що зрівняє обидві частини євангельсько-баптистського братства, і стануть можливими контакти між двома сторонами і спілкування зі всесвітнім братством. Говорячи про комісію з об' єднання, керівники РЦ ЄХБ заявляли, що комісія бажає об'єднати всі церкви під керівництвом ВРЄХБ і тому не служить інтересам єдності, а всі дії цієї комісії спрямовані на придушення внутрішньоцерковного служіння. Тому РЦ ЄХБ не бажає мати справи з цією комісією. А для примирення і покаяння члени общин ВРЄХБ повинні каятися тільки перед церквою, яка входить до РЦ ЄХБ [12, с.269].
Члени комісії з об'єднання взимку-навесні об'їздили міста, де найактивніше діяла РЦ ЄХБ. В першу чергу це стосувалося України. Так, у січні-лютому 1967 р. до м. Києва та м. Кіровограду приїжджали представники комісії з об'єднання О.Тярк та А.Ардер, які проводили зустрічі з розкольниками. Навесні приїжджали з м. Москви В.Лєбєдєв та М.Висоцький до м. Києва, м. Кіровограду, м. Харкова (в цей час в м. Харкові кількість прибічників РЦ ЄХБ збільшилась в порівнянні з осінню 1966 р., у два рази - з 490 осіб до 925 осіб [13, с.8-20]), м. Вінниці та м. Одеси (в м. Одесі віруючих РЦ ЄХБ налічувалось близько тисячі [14, с.46-48]).
Після поїздок по Україні членами комісії з об'єднання було зазначено, що в м. Кіровограді та м. Вінниці відчувається велика підтримка з боку старших пресвітерів ВРЄХБ, що полегшує роботу з розкольниками. У м. Києві заснована своя комісія з об' єднання, яка теж дає результати. Складна ситуація в м. Харкові, де колишні старші пресвітери ВРЄХБ перейшли до РЦ ЄХБ і завдяки цьому за ними також пішло багато віруючих із зареєстрованого Союзу євангельських християн-баптистів [14, с.54-81].
Для більш детального ознайомлення ситуації з приводу діяльності РЦ ЄХБ в Україні в березні 1967 р. старшим пресвітером ВРЄХБ по Україні М.Мельниковим була проведена нарада зі старшими пресвітерами з найбільш проблемних областей. На диво, керівники євангельських християн-баптистів Одеської, Донецької, Волинської, Ровенської, Вінницької, Харківської областей повідомили, що на цей час "діяльність РЦ ЄХБ майже повністю припинилась" [13, с.127-132].
Хоча, наприклад, уповноважений у справах з релігійних культів по Одеській області В.Родін в цей же час повідомляв прокурору Одеської області про те, що вже протягом семи років в Одеській області діє підпільна "Міжобласна рада церков євангельських християн-баптистів", до якої входять представники РЦ ЄХБ з Одеської, Херсонської, Миколаївської та Кіровоградської областей. Вони проводили виїзні зібрання в різних населених пунктах цих областей [15, с.71-73].
Також з початку 1967 р. особливо активізувалася діяльність прибічників РЦ ЄХБ. За інформацією уповноваженого у справах з релігійних культів по Львівській області М.Вінніченка, до РЦ ЄХБ переходили не поодинокі віруючі, а цілі общини (по декілька десятків осіб), що з боку державної влади викликало велике незадоволення [16, с.96-100].
Тобто інформація про майже повне припинення з початку 1967 р. діяльності РЦ ЄХБ в Україні не є достовірною.
Протягом 1967-1968 рр. об'єднання між ВРЄХБ та РЦ ЄХБ на рівні керівників общин не відбулося. Навпаки, діяльність прибічників РЦ ЄХБ підсилювалась і причини цього у різних областях України були неоднакові. Так, наприклад, в Харківській області в ці роки було дев'ятнадцять общин - прибічників РЦ ЄХБ. Перейшли вони від ВРЄХБ до розкольників через те, що були зняті з державної реєстрації (за різних причин). На Харківщині відстані між общинами були великими, і часто керівники зареєстрованих общин євангельських християн-баптистів не могли (а інколи і не бажали) їздити до віддалених общин. Це було на руку прибічникам РЦ ЄХБ, які всі общини тримали на особистому обліку.
Ще однією з причин відходу від офіційної церкви віруючих було те, що ці церкви не мали права хрестити молодь. А в общинах РЦ ЄХБ хрестили всіх бажаючих без будь-яких обмежень [13, с. 105110].
Така ж ситуація була і в Миколаївській, Луганській та Запорізькій областях, де, користуючись безпечністю керівників районних та сільських органів влади, збиралися розкольники з різних областей [17, с. 7-8].
На все це на початку 1968 р. звертав увагу уповноважений у справах з релігійних культів по Україні К.Литвін, який доповідав до м. Москви, що старший пресвітер ВРЄХБ по Україні М. Мельников, його заступники та старші пресвітери в різних областях України майже не зустрічаються з віруючими - прибічниками РЦ ЄХБ. Також К.Литвін вказував, що старші пресвітери Запорізької та Луганської областей ведуть таку роботу, щоб ті віруючі, які відійшли від зареєстрованої церкви, не могли повернутися назад [18, с. 9-11].
Після листа К.Литвіна про незадовільну роботу в Україні з прибічниками РЦ ЄХБ, з 5 по 12 червня 1968 р. старший пресвітер ВРЄХБ по Україні М.Мельников проводить у м. Києві нараду зі старшими пресвітерами областей, на якій було заслухано доповіді про питанні об' єднання в Україні. Виступали старші пресвітери Вінницької, Київської, Кіровоградської, Ровенської, Закарпатської, Луганської, Львівської, Харківської областей. Всі вони вказували на те, що:
справа єдності пішла на спад;
прибічники РЦ ЄХБ, які виявляють бажання приєднатися до зареєстрованої церкви, роблять це тільки для того, щоб зруйнувати общини звнутрі;
керівники общин РЦ ЄХБ категорично відмовляються йти на переговори з представниками ВРЄХБ щодо об' єднання.
М.Мельников звинуватив майже всіх старших пресвітерів у тому, що з їхнього боку
