За подимним реєстром 1629 р. загальна кількість димів у місті Острополі становила 1002 [2, с.98]. Щоб визначити чисельність населення в місті на 1629 р., множимо загальну кількість димів 1002 на мінімальний коефіцієнт 7, таким чином одержуємо близько 7014 чоловік - населення Острополя на 1629 р. Можемо припустити, що чисельність людності міста була меншою в другій половині XVI ст., тому що воно розташовувалось на Чорному Шляху і часто потерпало від нападів татар.

В інвентарі представлена соціальна структура міста, бачимо, що в Острополі були такі категорії ремісничих професій як - ковалі, кушнірі, шевці, ткачі, грабарі, пушкарі, скрипалі, дударі, шаповали, римарі, різники, валяники, крамарі, солодовники, колічники, колесники, крамарі, броварі, слюсарі, бортники, каламарі, цирульники [26, с.323-362]. В цілому була 81 реміснича родина, хоча досить сумнівно, оскільки це незначна частина у відношенні кількості населення, що проживала в місті. З переліку прізвищ, що подаються в інвентарі, можна судити про етнічний склад. Таким чином, провідну частку займали українці - їх була абсолютна більшість. Разом з ними в місті жили євреї, поляки, литовці, татари, цигани [26, с.323- 362].

Ще одним містом південно-східної Волині, описання якого міститься в інвентарі 1620 р. є Полонне. Місто також складалось із Старої і Нової частини та передмістя. Осілість міщан була представлена сотен- но-десятковою системою. Старе місто складалось із 4 сотень, де відповідно сотниками були Грицько, Павло, Тиміш, Левко [26, с.237-250]. Відповідно десятниками в 1-й сотні - Мартин Йовлашення, Орхім; в 2-й - Каленик, Матвій; в 3-й - Васько і Нестор; в 4-й - Мисько з Федором, Михно Наливайко. У Новому місті сотників було 3 - Ігнат Сковротка, Трохим, Веремій і відповідно десятники 1-ї сотні - Сенько, Ясько, Вась- ко, Дмитро, Лаврин; 2-ї сотні - Сенько, Микита, Фейтко, Мисько, Фесько Коростон; 3-ї сотні - Семен, Остап, Ілько [26, с.250-266]. За інвентарем загальна кількість житлових будинків становила 902. На Старе місто припадало 464 будинки, а на Нове - 438. З них 7 було порожніми. Відкинувши порожні будинки і застосувавши запропонований коефіцієнт, отримаємо кількість мешканців - 6265 чол. Але крім господарів у будинку могли жити і інші сім'ї. На Старе місто припадало 59 таких родин, а на Нове - 22, що разом становить 6346 особи. В інвентарі подаються 240 парканників, це були люди, які мешкали при парканах, належали до бідної категорії міщан, в них не було земельних наділів. Також представлена така категорія як коморники, всього було 218 [26, с.237-264]. Додаємо їх до загальної кількості (976+218) і отримуємо 1194 родини. Таким чином, перемноживши це число на середній коефіцієнт, визначаємо, що чисельність населення Полонного на 1620 р. дорівнювала 8358 осіб. У подимному реєстрі 1629 р. фіксується 970 димів в Полонному, це приблизно третя частина димів всієї волості, яких всього було 2712 [2, с.97]. Отже, вираховуємо загальну кількість мешканців Полонного в 1629 р. - перемноживши кількість димів на зазначений вище коефіцієнт, дістанемо 6790 осіб. Порівнявши дані за 1620 і 1629 рр., бачимо, що населення міста зменшилось більш як на тисячу осіб.

В 1620 р. в місті налічується 79 осіб, які були зайняті в ремеслі та промислах. А саме 10 кушнірів, 11 гончарів, 10 кравців, 13 шевців, 7 ковалів, 4 різники, 3 теслі, 3 пивовари, 2 коновали, 3 бондарі, 1 столяр, 2 стельмахи, 1 вівчар, 1 гребінник, 1 римар, 1 ткач, 1 пекар, 2 лікарі [26, с.237-267]. В Полонному значиться 14 шляхетських дворів, з їх прізвищ робимо висновок, що більшість з них були поляками (п. Гозджиковсь - кий, п. Янковський, п. Свошовський, п. Сарницький, Бобовський, п. Шиського, п. Шобанського і т.д.) [26, с.237]. В місті зафіксовано 21 вдову, які ведуть