Одним із напрямів праці Товариства була організація заходів з вшанування пам'яті О. Ольжича, Р. Шухевича, С. Петлюри, А. Мельника. Наприклад, 12 грудня 1950 р. з нагоди 60-х роковин з дня народження А. Мельника проведено урочисті зустрічі і святкування [33, с. 4]. Аркадій Іларіонович займався координацією організації таких заходів, а також брав участь в організації з'їздів Товариства. Зокрема, 17 серпня 1952 р. в м. Олдгамі відбувся з'їзд "Зарева" у Великобританії, де А. Жуковський виступив з доповіддю "Ставання Зарева", в якій висвітлив його генезу та розвиток, звернув увагу на зміст праці окремих представництв "Зарева" [34]. Пізніше в цьому ж році він виголосив доповідь "Проблеми відбудови України" на Високошкільних літніх курсах українознавства, що проходили у Франції [35, с. 30]. 13-15 вересня 1952 р. відбулися Студійні дні і З'їзд Європейського представництва "Зарева", де А. Жуковського було обрано до складу Контрольної комісії. Також до програми Студійних днів входила його доповідь "До державного планування" [36, с. 31]. 1 травня 1953 р. він взяв участь у конференції активу "Зарева" у Франції, де обговорено справи переорганізації крайового представництва та з'їзду Товариства [36, с. 31-33] і відповідно вирішено спростити його організаційну структуру в зв'язку із складнощами в координуванні праці, зокрема Провід європейського "Зарева" скорочено до трьох осіб - голова і два заступники [37, арк. 1].
Слід звернути увагу на те, що, розмірковуючи над перспективами розвитку "Зарева", Аркадій Іларіонович порівнював його діяльність з працею Європейського університететського центру в Нансі (Франція), що був заснований наприкінці 1950 р. з метою координації праці дослідників історії країн Європи [38, арк. 1]. На думку вченого, близькою була методика праці обох товариств, оскільки при "Зареві" працювали комісії, а Європейський університетський центр мав відділи: культури, демографічних, санітарних і соціальних студій, економічних наук, політичних наук та мовознавчих студій [38, арк. 1]. Відповідно можливою була співпраця товариств чи хоча б запозичення комісіями досвіду роботи у відділів Європейського університетського центру.
Як керівник комісії "Державного планування і відбудови України" Аркадій Жуковський публікував матеріали, що стосувались її діяльності у журналі "Розбудова держави", зокрема, опубліковані його статті "Відбудова України" [39], "До проблеми націоналістичної державної системи" [40], "За ясність у основних справах" [41], "До питання державного планування" [42], "Проблеми відбудови України" [43; 44].
Стаття "Відбудова України" є поясненням до плану праці вищеназваної комісії, в ній подано основні напрямки відбудови держави, зокрема, передбачено заснування міністерства відбудови як інституції, що керувала б процесом планування і розбудови [39, с. 3]. Важливим для автора є також питання вибору методу відбудови, як можливі варіанти розглянуто стандартизацію та індивідуальне планування, при цьому пріоритет надавався останньому. До питання відбудови держави Аркадій Іларіонович повертався і в інших статтях, зокрема, висвітленню цього питання присвячені статті "Проблеми відбудови України" та "Проблеми відбудови України (закінчення)". Дослідник виділяє основні принципи відбудови: вона повинна включатись в загальний розвиток країни, необхідний поділ завдань між центральними і місцевими установами, на початковому етапі перевага належить житловому будівництву та відновленню соціальних інституцій, потрібно скористатись міжнародною допомогою, а також приступаючи до відбудови слід враховувати людський фактор [43, с. 3]. На думку автора, приступаючи до відбудови, варто враховувати такі аспекти як моральний, соціальний, економічний, технічний та геополітичний [43, с. 4], адже лише в цьому випадку можна досягти позитивних результатів. Однією з найскладніших проблем при цьому є організація відбудови, яка вимагає детального планування, а також послідовна і чітка реалізація плану. Розглянувши основні галузі, що потребують модернізаційних перетворень і їх стан на тогочасному етапі, Аркадій Іларіонович приходить до висновку, що така розбудова можлива, але лише в суверенній державі [44, с. 12]. Варто зазначити, що плани автора можуть здатись дещо ідеалістичними, однак їх слід вважати