Грошові надходження на утримання церковнопарафіяльних шкіл були постійними та випадковими. Немає сумнівів, що кращими школами ставали ті школи, що мали стабільне матеріальне становище, моральну підтримку церковного та світського керівництва, досвідчених учителів.

У Полтавській єпархії засоби до стабільного функціонування мали наступні школи [32, с.53; 33, с. 162-163; 24, с.606]: Озерська змішана церковнопарафіяльна школа (Кобеляцький повіт) утримувалася на кошти попечительки поміщиці О. Д. Гавриленко; існування школи після її смерті було забезпечено процентами від вкладу у розмірі 5000 крб., що був внесений на рахунок держбанку; церковнопарафіяльна школа для дівчаток у містечку Нефороща (Костянтиноградський повіт) забезпечувалась процентним прибутком від вкладу (1000 крб.) поручика Георгія Де-Веки; Самсоніївська школа біля Шведської могили утримувалася на кошти Преосвященного Іларіона та на проценти від капіталу Судієнка (19000 крб.) [34, с.341; 7, с.283,285]; зразкова жіноча школа при Єпархіальному жіночому училищі була забезпечена піклуванням преосвященного Іларіона та попечительки Є.Я. Котельникової [32, с.426-427; 35, с. 686-689; 36, с.19-20 та ін.]; зразкова однокласна школа при Полтавській семінарії забезпечена щорічною допомогою у розмірі 1000 крб. від Св. Синоду [37, с.288]; Полтавська Рождество-Богородична школа була забезпечена щорічною сумою (1000 крб.) від Управління Харково-Миколаївської залізниці [38, с.667-669]; двокласна жіноча школа та однокласна школа для хлопчиків при Козельщанському монастирі (Кобеляцький повіт) і Афанасіївська при Лубенському монастирі та школа при Густинському Свято-Троїцькому монастирі (Прилуцький повіт) були забезпечені благодійністю монастирів [39, с.13; 40, с.80-81].

Кошти усіх інших шкіл складалися з одноразової допомоги та пожертвувань, а тому були більш чи менш випадковими та непостійними.

Особливим опікуванням було наділено Полтавське єпархіальне жіноче училище та зразкова початкова школа при ньому, ініціатива заснування якого у 1864 р. належала єпископу Полтавському Іоанну, що першим вніс пожертвування на його відкриття (400 крб.) та закликав до доброчинної справи й інших духовних та цивільних осіб [13, с.582-583].

Діяльність єпископа Іларіона була теж тісно пов'язана із цим училищем. Він провів реформування цього закладу: усі класи були перенесені до Полтави, для чого було споруджено новий просторий корпус. До того ж при училищі за його ініціативою було відкрито зразкову школу для проходження педагогічної практики майбутніми учителями.

Не залишалася поза увагою єпископа Іларіона й подальша доля випускниць єпархіального училища. Преосвященний у пропозиціях від 25 січня 1889 року за № 495 з приводу їхнього працевлаштування зауважив на можливості направляти випускниць на роботу до церковнопарафіяльних шкіл із призначеним жалуванням [41, с.85]. У пропозиціях від 18 травня 1892 року за № 2707 єпископ ще більш наполегливо звертався до духовенства Полтавської єпархії з вимогою опікування та допомоги випускницям, особливо сиротам, після закінчення ними цього закладу. Допомога перш за все полягала у наданні їм учительських місць у церковнопарафіяльних школах та школах грамоти. Для того, щоб цей процес увесь час знаходився під контролем єпископа, благочинні повинні були щорічно звітувати про те, де живуть вихованки, чим займаються та які міри застосовано щодо їхнього працевлаштування [42, с.121-122].

Активно відгукнулося на заклик єпископа духовенство Лубенського повіту: для утримання здібних учителів (вихованок єпархіального училища) воно наклало податок на церковні землі у сумі 10 коп. з десятини, а відрахування з млинів, паромів, лавок тощо на ці потреби складали 2 коп. з кожного карбованця прибутку. До того ж Полтавське губернське земство на відкриття та влаштування жіночих церковнопарафіяльних шкіл щорічно виділяло кошти у сумі 3000 крб. [42, с.123].

Вагомої матеріальної та моральної допомоги училище зазнавало від почесної блюстительки училища та опікунки зразкової школи при училищі К. Я. Котельникової. Вона жертвувала училищу посуд, одяг випускницям, гостинці, у вільний час влаштовувала для дівчат розваги, а найкращим вихованкам у день випуску дарувала гарні книги. Не обминала своєю увагою К.Я. Котельникова й зразкову жіночу школу: щорічно на її потреби жертвувала по 50 крб., до шкільної бібліотеки безкоштовно передала більше 100 екземплярів книг, оплачувала учнівські шкільні форми, на Різдвяні свята влаштовувала ялинку з гостинцями, подарунками, ласощами тощо [43, с.554-555; 44, с.927]. Усі школярки зразкової школи при єпархіальному училищі безкоштовно навчалися та користувалися підручниками, навчальними посібниками і засобами для письма [10, с.22].

Більшу частину річного бюджету училища складали добровільні пожертвування. Священики та усі церковнослужителі виділяли на утримання училища 2-3% від річного жалування. Поступово збільшувався внесок церков на училищну бібліотеку (напр., ІІ з'їзд духовенства призначив внесок по 15 коп. від церкви, V! єпархіальний з'їзд збільшив цю суму до 25 коп.) [45, с.35,147]. Полтавська міська громада за клопотанням Преосвященного та при сприянні начальника губернії безкоштовно передала ділянку землі (1 десятину), що прилягала до нього, у власність училища. В училищі на утримання вихованок окремими особами та інституціями встановлювалися стипендії [46, с.24]. Благодійники намагалися прикрасити життя вихованок незначними подарунками та внесками напередодні свят. Так, преосвященний Михайло, єпископ Прилуцький, пожертвував на