Були випадки, коли батьки позбавляли спадку когось із своїх дітей. Це відбувалося через те, що вони давали для цього підстави своєю поведінкою. Так, вдова значкового товариша в Любецькій сотні [55, арк.660зв.] Григорія Пушкаря-Решинського (? - ран. 1743) Євдокія Киприянівна все своє майно заповіла дітям і дружині сина Івана, доньці Євдокії з зятем Гаврилом, а сина Івана спадку позбавила, тому що він "здоровье мое лишил и худобы моей много потерял" [60, арк.1].

22 лютого 1724 р. в Чернігові склала тестамент інокиня дівочого П'ятницького Чернігівського монастиря [68, арк.1] Єфросинія, вдова генерального бунчужного за гетьмана Дем'яна Ігнатовича Лукаша Заборовського, а в другому шлюбі - дружина полкового судді чернігівського Юрія Затиркевича, який у 1707 р. прийняв постриг під іменем Гедеона в Троїцькому Ільїнському монастирі [68, арк.1]. Від двох шлюбів вона мала чотирьох доньок, троє з яких отримали спадок від матері, а четверта була позбавлена спадку через те, що у 1723 р. мати дала їй тисячу золотих, а та їх витратила не відомо на що [23, арк.125]. Також спадкоємцями стали її онуки. Окремо заповідачка відписала маєтності на 3 чернігівські церкви (Старотроїцьку Ілліньску, Стяроп'ятницьку, а також на чернігівську кафедру).

Дослідженню історії старшини Полтавського полку допомагають тестаменти колишнього полковника полтавського Івана Іскри в Смоленську від 6 червня 1708 р. [23, арк.62-62зв.], обивателя кобиляцького Омеляна Панасенка від 2 серпня 1711 р. [23, арк.76-76зв.], священика святострітинського полтавського Тимофія Пилиповича (листопад 1715 р.) [23, арк.82-83зв.], пресвітера святострітенського полтавського Тимофія Филимоновича від 4 березня 1721 р. [23, арк.1], полковника полтавського Івана Черняка (12 лютого 1722 р. [23, арк.109-112]), Євфимії Ярошівни, удови в другому шлюбі Федора Полюха, обивателя кобиляцького від 11 березня 1733 р. [23, арк.178-179].

Видатному описувачу сімейної побутової історії В.Л. Модзалевському вдалося попрацювати з тестаментом полковника полтавського Василя Васильовича Кочубея, який був складений за 9 днів до його смерті - 12 грудня 1732 р. у власному домі в с. Жуках. Заповідач відписав 5000 крб. на монастирі, "убоие церкви и самих убогих людей", 500 крб на "репарацію" церкви Трьох Святителів в Києві при Софійському соборі, яку побудував його батько Василь Леонтійович [62, с.530]. Старшому сину Семену заповів: сс. Жуки з батьківським двором, Стасівці, Локощину, сельця Демидівку, Іскрівку, дер. Тамлик, Федорівку (під м. Біликами), 2 двора в Полтаві, 15 лавочних комор на базарі і 2 комори в крамарському ряду, на р. Ворсклі млин Трибовський, млини Стасівські, млин під м. Біликами, 2 млини на р. Голтві в с. Демидівці й млинок на р. Тамлику, грунти біля Демидівки при р. Голтві та хут. Коломаці, грунти Ясиковські, сінокоси з водопоями Дорогобідовськими, хутори Піщанського, Роменцевський та Савченков, пасіки Жуковську й Стасівську, грунт на уроч. Герциковські й Заводовські, дворище в с. Малих Будищечках з солодовнею й підсусідками, за р. Ворсклою грунти на р. Свінківці, землі на Вищому та Нищому Тамлику. Другий син Василь отримав: с. Ярославець з людьми та 2 дворами, пасікою, млинком на р. Ворглі, с. Дубовичи з людьми, ставком, млинком та хут. Ретиком з двором, винничним заводом, млинок старий та новий, млинок Яциковський, на урочищі Гайвороні степ й хутір з млинком, с. Стару та Нову Гути з винокурнею та скляним заводом. Третій син Павло отримав: с. Диканьку, дер. Нові Млини, с. Іскрівку овенстьку, хут.