Сам Н.І. Махно, безумовно, цікавився військово-політичною ситуацією в Сибіру, володів певною інформацією з цього питання і, судячи з усього, був високої думки про революційну боротьбу сибірських трудящих. Пізніше в статті, надрукованій в 19-му номері (березень 1932 р.) часопису "Пробуждение" (Дей- тройт, США) Н.І. Махно писав: "Самостійно, через свої трудові організації, народ прагне закладати фундамент нового вільного суспільства, яке повинне в очах народу своїм подальшим розвитком зжити з громадського тіла паразитизм і непотрібну трудівникам владу, одних над іншими. Такий здоровий почин народу особливо виразно виявлявся на Україні, на Уралі і в Сибіру [курсив мій. - А.Ш.]. Та наймані сили соціалістів, більшовиків в корені припиняли подібні почини народу" [цит. за: 26, с.436].

Таким чином, махновці, в усякому разі, керівники і актив, вже в 1919 - на початку 1920 р. прагнули бути в курсі щодо ситуації в Сибіру і володіли деякою інформацією про це, передусім, про розвиток там партизансько-повстанського руху, - хоч би і в найзагальніших рисах.

Що ж до загону Глазунова, то в сибірських архівах жодних відомостей про нього розшукати поки не вдалося. Швидше за все, цей загін до Сибіру так і не дійшов, будучи розгромленим і розсіяним по дорозі, але той факт, що він зумів дістатися до Самарської губернії, а можливо, що і далі, свідчить про його боєздатність і завзятість. Та можна все ж таки зробити припущення, що окремі учасники загону, а також і деякі інші махновці (не обов'язково сибіряки) опісля розгрому махновщини на Україні могли перебратися до Сибіру.

Літом 1922 р. органи ГПУ Сибіру зафіксували нову банду . У черговому зведенні ГПУ повідомлялося, що в районі Хабаровської волості Славгородського повіту [у той час - повіт Омської губернії, нині - у складі Алтайського краю. - А.Ш.] з'явилася банда чисельністю близько 17 чоловік під командою Коваленко і Брауде. За інформацією чекістів, Коваленко - колишній секретар Хабаровського волосного виконавчого комітету і махновський агент; Брауде - колишній діловод того ж закладу. У складі, окрім інших - бандити, що втекли з суміжного Каменського повіту Алтайської губернії. Банда мала намір подолати з обозом залізничну гілку в районі Кулунди, переміститися в Павлодарський повіт Семипалатинської губернії і злитися з іншими спорідненими групами з метою активної протидії збиранню продовольчого податку. Учасники банди в ніч на 18 серпня вчинили наліт на Ново-Платовський волосний виконавчий комітет, звідки викрали штамп і печатку; 20 серпня в районі Кулунди знищили 6 прольотів Семипалатинської телеграфної лінії; цього ж дня вступили в перестрілку з партосередком Галчинської волості і втратили двох убитими. У район дії банди був висланий загін частини оперативного реагування (ЧОР). У листопаді 1922 р. він зафіксував "банду Коваленко" в районі сіла Васьки Хабаровської волості. Розвідка ЧОР донесла, що "банда має політичні цілі". Взимку активність партизан за традицією помітно знизилася. У лютому - березні 1923 р. банда знов активізувалася, ядро у складі 6 чоловік на чолі з Коваленко діяло в Хабаровській волості і мало досить розгалужену мережу агентури і підпільних груп підтримки (до 80 чоловік у всьому Славгород- ському повіту). Банда мала зв'язок із однодумцями суміжних Барнаульського і Каменського повітів. Вона також поповнювалася за рахунок активних учасників антирадянського руху (зокрема, загін ЧОР захопив в полон колишнього поручика - учасника Ішимсько-Петропавловського повстання). Ця досить розгалужена організація