Польські дослідники вважають поборові реєстри досить інформативними для вирішення демографічної проблематики. Особливо якісними вони вважають поборові реєстри 70-х років ХУІ ст. Демографічні дослідження на основі поборових реєстрів робив ще один польський історик А. Павінський, зокрема, на основі реєстрів 1578 - 1583 рр. Він вважав реєстр 1578 р. найбільш повним і таким, на якому базувались наступні реєстри [22, с.578]. Такої ж думки притримувалась ще одна польська дослідниця історичної демографії І. Гейшторова, зазначаючи також, що поборові реєстри першої половини ХУІІ ст. не мають такої інформативної цінності як реєстри другої половини ХУІ ст. [22, с.579].

На вірогідність даної категорії джерел впливало й те, що вони заповнювались поборцями, які хоч і присягали на сеймиках з другої чверті ХУІІ ст., могли зумисне подавати неправильні дані [22, с.580]. Слід не забувати, що шляхта при подачі даних могла також дещо їх спотворювати, занижувати справжні показники. Не зважаючи на ряд недоліків, перевагою поборових реєстрів, як зазначає М.Г. Крикун, є те, що вони репрезентативні в територіальному відношенні та роблять можливим вивчення широкого кола проблем [7, с.74-82]. Отож, поборові реєстри дають інформацію, за якою досить важко визначити кількість населення. Ще однією складністю в демографічних обрахунках може бути те, що за законодавством Речі Посполитої новозасновані міста і села мали платити побор лише через чотири роки з часу заснування, якщо взяти до уваги, що урбанізаційні процеси на Волині в другій половині ХУІ століття були досить інтенсивними [24, с.88], то картина кількості відображених населених пунктів в даному різновиді джерел зменшується. Міста і села, які погоріли або постраждали внаслідок бойових дій, теж звільнялись від сплати побору. Беручи до уваги, що напади татар на Волинь в другій половині ХУІ ст. були досить потужними, багатьох поселень могло не бути, навіть, в поборовому реєстрі 1578 р., який лежав в основі наступних.

Ще одним різновидом джерел для вивчення історичної демографії Волині є подимні реєстри. Дослідники історичної демографії вважають подимні реєстри більш придатними для вивчення населення. В даному випадку об'єкт оподаткування на відміну від поборового реєстру один - дим. Тому, здається, що з ними працювати легше, але в історіографії досить по-різному трактується саме поняття "дим", вважають, що дим - це будівля, в якій могла жити більше, ніж одна сім'я [3, с.204]. Українські дослідники вважають, що ґрунтуючись на подимних реєстрах, складених в 1629 р. і доповнених в 1630-х роках, можна визначити чисельність населення на українських землях.

На важливу роль подимного реєстру в історичних дослідженнях вперше вказав О.І. Баранович. В даному джерелі представлені всі верстви населення, окрім шляхти, яка володіла містами і селами, слуг і челяді дворів цієї шляхти, а також католицького духовенства [7, с.75]. Одним із найбільш цінних подимних реєстрів для Волинського воєводства є реєстр 1629 р., який був виявлений, опублікований і вперше опрацьований О.І. Барановичем в 1930 р. Вчені, які працювали з цим джерелом пізніше, вказали на помилки і недоліки, зроблені попереднім дослідником. Так, М.Г. Крикун вказав на те, що дослідник не використав тих джерел, які б дали змогу доповнити картину залюднення Волині. О.І. Баранович за цим подимним реєстром налічив 114 міст, 2105 сіл, 108460 димів на Волині [2, с.141], також в опублікованому реєстрі можна порахувати кількість димів по повітах. М.Г. Крикун критично поставився до обрахунків О.І. Барановича і порівняв подимний реєстр 1629 р. з подимним реєстром Волинського воєводства за 1630 р., який зберігся в актових книгах львівської гродської канцелярії. Цікаво, що подимний реєстр 1630 р. доповнює подимний реєстр 1629 р., так зіставлення цих двох документів дало М.Г. Крикуну можливість виявити 9 міст і 103 села, в яких налічувалось 1152 дими в подимному реєстрі 1630 р., які в реєстрі 1629 р. не вказані [8, с.78]. З цього можна зробити висновок, що різниця інформації в джерелах впливала і на якість підрахунку населення Волині. Слід зауважити, що наступні подимні реєстри, які збереглися для Волинського воєводства - це 1631, 1642, 1648, 1650 рр. майже ідентично повторюють реєстри 1629 і 1630 рр. [8, с.73]. Тому інформація в них є сумнівною, якщо врахувати, що в 40-х рр. ХУІІ ст. на Волині спостерігається зменшення кількості населення [1, с.1-17], відповідно, і платників податків.

Перевагою подимного реєстру як джерела є те, що він не носив фрагментарний характер і мав фіксувати всі населені пункти, у тому числі спалені і новозбудовані, а ототожнення диму одиниці оподаткування, з житловою будівлею вносило певну ясність в питання визначення як загальної кількості населення, так і встановлення середнього коефіцієнта заселеності диму. Крім того, в подимному реєстрі фіксувались володіння приватного, державного, духовного характеру.

Недоліком подимного реєстру як джерела є те, що при його складанні певна кількість димів була прихована, у чому були зацікавлені їхні власники [3, с.206]. В даному джерелі досить скупою є інформація про соціальну, професійну, вікову, національну, статеву структуру населення.

Польські дослідники, аналізуючи подимні реєстри як джерело, вказують на те, що для них незрозуміле і неточне поняття "диму" та його забудови, і тому їм важко говорити про залюднення одного диму, до того ж відзначають, що воно