М. Ткач зазначає: «Акцент у вивченні картини ставився переважно на його зовнішній описовості, а не на внутрішній символіко-метафоричній суті. Картина має два рівні сакралізації: експліцитний (проявлений, видимий, зовнішній) та імпліцитний (не проявлений, утаємничений, внутрішній). Але саме другий — не проявлений, як це характерно й для усього фольклору, якраз і обумовлює наявність усіх композиційних елементів твору. Отже, вони мають подвійне зміст: побутовий й знаковий».

Яка ж першоінформація була основою для сюжету «Козака Мамая»? Яка глибинна духовно- чарівна таємниця ховається в даному образі? Для чого був створений цей образ?

Відповідь на ці питання дає сам «Козак Мамай» - картина-заповіт пращурів. Мистецьки закодована на полотнах світлоносна енергія національного Духу [2, с.5].

У постаті козака, в усьому настрої картини є щось поважно-урочисте, спокійне, як у билині чи історичній думі. Замкнутість, урівноваженість композиції і ритмічні повторення плавких, хвилястих і круглих ліній, насичені згармонізовані кольори сприяють створенню відповідного настрою. Спрощені, узагальнені обриси і форми надають картині монументальності [4, с.24]. Кожний предмет виступає символом [2, с.19].

Торкаючись опису картини, можна зазначити наступне: центральний образ - козак Мамай. Це збірний образ, в якому уособлено все козацтво [2, с.6], як стрижень народної духовності, його войовнича шляхетність та величність єднання з Богом. Фігура козака виконується на всіх картинах канонічно. Образ козака на картинах - то велична, викристалізована віками дума народу про свою сутність [2, с.12]. Сидить він по-козацьки, підібравши та схрестивши ноги, у звичаєвій для степовика позі духовного воїна. В Йозі вона називається «приємна поза - Сукхасана. Дозволяє добре розслабитись. Створює гарні умови для функціонування внутрішніх органів» [6, с.130]. Цією позицією козак Мамай утворює «трійцю» - прадавній священний символ могутньої орійсько-руської духовності, втілення триєдиння - поєднання двох чарівних сутностей воєдино.

Специфічність зовнішності «Козака Мамая» надає інформацію про особистість та рід занять героя. Це узагальнений і навіть дещо схематизований тип. Він має правильний продовгуватий овал обличчя, тонкий ніс з горбинкою, чорні брови, світлі очі, довгі вуса. Зачіска уявляє собою виголену голову з залишеним жмутом волосся, який переважно починається з маківки (коронної чакри) та спускається змієм-охоронцем. Така зачіска зветься - коса, інколи оселедець. Даний тип зачіски є козацький, тобто військовий, який характеризує носія її як шляхтича-воїна і є символом вправного спадкового володіння військовим мистецтвом. Знаком світлоносности козака була чуприна-коса на тім'ї, що її в усі часи носили представники військової верстви [3]. «Смерть з косою» - це про людину, талантом та професією, якої є вишукане вміння вбивати, «косити» ворогів, а зовнішньою її ознакою є зачіска - коса. Саме таку зачіску ще понад тисячу років тому мали великі князі Русі та їх витязі- дружинники, генетичні пращури козаків. У Льва Диякона є опис зовнішності великого князя Святослава: «... голова зовсім оголена, з одного боку висів чуб, що означало знатний рід» [7, с.26]. Отже зачіска «Козака Мамая» є давнім виразним символом досконалого воїна, який належить до варни кшатріїв. В давнину і взагалі у традиційному суспільстві питання зовнішності, зокрема зачіски, менш усього було справою моди та особистого вибору. Як правило, зовнішність людини визначалась його належністю - етнічною, конфесійною, верствовою. У зачісці звичаєва людина прагнула подібності до Бога і Пращурів [8].

Інші складові частини композиції теж мають символічний характер [2, с.7]. Поруч з козаком речі, які також означають їх господаря як людину військового стану: шабля та спис - обов'язковий елемент військового спорядження козака на картинах, - лук, сагайдак зі стрілами, пістоль, мушкет, ріг- порохівниця, чаша, баклага або глек специфічної форми з водою або узваром, торбинка. Зображення коня є майже на всіх картинах, без нього неможливо уявити козака ні в мирний, ні у воєнний час [2, с.14].

Є варіанти картини «Козак Мамай» із зображенням герба на вітах дерева, що символізує шляхетне походження козака, як і всього козацтва, яке витворилось із стану руської шляхти. Герб на картині вказує на те, що козак - вільна особа, рівна в правах зі шляхетським станом [2, с.14].

На задньому плані деяких картин маляри розміщують зображення кургану, який в народі називали «козацькою могилою». Це — своєрідний пам'ятник козацькій доблесті. Могили є символом спадкоємності, єдності поколінь військових родів. В могилах спочивають діди, прадіди. Сини ж вершать розпочату ними справу [2, с.15].

З вище перерахованих елементів сюжету можна визначити, що образ «Козака Мамая» - це образ людини, якій божим провидінням накреслено від народження шлях духовної величі та війни. Заграє сурма, скочить козак на коня і відправиться у військовий похід, щоб поринути в бій з ворогом.

Високий рівень військової досконалості досягався систематичними вправами не лише з фізичної частини рукопашу, але і духовними - через систему медитації. На момент часу, зображеного на картині, козаком володіє спокій. Він урівноважений, непорушне його шляхетне обличчя, чистотою зоресяють очі, його