Основними причинами організації Вільного Козацтва у цьому регіоні були: падіння самодержавства, піднесення національного руху, невирішеність національного та соціальних питань, необхідність захисту національних, соціальних, громадянських прав населення України, потрібність національних інтересів України в озброєній силі, яка б стала на захист державності України.

Автор статті в одній зі своїх публікацій детально розглянув соціальну базу козацтва на Півдні України [21.-С.101-105]. Нагадаємо, що її складали робітники, середні прошарки міського населення, селяни та інтелігенція. За своїм характером вільнокозацький рух як на всій Україні, так і в південному регіоні пройшов еволюцію від громадського руху через громадську організацію до широкого військово-політичного руху.

Організація Вільного Козацтва на Катеринославщині у своєму розвитку пройшла в 1917 р. два етапи. Перший - серпень-вересень - характеризується виникненням окремих осередків у губернії та початками організаційного оформлення. На другому етапі - жовтень-листопад - рух охопив усі повіти і набув юридичного оформлення. Детально зупинимося на першому етапі становлення козацтва.

Велике значення відіграв суб'єктивний фактор. І. Мазепа згадує: "...влітку 1917 р., під впливом І Універсалу Центральної Ради, Гаврило та Микола Горобці (Воробйови), діячі катеринославської організації українських соціал-демократів, що потім так трагічно загинули, з палким завзяттям взялися за організацію на Катеринославщині "Вільного Козацтва". Це були сини залізничного робітника, росіянина. Ще з молодих літ вони переймалися українством, брали участь в українських гуртках і говорили доброю українською мовою. Молодший Микола (1895?-1920) закінчив артилерійську старшинську школу. Старший Гаврило (1892?-1925) був студентом київського політехнічного інституту і хоч з військовою справою не був ознайомлений, проте він став головним організатором катеринославських відділів "Вільного Козацтва..." [4.-С.56-57].

Наприкінці травня 1917 р. Г. Воробйов був відряджений з Румунського фронту, де він командував гідротехнічним загоном при 34-й пішій дивізії, до Одеси, Одеський гарнізон почав організовуватись за національним принципом. Він брав діяльну участь у цій роботі. У листопаді 1917 р. його як члена Одеської військової ради було відряджено в Катеринослав інструктором з українізації гарматних військових частин. Працював Воробйов у тісному контакті з тодішнім начальником гарнізону полковником М. Омеляновичем-Павленком й отаманом гайдамацького полку полковником Коротієвим. Під час перебування в Катеринославі був обраний гласним Катеринославської міської думи і членом міської управи, дістав доручення від військового міністерства формувати на Катеринославщині Вільне Козацтво [22.-Арк.1-5].

Безпосередні учасники подій на Катеринославщині в 1917 р. зазначають, що початок формування Вільного Козацтва відбувався самотужки, без будь-яких директив чи вказівок із центру. Це підтверджує стаття "Вільне козацтво" в газеті "Народне життя":"... За останні дні до Генерального Секретаріату надходить багато запитань щодо організації "Вільного Козацтва". Звертаються селянські спілки, "Просвіти", організації заводів, залізних доріг, повітові й губернські ради, кооперативи, волосні, повітові й губернські земські управи та повітові комісари" [23]. Причиною такої ситуації учасники подій вважали спробу УЦР провести українізацію війська шляхом створення українських частин із підрозділів російської армії. І. Мазепа так оцінював наслідки цієї політики: "...Тільки пізніше, коли українізовані частини під впливом більшовицької пропаганди почали розкладатися, уряд Центральної Ради виступив на підтримку організації "Вільного Козацтва" по цілій Україні з людей національно свідомих і відданих Україні. Але було вже пізно. Загальна анархія, що запанувала спочатку на Московщині, потім - на Україні, а почасти невдалий вибір організаторів цієї справи не дали змоги створити з "Вільного Козацтва" тої сили, яка б могла надати інший хід українським визвольним змаганням..." [4.- С. 57-58 ].

Сам процес створення організацій на Катеринославщині припав на серпень-вересень 1917 р. 25 вересня 1917 р. відбулися в Катеринославі Установчі збори Вільного Козацтва. На зборах вступило до організації понад 500 робітників [24]. 28 вересня 1917 р., виступаючи у міській Думі, Г. Горобець так охарактеризував завдання й обставини виникнення козацтва в Катеринославі: "...Становище міста і громадян на околицях дійсно неможливе. Під виглядом кримінальних агентів або міліції здійснюються пограбування та вбивства. Український пролетаріат, дивлячись на це, вирішив, що охорона міста може бути взята у руки організованих робітників. З цією метою українським пролетаріатом створено "вільне козацтво", тобто Червона Гвардія. У недалекому майбутньому "вільне козацтво" подасть у Думу свої плани про майбутню діяльність. І якщо Міська управа потребує охорони околиць, так як міліція не співпадає з своїм призначенням, то "вільне козацтво" готове взяти у свої руки охорону міста, якщо б муніципалітет міста Катеринослава схвалив організацію "вільного козацтва" з робітників. В останньому випадку ми просили б Міську Управу вступити у договір із залогою або владою про видачу якоїсь кількості зброї..." [25.-Арк.436].

До лав козацтва найактивніше вступали робітники підприємств трубного заводу, залізничних майстерень, заводів Задніпров'я. Загальні збори службовців і робітників станції депо та селища П'ятихатки Катерининської дороги 22 вересня 1917 р. заслухали доповідь члена УЦР і члена Військового Комітету Речмидила і постановили: ухвалити заснування П'ятихатського Українського Куреня Українського Вільного Козацтва, який виконуватиме порядок, ухвалений Статутом Генерального Військового Комітету, щодо організації Вільного Козацтва [26.-Арк.6].

Одночасно оголошувалося про закладання куренів у с. Нових Кодаках, Діївці та Мануйлівці. У Нових Кодаках курінь "Вільного Козацтва" першої сотні почав утворювати Семен Валендик, у будинку якого створювались вільнокозацькі загони