продав свою корову і купив молоду - вів її додому по залізничній колії. На нього напали грабіжники і відібрали корову та залишок грошей. Втративши корову, вимерла сім'я Василя - мати, дружина, п'ятеро дітей. Залишились живими тільки двоє дітей - Василь і Галина, їх забрали родичі [34].
Помирали діти і в яслах - їх несли і хоронили на кладовищі у ряднах в "свіжих" могилах - дохо- ронювали. Багато вершинців ходили в Гусарку, де добре вродив буряк, і міняли його на різні речі.
За свідченнями Киричук Олександри Пилипівни (с. Смирнове) в 1933 році батьки відправили її Маріуполь, щоб не померла з голоду, бо в сім'ї вже померли від голоду дідусь і бабуся. Померли їхні сусіди Півні - їх дочка, яка була на Донбасі, приїхала і забрала брата і сестру до себе [35].
Марочко Микола Максимович (с. Смирнове) пригадує: в 1932 році була велика засуха, почався голод. Основною годівницею багатьох попівців була корова. Вмирали, в основному, ті, в кого не було корови. Невдовзі для корів не стало паші і сільчани висмикували з стріх хат солому і годували корів. До 1934-1935 pp. багато хат на їхньому кутку "світили" голими дахами, потім їх вкрили соломою. Деякі люди, рятуючись від голоду, покидали село. З їхньої вулиці виїхали Чорнаї (можливо це було їх вуличне прізвисько). Голод нагадав про себе перед війною, коли колгоспники копали силосну яму і знайшли яму з захованим зерном. Вони пожалкували, що не знайшли її в 1933 році - багатьом би вона врятувала життя [36].
Мешканка с. Смирнове Переймак Лідія Олексіївна згадує про 1933 рік: "Я росла на шпориші", ще й тиф був. Люди почали вмирати від голоду. У її свекрухи - Переймак Наталки забрали коня, а через деякий час лоша. Померли її батько, мати, чоловік і дев'ять дітей. Щоб врятувати сім'ю від голоду Олексій Омелянович Переймак поїхав у Старий Крим, до брата. Як тільки батько покинув село, місцеві активісти забрали у них корову. Влаштувавшись у Старому Криму на роботу, батько перевіз туди сім'ю. Жили Переймаки в гуртожитку, батько і мати працювали на різних роботах, старші діти наймалися до місцевих греків пасти череду - так і вижили.
В 1937 році Переймаки повернулися в село, однак їхня хата була зайнята сім'єю переселенців - Морозами. Справа в тому, що після голоду 1933 році в село переселили вихідців з Житомирщини: Клименків, Дулю, Малашко, Морозів, Шевчуків та ін. Деякі з них осіли в селі, а деякі в 1943 році, після відступу німців повернулися на Житомирщину. Голова колгоспу Йосип Онопрійович Харченко виділив сім'ї іншу хатку, поблизу городини [37].
Влада жорстоко придушувала опір селян хлібозаготівлям. В січні 1933 року був заарештований Г.Г. Шамека - його звинуватили у "агітації проти хлібозаготівель" і присудили до 3 років висилки в Північний край етапом. Аналогічному покаранню були також піддані К.О. Савченко з с. Попівки (нині Смирнове), Т.О. Андрющенко з с. Шевченківське, С.Т. Голояд з с. Благовіщенки. В жовтні 1933 року були заарештовані жителі с. Більманки М.Д. Івашина, М.Г. Лебедев, І.Є. Шукаєв. їх звинуватили у належності до контрреволюційної повстанської організації і засудили до 3 років висилки в Західний край (І.Є. Шукаєва з під варти звільнили) [38, с.683].
Проти нереальних планів хлібозаготівель в Гусарці на сесії сільради виступив її голова Петро Петрович Сюсель. В січні 1933 року його викликали на засідання президії районної комісії робітничо-селянської інспекції в складі трьох чоловік. Ця комісія звинуватила Петра Петровича в проведенні контрреволюційної роботи проти хлібозаготівель і виключила з партії. Через два дні трійкою при колегії ДПУ УРСР по Дніпропетровській області він був засуджений до 10 років позбавлення волі в концтаборі. 20 листопада 1937 року він був засуджений до розстрілу і 3 грудня розстріляний. Реабілітований посмертно [23, с.53].
Джерела та література
Державний архів Дніпропетровської області (далі ДАДО). - Ф.Р-19. - Оп. 1.-Спр. 320.
ДАДО. - Ф.Р-19. - Оп. 1,-Спр. 894.
ДАДО. - Ф.Р-19. - Оп. 1,-Спр. 65.
ДАДО.-Ф. 1520.-Оп. З.-Спр. 9.
ДАДО. - Ф.Р-19. - Оп. 1,-Спр. 89.
ДАДО. - Ф.Р-19. - Оп. 1,-Спр. 64.
ДАДО. - Ф.Р-19. - Оп. 1,-Спр. 1865.
Спогади жителя с. Більманка Куйбишевського р-ну Кулаги П.Н., записані Шевчуком С.П. 28 липня 2000 р.
Струсь І. Трагедія 33-го // Рідний край. - 1989 р. - 21 березня.
Державний архів Запорізької області (далі -ДАЗО). -Ф.Р-2327. -Оп. 1. - Спр. 17.
ДАЗО. - Ф.Р-2327. - Оп. 1,-Спр. 6.
ДАЗО. - Ф.Р-2327. - Оп. 1. - Спр. 13.
ДАЗО. - Ф.Р-2327. - Оп. 1. - Спр. 3.
ДАЗО. - Ф.Р-1198. - Оп. 1. - Спр. 517.
ДАЗО,-Ф.Р-1198.-Оп. 1. - Спр. 542.
ДАЗО.-Ф. 216.-Оп. 1,-Спр. 54.
Спогади жительки смт Куйбишеве Куйбишевського р-ну Шкарупи Катерини Юріївни, записані Шевчуком С.П. 25 лютого 2008 р.
Спогади жителя с. Білоцерківка Куйбишевського р-ну Кривенок Василя Васильовича, записані Шевчуком С.П. 9 квітня 2008 р.
Спогади жительки с. Білоцерківка Куйбишевського р-ну Олениці Марини Пилипівни, записані Шевчуком С.П. З червня 2000 р.
Спогади жителя с. Благовіщенка Куйбишевського р-ну Конька Дмитра Антоновича, записані Шевчуком С.П. 8 квітня 2008 р.
Спогади жителя с. Титове Куйбишевського р-ну Кривика Віктора Яковича, записані Шевчуком С.П. 10 квітня 2008 р.
Спогади жителя с. Титове Куйбишевського р-ну