на громадські і трудові погляди, традиції і форми життя російського селянства, особливо на поширене серед них переконання, що земля нічия, і що право на користування нею дає лише праця. У згоді зі своїми загальними поглядами на завдання революції на селі, партія буде відстоювати соціалізацію землі, тобто вилучення її з товарного обігу і перетворення із приватної власності окремих осіб або груп у загальнонародне надбання на наступних засадах: всі землі переходять до завідування центральних та місцевих органів народного самоврядування, починаючи від демократично організованих безстанових сільських і міських общин і закінчуючи обласними і центральними установами (розселення і переселення, завідування земельним фондом тощо); користування землею повинно бути зрівняльно-трудовим, тобто забезпечувати споживчу норму на засадах прикладання власної праці, одноосібної або у товаристві; рента, шляхом спеціального обкладення, - має бути спрямована на суспільні потреби; користування землями та угіддями, що мають не вузькомісцеве значення (великі ліси, рибний лов тощо), регулюється відповідно більш широкими органами самоврядування. Надра землі залишаються за державою; земля переходить до загального надбання без викупу; за потерпілими від цього майнового перевороту визнається лише право на суспільну підтримку на час, необхідний для пристосування до нових умов особистого існування" [7.- С.51-53].
Слід наголосити, що ця програма передбачала і покращання побутових умов селян (безоплатна лікарська допомога, комуналізація водопостачання, освітлення, прокладення шляхів, введення засобів сполучення тощо) [7.-С.52].
Як свідчать програми, на вимоги партій вплинуло не тільки ставлення до приватної власності, але й тактика партій. Якщо кадети та прокадетські партії були еволюціоністами, то і тактика у них була - поступового вирішення аграрного питання, а за таких умов не було чого говорити про одноразову націоналізацію. РСДРП, есери - це партії, які проголошували своєю тактикою революційну боротьбу, збройне повстання. За таких умов, безумовно, можна було вимагати і націоналізації землі.
Порівнюючи вимоги ліберальних партій щодо створення земельного фонду при збереженні приватної власності та вимоги РСДРП й есерів про націоналізацію і передачу земель у загальнонародну власність, тобто до центральних і місцевих органів управління (фактично ті ж земельні фонди), маємо констатувати практично їх невелику різницю, оскільки крім купівлі (за програмою кадетів і октябристів) землі, селянин в обох випадках міг брати землю лише в користування.
Загалом соціальні пункти кадетської програми досить близькі до "практичних" вимог (програми-мінімум) двох основних соціалістичних партій: соціал-демократичної та есерівської (настільки близькі, що деякі історики вважають аграрний розділ кадетської програми наскрізь соціалістичним за своїм характером). Відповідно до цих пунктів, партія брала на себе зобов'язання зробити "населення, яке обробляє землю власною працею", основою сільського господарства і боротися за збільшення земельного фонду, що знаходиться в розпорядженні цього класу. З цією метою пропонувалося навіть застосувати примусове відчуження приватновласницьких земель за умови компенсації їх власникам державою за справедливими, а не ринковими цінами. Кадети обіцяли наділити селян, що потребують землі, додатковими наділами у відповідності до місцевих звичаїв, тобто на правах не приватної власності, а особистого або громадського володіння. Кадети ставили за мету введення восьмигодинного робочого дня в промисловості, скорочення непрямих податків з поступовою заміною їх прогресивним оподаткуванням прибутків, майна й спадку.
Ці та інші вимоги й зобов' язання підкріплює й твердження П. Мілюкова на установчому з'їзді партії, що ідеологічно кадети не схожі на ліберальні партії західноєвропейського типу, а "ближче всього підходять до інтелігентських груп, які відомі під назвою "соціальних реформаторів" [15.-С.6].
Складність вирішення аграрного питання на той час полягала ще й у тому, що поміщики вважали себе конкретними і єдиними законними власниками землі. А у селян було тверде переконання, що земля не повинна належати нікому, оскільки не є предметом власності, а скоріше дана людям подібно повітрю, воді, деревам, сонцю. Таке уявлення селян під час революції 1905-1907 рр., а потім і 1917 р. штовхало їх на захоплення панських земель, лісів, пасовищ, не чекаючи на "реформи", а соціалістичні партії підтримували їхні дії.
Джерела та література
Программа Киевского "Союза русского народа". - К., 1908.
Центральний державний історичний архів (м. Київ).
Шелохаев В.В. Кадеты - главная партия либеральной буржуазии в борьбе с революцией 1905-1907 гг. - М., 1983.
Бюллетень Ш общеимперского съезда партии народной свободы. - 1906. - №4. - 24 апреля.
Южный край. - 1906. - 27 апреля (10 мая).
Кувшинов В.А. Программа партии кадетов // Вопросы истории КПСС. - 1991. - №8.
Программы политических партий в России / Под ред. и с предисловием И.В. Владиславлева. - М., 1919. - Вып. 1.
Самостійна Україна: Збірник програм українських політичних партій початку ХХ століття. - Тернопіль, 1991.
Медушевский А.Н. П.Н. Милюков: ученый и политик // История СССР. - 1991. - №4.
Боффа Дж. История Советского Союза / Пер. с итал. И.Б. Левина. - М., 1994. - Т. 1: От революции до второй мировой войны. Ленин и Сталин 1917-1941 гг.
Шелохаев В. В Аграрная программа кадетов в первой русской революции // Исторические записки. - 1970. - Т. 86.
Рада (м. Київ).
Шелохаев В.В. Партия октябристов в период первой российской революции. - М., 1987.
Громадська думка (м. Київ).
Галай Ш. Конституционалисты-демократы и их критики // Вопросы истории. - 1991. - №12
