Термін «двірський» використовується на означення дрібної служилої шляхти, на противагу терміну «дворянин», який у нашій історіографічній ситуації перешкоджатиме адекватному сприйняттю зазначеного прошарку шляхти. Цим самим продовжуємо традицію вживання форми «двірський», використаної Л.Махновцем при перекладі Галицько- Волинського літопису для означення боярського оточення князів (див.: Літопис руський за Іпатським списком / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця. - К., 1990. - С.384). Див. також: Словарь української мови / Упор. Б.Грінченко. - ТЛ (A-Ж). - К., 1907. - С.362.

Львівська національна наукова бібліотека України ім. В.Стефаника (далі - ЛННБУ ім. В.Стефаника). - Відділ рукописів. - Ф.141. - Спр.2250/Ш. - Aрк.2, 3. Слід зауважити, що всі копії цього документа дійшли до нашого часу у сполонізованому вигляді. Навіть найближча до ориґіналу копія, що походить із Литовської метрики (зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві), і з якої готував свою публікацію цього документа М.Грушевський, теж є дуже віддаленою від руського зразка, який вийшов із канцелярії князів Коріатовичів (див.: Грушевський М. Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західної України. Серія перша (Ч.1-80) (13б1-1530) II Грушевський М. Твори: У 50 т. - Л., 2005. - Т.7: Серія «Історичні студії та розвідки (1900- 190б)». - №II. - С.144-145).

Під руським доменом короля мається на увазі частина території колишнього Галицько-Волинського князівства і Руського королівства (князівства), яка пізніше стала основою Руського воєводства. Цей термін є коректним із погляду відповідності тим процесам, що відбувалися на цій території, адже використання терміна «Галичина» є неприйнятним з огляду на його пізньомодерне походження, а поширене у польській історіографії поняття «Червона Русь» («Rus Czerwona») не має жодного підкріплення у тогочасних джерелах. Достатньо подивитися титулатуру володарів цієї території із середини XIV ст., де вони називають себе господарями Руської землі. Їх намісники, починаючи від 1350-х рр., писалися старостами Руської землі (див. приклади у тексті). Відтак використання цього терміна є коректним для території майбутнього Руського воєводства від середини XIV по 1434 р. Що стосується Поділля, то тут треба зважати на статус і підпорядкування як усієї, так і окремих частин цієї території після 1394 р. Мається на увазі Західне Поділля, яке в 1395-1399 рр., як територія на княжому праві, було передане Спиткові з Мельштина; подільське князювання Свидриґайла (1400-1401 рр.); Яґайлова зверхність над цілим Поділлям (1402-1411 рр.); пожиттєве подільське володарювання Вітовта (1411-1430 рр.). І останній відтинок часу, після смерті Вітовта, коли Поділля стає ареною боротьби мід Владиславом II Яґайлом та Свидриґайлом, що завершується укладанням перемир'я у 1432 р. і поділом на Східне та Західне Поділля (західна частина у 1434 р. стане Подільським воєводством у складі Корони Польської).

AGZ. - T.III. - №LIX. - S.111.

Akta unji Polski z Litw^. 1385-1791 I Wyd. S.Kutrzeba i W.Semkowicz. - Krakфw, 1932. - №49. - S.53, 54. В ухваленому 2 жовтня 1413 р. у Городлі документі, яким окреслювався характер об'єднання Великого князівства Литовського з Короною Польською і надавалися привілеї литовській шляхті, але тій, яка використовуватиме герби, надані литовцям коронною шляхтою, визначаються такі категорії шляхти: «... baronum, nobilium, procerum et boyarorum eiusdem terrae Lyttwaniae ...». Ці ж категорії у польскій версії документа зазначені як «... panфw, slachty, przelozonyh i bojarфw wol^. tejze ziemie litewskiej ...» (Ibid. - №51. - S.63).

Kodeks dyplomatyczny Malopolski I Wyd. F.Piekosinski. - Krakфw, 1905. - T.IV (13861450). - №1084. - S.93.

Розов В. Українські грамоти. - №13. - С.26; №24. - С.45; №46. - С.85; №50. - С.92.

Archiwum Lubartowiczфw Sanguszkфw w Slawucie. - Lwфw, 1887. - T.I (1366-1506). - №XXII. - S.22; Розов В. Українські грамоти. - №32. - С.58-59.

Михайловський В. Велика земельна власність на Західному Поділлі у XV ст. (на прикладі документів для Шафранців і Одровонжів) II Kamieniec Podolski. Studia z dziejфw miasta i regionu I Pod. red. F.Kiryka. - Krakфw, 2005. - T.II. - S.90-98.

Варто згадати Язлівець, який пізніше входив до складу Подільського воєводства. Тому тут зазначено воєводу, поставленого там князем Владиславом Опольським. Стефан, званий Каспром, значиться серед свідків ерекційного документа Міхала Авданця, виданого для бучацької католицької парафії у 1373 р., де присутній і Рогозка з Язлівця (див.: AGZ. T.V. - S.20; Tylus S. Fundacje kosciolфw parafialnych w sredniowiecznej archidiecezji lwowskiej. - Lublin, 1999. - S.108).

Розов В. Українські грамоти. - №5. - С.10; №8. - С.16; №12. - С.24.

Sperka J. Otoczenie Wladyslawa Opolczyka w latach 1370-1401. - S.361.

Розов В. Українські грамоти. - №9. - С.18.

Під 1378 р. згадується Вітек - підчаший двору князя Владислава Опольського (див.: Sperka J. Otoczenie Wladyslawa Opolczyka w latach 1370-1401. - S.355).

ЛННБУ ім. В.Стефаника. - Відділ рукописів. - Ф.141. - Спр.2250|III. - Арк.2. Ці ж свідки ще раз згадані на початку копіарія у дещо змодернізованій писарем формі. Аркуш зі свідками цього документа з помилками був опублікований А.Юречком (див.: Jureczko A. Dokument lokacyjny Kamienca Podolskiego II Studia z dziejфw miasta i regionu I Pod red. F.Kiryka. - Krakфw, 2000. - T.I. - S.62).

Розов В. Українські грамоти.