Всеросійський з'їзд баптистів 1921 р. у своїй резолюції відзначив: "Проголошене Всеросійським з'їздом 1920 р. поки лише духовне злиття з євангельським християнством віталося більшістю наших братів. Але, на жаль, зустріло з боку деяких старих братів різку відповідь. Розісланий по общинах, за підписом трьох членів старого правління, лист у грубих і різких виразах прирівняв злиття з євангельськими християнами до зради баптистського прапору" [9.-С.38].

І. Проханов у грудні 1921 р., відкриваючи 8-й Всеросійський з'їзд євангельских християн, говорив про необхідність "духовної революції". Він бажав об'єднати навколо себе прибічників усіх християнських напрямів: "У інакомислячих шукаємо не маленьких розбіжностей, щоб роз'єднатися, а хоча б невеличку подібність, щоб знайти можливу платформу для об'єднання. На підставі Євангелія ми вільні і вправо й вліво. Хочемо бути в добрих стосунках з ортодоксальним напрямом й мати спілкування з вільними релігійними угрупованнями [10.-С.19].

У цей час І. Проханов починає зближуватися з так званою "Живою церквою", яка вийшла з православ'я. Це викликало незадоволення з боку баптистів, які називали таке зближення "змішуванням чистого євангельського вчення з місцевим джерелом" [11.- С.196].

Деякий час євангельські християни і баптисти намагалися налагодити спільну діяльність у низці питань. В 1922 р. були засновані дві спільні комісії - у справі допомоги голодуючим і у справі спільних біблейських курсів. Але робота в комісії не ладилася через суперечки про обсяг допомоги, яка виділялась кожному союзові.

Не йшла робота і на курсах проповідників. Баптистські керівники дорікали І. Проханову в тому, що кадри педагогів курсів добираються в основному з-поміж євангельських християн і що останніх більше вчиться на курсах. Була створена спеціальна комісія Всеросійського Союзу баптистів, яка дійшла висновків, що євангельські християни дискримінують баптистів, добираючи викладачів та учнів, і прийняла рішення про відкриття окремих баптистських курсів. Учні-баптисти були відкликані з курсів у Ленінграді [5.-Кол.УШ.-Оп.1.-Спр.3Ю.-С.16].

Допомогти двом церквам у справі об'єднання спробував Всесвітній союз баптистів. У 1922 р. Виконком Всесвітнього Союзу баптистів звернувся до керівників євангельських християн і баптистів з листом, у якому говорилося: "Ми очікуємо того часу, коли між тими, хто дійсно дотримується баптистського сповідання в Росії, встановиться сердечний союз. Перед баптистами розгортаються безмежні можливості, якщо вони будуть підтримувати істинно баптистську єдність" [5.-Кол.УШ.-Оп.1.- Спр.52.-С.8].

Ворожнеча між двома союзами стала настільки гострою, що в 1923 р. на засіданні колегії і Ради Всеросійського Союзу баптистів було прийняте спеціальне рішення про ставлення Союзу баптистів до Союзу євангельських християн: "П.1. Визнати, що злиття двох союзів в один неможливе, поки Союз євангельських християн очолює І. Проханов. П.2. Визнати існування Всеросійського Союзу євангельських християн, як і Всеросійського союзу баптистів таким, що заважає успіху справи Божої, і тому вважати бажаним зробити все можливе, щоб общини євангельських християн входили до Всеросійського Союзу баптистів..." [5.-Кол.УШ.-Оп.1.-Спр.24.-С.5].

Поштовхом для ще більшого погіршення у взаємовідносинах між євангельськими християнами та баптистами стало рішення на Всеросійському з'їзді євангельських християн у вересні 1923 р. про політичну лояльність до існуючого ладу, а також визнання обов'язковою служби в Червоній Армії. Це викликало незадоволення в багатьох общинах євангельських християн, і віруючі почали переходити до баптистів, які на цей час відмовлялися від військового обов'язку.

Головну роль у розколі єдності між євангельськими християнами і баптистами в цей час відіграла так звана Антирелігійна комісія при політбюро ЦК ВКП(б). Ця комісія була заснована у 1922 р. 12 червня 1923 р. на засіданні Антирелігійної комісії була прийнята постанова про використання Проханова для розділу сектантства [12.-С.164- 216].

Як далі проводилась політика розколу серед протестантів, чітко бачимо з доповіді секретаря Антирелігійної комісії, начальника 6-го відділу ОГПУ Є. Тучкова. Він пише: "Оскільки причини зростання сектантства головним чином полягають у звільненні сектантів від військової служби з релігійних переконаннь, то з цього питання і почалася робота. Склалася зручна ситуація - Проханов був заарештований за розповсюдження антимілітаристського заклику. У процесі цього арешту нам вдалося схилити його визнати військову службу обов'язковою для євангелістів і написати спеціальний заклик. Для впровадження цього у життя невдовзі було скликано Всеросійський з' їзд євангельських християн у вересні 1923 р., на якому й було визнано військовий обов'язок. Але після з'їзду група делегатів розіслала по общинах звернення, в якому вказувалося на антихристиянський поступок Проханова. Прибічники Проханова почали нас прохати ліквідувати цю групу. ГПУ заарештувало й вислало лідерів цієї групи.

Завдяки цьому спору євангельських груп баптисти зуміли перетягнути деякі общини на свій бік, чим дуже озлобили прохановців, які стали просити мене, щоб і баптисти визнали обов'язковою для себе військову службу. Але цього разу не було можливості діяти зверху, тому ГПУ почало цю кампанію проводити знизу, тобто з провінційних общин, готуючи їх за допомогою інформаторів до Всеросійського з'їзду баптистів. Однак колегія баптистів в особі Павлова і Тимошенка планувала прийняти на з'їзді постанову з військового питання, за характером протилежну євангелістам. У цьому напрямі й проходив весь з' їзд. Але перед кінцем його наші інформатори почали наполягати на прийнятті з'їздом питання про обов'язковий військовий обов'язок. Боячись розколу, з'їзд прийняв компромісну резолюцію, не задовільнивши нікого. Група ж незадоволених після з'їзду розпочала кампанію за заснування паралельної Всеросійської колегії. Дізнавшись про це, Павлов