Наступним містечком, яке представлене в інвентарі 1620 р., є Берездів. 6 липня 1596 р. київський воєвода В-К. Острозький видав лист на вільну осаду міста Берездова. А вже 22 травня 1603 р. був даний лист на ярмарки і торги у недільний день [26, с.208]. Третій лист даний Янушем Острозьким на поселення новоприбулим людям з дозволом їм волі на 20 років. У містечку Берездів в 1620 р. було 333 міщанські родини [26, с.205-218]. Розміщення будинків інвентар фіксує не по сотнях і десятках, а по вулицях, яких нараховувалось 17, окремо записана шляхта, старики Старого і Нового міста [26, с.207-217]. Головною частиною міста був ринок, на якому розміщувалось 29 осель. На цій вулиці проживав міський патриціат, який здійснював управління містом. На ринку мешкало 3 бурмістри - Михайло, Кайстон, Грицько, тут розташовувався дім війта Лисого, а також дім пана Гарлинського та десятника Івана [26, с.208]. Останній може вказувати на те, що в місті все-таки могла існувати сотенно-десяткова система. В Берездові мешкали родини, які не мали власних осель. До такої категорії належало близько 80 сімей [26, с.208-217]. Враховуючи дану категорію, показник збільшується до 413 міських родини, слід врахувати і вдів, яких було 15. Таким чином, помноживши кількість міських родин на середній коефіцієнт людності, отримуємо 2996 осіб. Цікавим є той факт, що інвентар 1620 р. не фіксує в місті ні однієї пустої, незаселеної будівлі. Наскільки це можливо, сказати важко, проте на відміну від Острополя, місто не знаходилось на Чорному шляху, тому можливо, менше страждало від нападів татар. Подимний реєстр 1629 р. фіксує в Берездові 289 димів [2, с.114], перемноживши цей показник на середній коефіцієнт залюднення диму, отримуємо 2023 особи. З отриманих результатів видно, що населення містечка зменшилось. Місто було представлене 41-м ремісником. В Берездові було 7 шевців, 4 бондарі, 3 пивовари, 2 гончарі, 1 тесля, 1 мисливець, 1 гонтар, 1 лісничий, 1 кушнір, 1 різник, 1 мельник, 1 кухар, 1 колесник, 1 слюсар, 1 ткач, 1 дягтер, 1 риболов, 1 мірош- ник, 1 кравець [26, с.207-218]. Інвентар 1620 р. не подає жодної інформації про статеву структуру міста Берездова, оскільки вписане лише все чоловіче населення.

Хлапотин або Красностав - ще одне волинське містечко, яке описане в інвентарі 1620 р. Особливістю його опису є те, що фіксація населення велась методом вписування імен дорослого чоловічого населення. Тому за кількістю чоловіків можна визначити кількість будинків, в яких проживали сім'ї. На 1620 р. в містечку нараховувалось 399 житлових будівель [26, с.223-229]. Проте, це число могло бути більшим, адже в одному будинку інколи жили декілька сімей і якщо врахувати, що здебільшого в інвентарі вказувались лише імена міщан, які мали земельний наділ. Осілість міщан в інвентарі подається по десятках. В містечку було 15 десятків, де відповідно десятниками були - Павло, Семен, Сахно, Данило, Мисько, Іван, Васько, Тарас, Гриць, Іван, Микита, Фесько, Олексій, Грицько, Кирило [26, с.223-229]. Крім чоловічого населення в інвентарі подаються і вдови, яких вказано 6. Немає згадки про пусті будинки, що є малоймовірним. Отже, взявши за основу мінімальний показник 399 родин, визначаємо загальну кількість населення, що дорівнювала 2793 особам. Інвентар вказує на те, що в містечку було три шляхетські будинки, ймовірно, вони не платили податків, бо в інвентарі значиться: "оскільки ці три шляхтичі, мешкаючи в цьому містечку, всілякого порядку доглядають і осаду міщан зберігаються, і вся влада їм належить, по справедливості мають бути вільними від усіляких податків, допоки аж їх мл. самі то своїми листами їм затвердять, бо гідні й більшої ласки їх мл. " [26, с.229]. Інвентар вказує всього 1-го різника, 1-го римаря, 1-го шевця і 1-го гончара [26, с.223-229]. В інвентарі мешканці подаються без прізвищ, тому важко робити висновки про етнічний склад населення містечка. Для порівняння зазначимо, що в подимному реєстрі 1629 р. вказано, що в містечку Красностав було 383 дими [2, с.125]. Кількість димів множимо на середній коефіцієнт і отримуємо чисельність населення, що дорівнює 2681 особі.

Наступним містечком південно-східної Волині, яке фіксує інвентар 1620 р. є Лабунь. В ньому представлені 152 родини [26, с.376-382]. Потрібно уточнити, що в інвентарі також вказуються дорослі особи чоловічої статі, міститься інформація про пусті оселі, яких нараховувалось 25. Таким чином, нам потрібно відняти це число від загальної кількості будинків і отримуємо 127 осель. Помноживши цю кількість на середній коефіцієнт, одержимо 889 особи. На 1629 р. у Лабуні було 303 дими [2, с.98], таким чином, чисельність населення в Лабуні становила вже близько 2121 особи. Отже, бачимо, що кількість населення за 9 років значно збільшилась, це може бути свідченням більш стабільної суспільної ситуації, зменшення набігів татар. Отже, проаналізувавши показники інвентаря 1620 р. і подимного реєстру 1629 р., бачимо, що динаміка населення міст південно-східної Волині та його чисельність постійно змінювалась. Варто відзначити високу інформативність інвентаря, що містить широке коло історико-демографічної інформації.

Однією з проблем, що вивчає історична демографія, окрім чисельності,