Порівнюючи інформативні можливості поборових і подимних реєстрів, варто відзначити, що поборові реєстри дають для дослідника ширше коло інформації, тобто якісна характеристика населення Волині в них представлена краще, ніж в подимних реєстрах. Але в останніх повніше представлені кількісні дані, за якими простіше визначати чисельність населення.

Наступним джерелом для вивчення історичної демографії Волині другої половини XVI - першої половини XVII ст. є люстрації. Як відомо, на території Волині було три типи землеволодіння - приватне, державне і церковне. Внаслідок описання державних володінь утворився такий різновид описово-статистичної документації, як люстрації. Люстрації, тобто загальнодержавні обстеження господарсько-фінансового стану королівщин (державних маєтностей) з метою отримання детальних свідчень про стан та результати експлуатації державних володінь та прибутків, а також обчислення на підставі даних про прибутки і витрати розміру державного податку з королівщин, відомого в історії під назвою кварти або четвертого гроша [25, с.6]. Саме слово "люстрація" означає докладно оглядати або вивчати. У законодавстві Великого Князівства Литовського термін "люстрація" вперше було вжито 1545 р. в значенні оцінки стану військової справи [25, с.6]. Пізніше в сенсі урядового опису державних маєтностей, цей термін вперше було вжито в конституції Пйотрковського сейму 1562 - 1563 років [25, с.7]. Головне завдання акції під назвою "люстрація" було обчислити прибутковість державних маєтностей (королівщин), їх оподаткування. Тобто, люстрація - це перевірка королівських маєтностей і староств, що здійснювалась присяглими особами, направленими для огляду й детального описання їхнього стану, доходів та повинностей підданих. Слід відразу зауважити, що цей різновид джерел не досить репрезентативний для волинських земель в територіальному відношенні, оскільки питома вага приватних володінь тут була значно більшою за державну. На позитивних сторонах люстрацій як джерел наголошував М.Ф. Владимирський-Буданов і обґрунтовував це наступним чином: по-перше, він вказував на те, що господарство королівських володінь мало чим відрізнялось від володінь шляхетських. По-друге, що в люстраціях містяться описи деяких шляхетських володінь, бо ревізори зобов'язані були перевіряти права на володіння всіх володільців. Тому повідомлялись описання тих володінь, право володіння якими здавалось їм сумнівним.

Пізніше думка М.Ф. Владимирського-Буданова була заперечена О.І. Барановичем, який не погоджувався зі способом підрахунку числа населення по вказаних в люстраціях об'єктах. Він вказує на те, що в люстраціях записані "люди", поняття на його думку досить широке і неточне, а М.Ф. Владимирський- Буданов вважав, що "люди" - це сім'ї, множив це число на 5 і виводив число населення. Але люстратора цікавили не сім'ї, а господарства, тому отримані підрахунки були поставлені під сумнів [3, с.219].

На Волині кількість державних володінь була досить незначною в порівнянні з приватними. Найбільшими тут за розмірами було дві королівщини - Ковельське і Кременецьке староства. Для Волині збереглись люстрації Ковельщини 1616 та 1628 рр. (в копії) [16, с.189]. Нам відомі люстрації Кременецького староства, де, наприклад, люстратор 1563 р. в м. Кременець записав 1000 домів [3, с.221]. Порівнявши їх з даними реєстру 1629 р., де вказується 1224 доми [2, с.92], бачимо, що число домів збільшилось. В 1552 р. люстратор записав в Луцьку 55 панських, 91 міщанську, 31 церковну і 62 єврейських будівлі, що дозволяє робити висновки не лише про чисельний, а й про соціальний склад населення Луцька другої половини XVI ст. [3, с.219].

Отже, територіально люстрації дають можливість демографічного дослідження в державних володіннях. Слід пам'ятати, що жодне з представлених вище джерел не дає змоги повного, комплексного дослідження, а потребує глибокого історико-порівняльного вивчення як історичних описово-статистичних джерел, так і наявних праць з даної проблематики українських та зарубіжних дослідників. Варто зауважити, що люстрації як історичне джерело носять узагальнюючий характер, а деякі не є повними, а збереглись лише фрагментарно.

Найбільш повними з точки зору інформації про стан володінь є інвентарі, які дають можливість розглянути демографічну ситуацію Волині у першій половині XVII ст. Інвентарі складались при зміні володільця маєтку, при успадкуванні володінь, при передачі їх в оренду для з'ясування суми прибутків від маєтностей [11, с.7]. З інвентарів можемо почерпнути інформацію про будівлі, дані про "підданих", про повинності кожного з них, про кількість робочої худоби, про земельні наділи кожного господаря. Спочатку вони не мали якогось чітко розробленого формуляра і містили багато відомостей в залежності від їхнього цільового призначення [18, с.43]. Ретельність складання інвентарів, що вплинула на їх інформативні можливості, залежала від причин їх складання. Чи то у випадку купівлі чи продажу, укладання договору оренди, при переході майна у спадщину, чи при його розподілі між спадкоємцями. Найкращими з точки зору фіксації різноманітної інформації є інвентарі, що складались при успадкуванні і передачі майна спадкоємцям, тому що останні були зацікавлені отримати однакові долі не лише в кількісному, а й у якісному плані, що вимагало від ревізорів фіксації господарських можливостей усіх маєтностей і їх трудовий потенціал [18, с.42].

Варто відзначити, що на Волинське воєводство припадає велика кількість інвентарів. Кількість інвентарних описів міст і поселень