Таким чином, і в так званий скіфський період, ми завдяки довготривалості матеріалу-носія інформації - кам'яним стелам, зустрічаємо аналогічний двом вище перерахованим узагальнений образ воїна-мислителя - зразка для формування досконалої особистості.

Кам'яні стели - «мамаї» орійського та так званого скіфського періодів, топоніми та гідроніми з категорією «Мамай», землі Війська Запорозького знаходяться на одній і тій же території, що вказує на етнокультурний зв'язок та спадковість.

Завершуючи аналіз опрацьованих зразків вітчизняного монументального мистецтва, можна зазначити, що всі вони проносять крізь тисячолітній історичний період образ воїна-мислителя з наявністю озброєння та величних духовних прагнень.

В образі ідола стверджувався ідеал воїна, гідний до вподобання та залишалась пам'ять про найкращих героїв народу для майбутніх поколінь. Вглядаючись в застиглі образи пращурів можна знайти великий зміст життєвого та військового досвіду, збереженого для нас в канонічних формах.

Неможна відкидати те, що образи мамаїв мали культове значення, пережитки цього були відомі ще у досить пізній час. Так І.Сахаров у книзі «Сказания русского народа» (1849 р.) зазначає, що у багатьох воїнських замовляннях звертаються до мужа кам 'яного або дівиці красної, що ратною справою красуються і заповідають, щоб кулі були не в кулі, стріли не в стріли, і йшли б вони в чисте поле, в Мати-Сиру Землю, і щоб ножі булатні, шаблі гострі, пищалі, сокири та бердиші були смирними і шкоди б не чинили [23].

У курганному могильнику Ясинувати ІІ або група «Розкопана могила», один з курганів, споруджений у, так званий, скіфський час, уявляв собою святилище. В ньому могильна яма не знайдена, що дозволяє зробити висновок про культове призначення кургану. Стела, яка повинна була стояти на вершині крепіди, в результаті її руйнування опинилась на глибині 1,4 м. Стела з граніту. На лицьовій стороні у неглибокому рельєфі висічене зображення чоловіка з овальним обличчя, прямими бровами, носом та ротом. Під бровами круглими заглибленнями позначені очі. На шиї зображена багатовиткова гривна, на грудній площині позначені руки з ритоном. На «талії» - широкий пояс, до якого підвішені акінак і чаша. На лівій боковій грані висить горит, з якого виступає лук [24]. І в даному випадку ми зустрічаємо меч, гривну, пояс, лук - ознаки кшатрійної сутності та чашу - ознаку брахманської сутності.

Образи закарбовані у кам'яних стелах та картині «Козак Мамай» можна віднести не лише до категорії мистецтва, що задовольняє естетичні потреби, або фіксує певні історичні особистості. Їх можна розглядати в форматі необхідного наочного посібника-інструкції для виконання певної суми вправ та психолого-духовних налаштувань, які формують навички досконалого володіння тілом та душею для вивершення сили духу. Архетипічні образи воїнів-мислителів є втіленням шляхетної орійсько-руської душі, яка поєднує у собі два духовно-чарівні початки: кшатрійний-військовий та брахманський-мислительський, що разом з самим образом, утворюють триєдність. Тим самим стверджується вітчизняний звичай витворення особистості з потужною силою, урівноваженим розумом та високою Божественною духовністю, здатної до великих вчинків. Через усвідомлення та ототожнення з прадавніми архетипічними образами розвивається повноцінна особистість сучасного русина - воїна- мислителя, який береже багатотисячолітню Русь.

«Козак Мамай» та кам'яні стели - «мамаї» - концентрована воля душі народу, уособлена в матеріалізованих образах архетипічного героя. Військово-козацька зовнішність - це акцентована ознака шляхетного походження та високого ступеню бойової вправності кшатрія, його досконалості як професіонала-воїна, що зумовлювалось певним родом таланту, який генетично передавався з покоління в покоління у родових династіях воїнів-лідерів.

В результаті дослідження можна зазначити, що картини «Козак Мамай» та кам'яні стели - «мамаї» мають спільне етнокультурне походження, являючись не лише елементами вітчизняного образотворчого та монументального мистецтва з незаперечним художнім та історичним значенням, які символізують архетипічний образ досконалого вітчизняного воїна-мислителя, але є сутнісними зразками для формування нових поколінь мамаєподібних особистостей.

Практичною перспективою є донесення даної інформації до широких кіл молоді, що і було метою творення пращурами усього комплексу образів Мамаїв, монументальних та образотворчих; це у свою чергу дасть наступний поштовх для майбутніх досліджень у цьому напрямку та відшукання інших зразків архетипічних образів, існуючих в системі вітчизняної військової підготовки та мудрості.

Джерела та література

1. Неповторна Дніпропетровщина. До 15-ї річниці незалежності України: Нариси. - Дніпропетровськ, 2006.

Марченко Т.М. Козаки-Мамаї. - Київ; Опішне, 1991.

Шокало О. Козак Мамай образ українського лицаря // Український світ. - 1996. - №№ 1,3.

Білецький П.О. «Козак Мамай» - українська народна картина. - Львів, 1960.

Марченко Т.М. Народні картини // Пам'ятки України. - 1991. - № 4.

Иванов Ю.М. Йога и здоровье. Практическое руководство. - М., 1993.

Січинський В.Ю. Чужинці про Україну. - К., 1992.

Прозоров Л. Р. Внешность князя Святослава Игоревича как этноопределяющий признак. http://www.kurgan.kiev.ua/ozar2.htm

Грушевський М.С. Нинішні носителі билинної традиції та її походження. // http://litopys.org.ua/hrushukr/hrush404.htm

Геродот. Історії в дев'яти книгах. - К., 1993.

Клос А.І. Етимологія концепту «козак» у контексті питання виникнення та формування козацтва // Всеукраїнська науково-практична конференція «Нікопольський регіон - центр запорозького козацтва у ХУІІ - ХУІІІ ст.». Матеріали конференції. - Нікополь,