В інтересах цієї операції, а також щоб запомогти зараз же безземельних або малоземельних хліборобів і взагалі хліборобство, домагаємося таких законів:

а) край запомагає всяке товариство, спілкове хазяйнування на землі;

б) безземельні або малоземельні перші починають користуватися з краєвого земельного фонду;

в) законом установлене орендове (посесійне) право забезпечує орендареві-хліборобові результати його поліпшення і не надмірну орендову плату; посередницькі бюро мають регулювати сю платню на користь хліборобам і розбірати спірки між хазяями і орендаторами (посесорами);

г) заводиться добра господарсько-хліборобська освіта, як і взагалі професійна освіта. Закони про робітників прикладаються і до наймитів-хліборобів з одмінами, яких вимагає характер хліборобської праці." [8.-С.65-66].

При цьому Українська демократично-радикальна партія виступає проти революції, як засобу передачі селянам землі: "Ми цілковито заперечуємо принципи ортодоксального марксизму у відношенні до орендної політики. Ми не вважаємо необхідним проводити селянство через чистилище буржуазно-демократичної революції і спочатку створювати штучно на селі класи пролетарів та буржуїв, а потім вже досягати соціалістичного устрою і результату боротьби цих класів між собою. Ми визнаємо невідкладною конфіскацію земель: монастирських, удільних, кабінетських та передачу їх у власність краю (України), а також експропріацію для цієї ж мети приватновласницьких земель, базуючись на поглядах селянства на землю як на спільне надбання усіх трудящих мас " [2.-Ф.336.-Оп.1.-Спр.1927.- Арк.6-6зв.]. Як видно із розглянутого аграрного розділу програми Української демократично-радикальної партії, цей пункт дуже близький (з більшості позицій) до вимог соціал-демократів та есерів. УДРП брала на себе обов'язок зробити "населення, що обробляє землю власною працею", основою сільського господарства і боротися за збільшення земельного фонду, який знаходився у розпорядженні селян. УДРП обіцяла наділити селян, які мали потребу в землі, додатковими наділами відповідно до місцевих звичаїв землеволодіння і землекористування, тобто не на правах приватної власності, а особистого або громадського володіння. Хоч передбачався і викуп [8.-С.6].

А от аграрне питання в програмі Української соціал-демократичної робітничої партії граничне між програмами УДРП та РСДРП: "В інтересах вільного розвитку класової боротьби на селі і сільського господарства партія вимагає:

Передачі всіх маєтків казенних, удільних, кабінетських, монастирських, церковних і приватно-власницьких краєвим самоврядуванням.

Знищення всіх пережитків кріпацтва в аграрних відносинах.

Відміни всіх законів, які обмежують права селян вільно розпоряджатись своєю землею; права розподілу громадської землі; права виділу.

Негайного і повного знищення усіх викупних, оброчних та інших виплат і одбутків.

Примусового державного перемежування земель коштом великих землевласників.

Заведення судів, які б мали право зменшувати надмірну орендну плату і знищувати всі умови, які мають характер поневолення" [8.-С.74].

Українська селянська партія, визнаючи дрібну приватну власність, ставила в програмі питання про націоналізацію землі: "Земельна реформа має бути проведена таким засобом: а) усі землі - царські, удільні, монастирські, казенні переходять зразу у власність українського народу; б) землі великих приватних власників за виключенням норми одного земельного участку, призначеного для дрібних власників, обертаються на національну власність українського народу; в) землі дрібних приватних власників зостаються і надалі ув їх володінню. Увага! Дрібними власниками звемо усіх тих, хто має клапоть землі, не більший від певного нормального участку (максімум); г) засіб проведення націоналізації землі, розмір нормального участку (максімум) мають установити виборні від усього українського народу. Без їх не можна поліпшати життя народного" [8.-С.76-77].

Українська партія соціалістів-революціонерів надзвичайно коротко висловила свої вимоги: "Примусове безплатне відчуження монастирських, удільних, кабінетських і поміщицьких земель. Націоналізація землі" [8.-С.79].

Найбільш радикальні вимоги з аграрного питання дані у програмі Російської соціал- демократичної партії: "З метою усунення залишків кріпацтва, які важким тягарем лежать безпосередньо на селянах, і в інтересах вільного розвитку класової боротьби на селі партія вимагає:

Скасування усіх станових утисків особи і власності селян;

Скасування усіх платежів і повинностей, пов'язаних із становим виділенням селян, і знищення боргових зобов' язань, які мають кабальний характер;

Конфіскація церковних, монастирських, удільних і кабінетських земель та передача їх, а рівно і казенних земель, відповідним органам місцевого самоврядування, що об'єднують міські і сільські округи, причому землі, необхідні для переселенського фонду, а також ліси і води, що мають загальнодержавне значення, передаються у власність демократичної держави;

Конфіскація приватновласницьких земель, окрім дрібного землеволодіння та передача їх у розпорядження обраним на демократичних засадах відповідним органам місцевого самоврядування, причому мінімальний розмір земельних ділянок, що підлягають конфіскації, визначається органами місцевого самоврядування.

Підтримуючи крупні виступи селянства аж до конфіскації поміщицьких земель, РСДРП завжди і незмінно буде протидіяти всяким спробам затримувати хід економічного розвитку. Прагнучи при переможному розвитку революції передати конфісковані землі у володіння демократичних установ місцевого самоврядування, РСДРП за відсутністю умов для цього висловиться за розподіл між селянами тих поміщицьких земель, на яких фактично ведеться дрібне господарство." [7.-С.35].

Найближче підійшли у своїй програмі до ідеалів хліборобів російські соціал- революціонери: "В питаннях перебудови земельних стосунків партія соцалістів- революціонерів прагне обіпертися, в інтересах соціалізму і боротьби проти буржуазно- власницьких засад,