Малинтович Остафій Матвій - як кам'янецький воєвода виступив свідком акта князів Юрія та Олександра Коріатовичів, виданого місту Кам'янцю (1374 р.) (Львівська національна наукова бібліотека України ім. В.Стефаника. - Відділ рукописів. - Ф.141. - Спр.2250/Ш. - Арк.2).

Малинтович Сімеон - брат кам'янецького воєводи Остафія Матвія. Виступив свідком акта князів Юрія та Олександра Коріатовичів, виданого місту Кам'янцю (1374 р.) (Львівська національна наукова бібліотека України ім. В.Стефаника. - Відділ рукописів. - Ф.141. - Спр.2250/Ш. - Арк.2).

Мешковський Бернат - свідок (як Bernart Meskovskij) надавчого документа на Бакоту з прилеглими селами, виданого князями Костянтином і Федором Коріатови- чами пану Немирі (1388 р.) (T^gowski J. Sprawa przyl^czenia Podola. - S.171).

Морхина (Морхиня) Андрій - писар князя Федора Коріатовича, з-під руки якого вийшов надавчий документ для пана Гринька на Сокілець (1391 р.) (Груша А. Невядомая грамата Фёдара Карьіятовіча за 1391 г. - С.134).

Немиря з Бакоти - у 1388 р. від князів Костянтина і Федора Коріатовичів отримав Бакоту і низку прилеглих сіл (T^gowski J. Sprawa przyl^czenia Podola. - S.171). У 1392 р. виступив свідком надання князем Федором Коріатовичем панові Бедришку низки сіл (Zrodla dziejowe. - T.V. - S.22). У 1415 р. якийсь Немиря значиться серед свідків надавчого документа князя Свидриґайла костелові у Жидачеві (Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie. - Lwow, 1870. - T.II. - №XXXIX. - S.65). Чи це той Немиря, що одержав надання 1388 р., сказати складно.

Олешко - смотрицький воєвода. У 1374 р. виступив свідком акту князів Юрія та Олександра Коріатовичів, яким вони надали Кам'янцеві міське право (Львівська національна наукова бібліотека України ім. В.Стефаника. - Відділ рукописів. - Ф.141. - Спр.2250/ІІІ. - Арк.2).

Печ Готард - свідок (як Hotart Pec) надавчого документа на Бакоту з прилеглими селами, виданого князями Костянтином і Федором Коріатовичами пану Немирі (1388 р.) (T^gowski J. Sprawa przyl^czenia Podola. - S.171). Надавчий документ для пана Гринька на Сокілець (1391 р.) посвідчив якийсь Печ Шемюз- кии (Груша А. Невядомая грамата Фёдара Карьіятовіча за 1391 г. - С.133). Чи це та ж сама особа, тільки з іншим патронімом-прізвиськом, - напевно стверджувати складно.

Пломен Скердо - свідок надавчого документа на Бакоту з прилеглими селами, виданого князями Костянтином і Федором Коріатовичами пану Немирі (1388 р.) (T^gowski J. Sprawa przyl^czenia Podola. - S.171).

Процевич Михайло - 22 червня 1388 р. у міському суді Львова разом із Грицьком Кердейовичем та Прокопом із Поділля виступив свідком у справі з прикріпленням печатки (vel litteras sub sigillis ipsorum) (Najstarsza ksi^ga miejska 1382-1389 / Wyd. A.Czolowski // Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta. - T.I. - Lwow, 1892. - №606. - S.100). Свідок надавчого документа на Бакоту з прилеглими селами, виданого князями Костянтином і Федором Коріатовичами пану Немирі (1388 р.) (T^gowski J. Sprawa przyl^czenia Podola. - S.171). Свідок надавчого документа на Сокілець, виданого князем Федором Коріатовичем панові Гриньку (1391 р.) (Груша А. Невядомая грамата Фёдара Карьіятовіча за 1391 г. - С.133). Засвідчив надання князем Федором кількох сіл панові Бедришкові (1392 р.) (Zrodla dziejowe. - T.V. - S.22). У 1404 р. значиться серед учасників уреґулювання суперечки між Владиславом II Яґайлом та Ядвіґою й Ельжбетою Пілецькими за місто Тичин і Заліську волость (Розов В. Українські грамоти. - №38. - С.70).

Попович Міхал - свідок надавчого документа на Бакоту з прилеглими селами, виданого князями Костянтином і Федором Коріатовичами пану Немирі (1388 р.) (T^gowski J. Sprawa przyl^czenia Podola. - S.171).

Рогозка з Язлівця - виступив свідком (як Rohoska de Jazlowycz) ерекційного документа Міхала Авданця, виданого для бучацької римо-католицької парафії (1373 р.). У спеціальній літературі також фіґурує інша дата - 1379 р., проте автор погоджується з арґументацією польського історика Є.Сперки, який стверджує, що свідки Ґумперт і Ян із Ґлоґова у тому році аж ніяк не могли обіймати зазначені в документі уряди. Додамо, що тут варто звернути увагу на ще одного свідка - Стефана, званого Каспром (Sthepano dicto Casper woywoda jazlowycensi), зазначеного як воєвода язлівецький (Tylus S. Fundacje kosciolow parafialnych w sredniowiecznej archidiecezji lwowskiej. - S.108). Пан Рогозка позначений воєводою в Язлівці лише раз - у 1373 р. (Sperka J. Otoczenie Wladyslawa Opolczyka w latach 1370-1401. - S.292-293). Я.Куртика припускає, що Стефан був язлівецьким воєводою з рук Рогозки, і що останній позбувся Язлівця до 20 червня 1391 р., коли він, уже як пан Рогозка (без Язлівця), виступив свідком документа князя Федора Коріатовича (Kurtyka J. Repertorium podolskie. - №18. - S.154). У 1375 р. Рогозка, як смотрицький воєвода, посвідчив документ князя Олександра Коріатовича, виданий для смотрицьких домініканців (Розов В. Українські грамоти. - №10. - С.20), а у 1391 р. був свідком надавчого документа на Сокілець, виданого панові Гринькові (Груша А. Невядомая грамата Фёдара Карьіятовіча за 1391 г. - С.134). В.Семкович припускає, що Язлівець був викуплений у Рогозки чи в його нащадків десь до 1424 р. (Semkowicz W. Rod Awdancow w wiekach srednich. - Poznan, 1920. - S.267-268). Перебування язлівецького дідича Рогозки серед найближчого оточення князів Коріатовича