Переваги інвентарів полягають у тому, що вони несуть відомості про склад населення міських і сільських будинків, про освоєння нових земель, наслідки татарських набігів. На основі інвентарів можна зробити висновки про соціальну і професійну структуру населення. Але, не дивлячись на ряд переваг у роботі з інвентарями, слід критично підходити до аналізу даних, які представлені у цьому документі. До недоліків інвентарів належить те, що вони охоплювали невеликі території, мали ряд неточностей, тому виникають труднощі в їх інтерпретації [9, с.218]. Надзвичайно цінним для історичної науки і краєзнавчих досліджень, зокрема Волині, є те, що на сьогодні опубліковано ряд інвентарів та їх фрагментів.
Унікальним джерелом для вивчення історичної демографії Волині є інвентар 1620 р., який містить в собі цінні відомості для вивчення народонаселення Волині першої половини ХУІІ ст. У 2001 р. вийшла публікація даного джерела, яка містить в собі переклад частини інвентаря маєтків князів Острозьких 1620 р., що стосується південно-східної Волині. В опублікованому джерелі можна знайти багатий і різноманітний матеріал стосовно 127 поселень [26, с.3]. Детальний опис міст і сіл, наявних у них ремесел і промислів, ярмарків і торгів, сільськогосподарських знарядь, фільварків та їхньої продукції дозволяє проаналізувати стан і рівень розвитку не лише окремих галузей господарства, а продуктивних сил даної території в цілому. Поіменний перелік мешканців цих поселень, зазначення роду їхніх занять, повинностей відкриває широкі можливості для дослідження проблем історичної демографії.
Варто відзначити, що дане джерело знали і використовували видатні історики - О. Яблоновський і А. Ролле (псевдонім Dr. Antoni J) [26, с.6]. Саме про видання цього інвентаря клопотався київський історик і архівіст, член Київської археографічної комісії, відомий знавець документальних джерел з історії України Іван Петрович Новицький [26, с.7]. За власним бажанням він звернувся до А. Ролле з проханням надіслати цей інвентар до Києва. Коли І. Новицький отримав рукопис, передав його на збереження до бібліотеки Комісії, а сам звернувся до керівництва з пропозицією скопіювати і підготувати до друку це видання. Далі доля цього документу під час його перебування в Києві невідома. Але, саме в цей час, була зроблена коротка копія рукопису, яка зберігається в Інституті Рукописів Національної бібліотеки України. В даній копії міститься коротка інформація про 238 маєтки Острозьких, де вказані назви поселень, загальна кількість їх мешканців і характер господарства [26, с.7]. Повний оригінал документу подає описання 320 населених пунктів Волині, з них 20-ти міст і 300 сіл [26, с.4].
Проаналізувавши відомості опублікованої частини інвентаря 1620 р., бачимо, що одним з найбільших міст південно-східної Волині цього періоду був Остропіль. В інвентарі вказується, що містечко складалося із Старого і Нового міста. Принцип заселення міста був представлений сотенно-десятковою системою. Старе місто складалось із шести сотень, де сотниками були Харко Соколик, Ярмол, Петро, Кость, Кривошия та була сотня Копцьова [26, с.323-350]. Місто було представлене сотенно-десятковою системою, де кожна сотня включала декілька десятків: перша - 4 (десятники - Яцик, Сечкареня, Олифір, Грицько), друга - 6 (десятники - Малий, Гаврило, Ясько, Босий Іван, Петро, Йовець), третя - 5 (десятники - Данило Малий, Хома, Гарасим, Ільчин, Степан), четверта - 5 (Следзь (Sledz), Максим, Сенько, Ласько, Ігнат,), п'ята - 5 (десятники - Олексій, Левко, Яцик, Василь, Трохим), шоста - 5 (десятники - Антон, Михайло, Клещик, Федько, Ясько) [26, с.323-350]. В Старому Острополі за інвентарем 1620 р. було 33 ринкових домів, 484 будинки вуличні та передмістя, 93 нижчих халупи. В цілому загальна кількість будівель в Старому місті дорівнювала 986 [26, с.350]. Нове місто складалось із однієї сотні, де сотником був Кулий та шести десятків, відповідно десятниками були Савка, Грицько, Семен Трех (Trzech), Бартош, Петро Кудра, Петро Худий [26, с.350-362]. В Новому місті знаходилося 264 садиби. Багато будівель є незаселеними,
