визнання УНР: „Франція принципово постановила визнати самостійність України, одначе не „де-юре", а тільки „де-факто", але поки що вона чекає наслідків польсько-української офензиви. Франція хоче переконатись чи Україна зуміє збудувати державний апарат і встановити на своїй території лад і порядок" [40, арк.164]. Перебіг військових дій спільної українсько-польської армії також знайшов своє висвітлення і у французькій пресі. Український тижневик „Воля" констатував, що „українська справа у Франції має більш прихильне відношення ніж в Англії, особливо тепер, коли Україна заключила згоду з союзницею Франції Польською Республікою" [41, с.257].
Наслідки змін зовнішньої політики Франції відносно УНР виявилися незабаром. 26 травня відбулася зустріч М. Тишкевича з Р. Пуанкаре, під час якої обговорювалося питання взаємовідносин між уНр та Францією. Однак головна вимога французьких політиків до уряду Директорії залишалася незмінною. Останній своїми діями мав довести вміння контролювати внутрішньополітичну ситуацію в країні. Про це 1 червня зазначалося у звіті українських дипломатів у Парижі до МЗС УНР: „Час визнання самостійності України буде залежати у великій мірі від того, як піде організація державного апарату" [42, арк.46]. Таким чином, перед українським урядом постало досить складне завдання вдосконалення та реформування принципів своєї діяльності. Водночас підписання угоди остаточно перекреслило можливість спільних дій УНР та ЗУНР на міжнародній арені. За словами І. Мазепи, договір „остаточно знищив ширшу коаліцію українських національних сил" [43, с.247]. Крім того, він зазначив „не ми самі тепер рішаємо про нашу будучність". Ці слова одного з лідерів української визвольної боротьби знайшли реальне підтвердження, оскільки Польща у своїх відносинах з УНР і не думала рахуватися з інтересами України. Використовуючи війська УНР, вона чітко дотримувалася своєї зовнішньополітичної стратегії: якомога більше розширити власні кордони. „Поляки дивилися на Директорію і Україну не як на рівноправного союзника, а скоріше як на свого сателіта", - писав про свої враження від українсько-польського союзу І. Мазепа [44, с.12].
Фактично перша половина 1920 р., незважаючи на величезну роботу, проведену дипломатичним представництвом УНР у Франції, закінчився для України поразкою на дипломатичному фронті. Французькі політичні кола, навіть після поразки білогвардійських військ, не зважили на український потенціал для продовження боротьби проти більшовизму. Прагнучи будь-що дотримуватися ідеї відбудови „великої та неділимої Росії" та підтримуючи імперіалістичні наміри Польщі, Франція фактично позбавила УНР своєї підтримки. Водночас не можна ігнорувати і той факт, що дипломати УНР значною мірою самі спровокували недовіру до України з боку політичних кіл Франції. Зокрема, французькі політики в основному не сприймали серйозно дипломатичне представництво і вважали весь український визвольний рух не інакше як проявом сепаратизму та анархії на території колишньої Російської імперії.
Джерела та література
Марголин А. Украина и политика Антанты (Записки еврея и гражданина) / А. Марголін. - Берлин: Изд-во С. Ефрон, 1922. - 397 с.
Шульгин О. Без території. Ідеологія та чин уряду УНР на чужині / О. Шульгин. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 352 с. - (автентич. відтворення вид. 1934 р.).
Стахів М. Україна в добі Директорії УНР: у 7 т. / М. Стахів. - Скрентон, 1964. - Т. 5: Директорія і Антанта. - 1964. - 248 с.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917-1921 / І. Мазепа. - К.: TEMPORA, 2003. - 607 с.
Симоненко Р.Г. Провал політики міжнародного імперіалізму на Україні (ІІ пол. 1919 - березень 1921 р.) / Р.Г. Симоненко. - К.: Наукова думка, 1965. - 302 с.
Рибалка І.К. Розгром буржуазно-націоналістичної Директорії на Україні / І.К. Рибалка. - Харків, 1962. - 188 с.
Шевченко І.Д., Балюн О.О. Антанта проти українського „сепаратизму". Дипломатія доби Директорії УНР та її уроки / І.Д. Шевченко, О.О. Балюн // Політика і час. Україна в міжнародних відносинах. - 1998. - №7. - С. 65-72.
Держалюк М.С. Міжнародне становище України та її визвольна боротьба у 1917-1922 роках / М.С. Держалюк. - К.: Оріяни, 1998. - 240 с.
Варгатюк С.В. Зовнішня політика Директорії УНР: дис. ... канд. іст. наук: 07.00.02 / С.В. Варгатюк. - К., 1996. - 165 с.
Кучик О.С. Україна в зовнішній політиці Антанти (1917-1920 рр.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / О.С. Кучик. - Львів, 2001. - 224 с.
Центральний держаний архів вищих органів влади та управління України (м. Київ) (далі - ЦДАВО). - Ф.1429. - Оп.2. - Спр.7а. - 113 арк.
ЦДАВО. - Ф.1429. - Оп.2. - Спр.6. - 85 арк.
Прицкер Д.П. Жорж Клемансо. Политическая биография / Д.П. Прицкер. - М.: Мысль, 1983. - 315 с.
Ачкіназі Б.О. Франція: від війни до миру. Політичні сили й проблеми післявоєнного устрою. 1918-1924 / Б.О. Ачкіназі. - К., 2000. - 370 с.
ЦДАВО. - Ф.3696. - Оп.1. - Спр.38. - 81 арк.
Петлюра С. Статті / Симон Петлюра. - К.: Дніпро, 1993. - 342 с.
Центральний державний історичний архів України (м. Львів) (далі - ЦДІАЛ). - Ф.681. - Оп.1. - Спр.18. - 37 арк.
История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1939 гг. / [под ред. В.Г. Трухановского]. - М.: ИМО, 1961. - 718 с.
Центральний державний архів громадських об'єднань України (м. Київ) (далі - ЦДАГО). - Ф.1. - Оп.20. - Ч.1. - Спр.108. - 152 арк.
ЦДАГО. - Ф.1. - Оп.20.
