресвітерам. Також було вирішено проводити обласні, міжобласні та республіканські наради служителів церков, на яких повинні були обиратися як старші пресвітери, так і пресвітерські ради. За новим Статутом старший пресвітер несе відповідальність та звітується не тільки перед ВРЄХБ, але й перед представниками церкви, які обрали його на нараді [11, с.3-60]. Таким чином, з одного боку, створюється необхідний авторитет старшого пресвітера, а з іншого - він стає залежним від усіх церков його території.

У новому Статуті вказувалось ще на те, що кожна помісна церква має право керувати собою самостійно. А ВРЄХБ та її представники можуть тільки співдіяти в ліквідації непорозумінь та спрямовувати діяльність церков, але не можуть здійснювати керівництво самими церквами.

Наприкінці роботи з' їзду було вирішено обрати комісію з об' єднання, до якої увійшло дванадцять осіб. Мета комісії - практично здійснювати роботу з примирення та об'єднання з РЦ ЄХБ, залучаючи до цієї роботи віруючих, які повернулися від розкольників до зареєстрованої церкви [11, с.3- 60].

Практично одразу після з'їзду, у січні 1967 р., комісія з об'єднання розповсюджує серед віруючих ВРЄХБ та РЦ ЄХБ "Звернення до усіх віруючих євангельсько-баптистського братства", в якому, зокрема, пропонуються такі кроки до об' єднання:

Молитва.

Проповідь Єдності.

Заснування в церквах комісій із об'єднання.

Залучення до справи примирення всіх членів церкви.

Керівники РЦ ЄХБ, зі свого боку, в травні 1967 р. розповсюджують серед віруючих своє "Звернення", в якому зазначають, що самостійне існування двох церков євангельських християн- баптистів на той час є цілком природним явищем. Що треба реєструвати общини обох церков,