Говорячи про соціальний склад населення, необхідно почати з найбільш привілейованого стану - шляхти. Варто зазначити, що число шляхти на Волині є більшим в порівнянні з іншими регіонами. То ж число шляхетських сімей зафіксоване тарифами, як власники певної кількості димів, охоплюючи, і дідичів, і тимчасових власників становить на Волині не менше 860, тоді як на Київщині - 610, на Брацлавщині - 220 [27, с.287]. За інвентарем 1620 р. в містах південно-східної Волині теж була представлена шляхта і здебільшого вони жили в елітних районах, мали слуг та великі земельні наділи. Так, наприклад, в Берез- дові - п. Гарлинський, п. Боруховський, п. Загорноський, п. Джевецький (Древицький), які мали не менше як по дві волоки землі [26, с.208-214]. В містечку Хлапотин фіксується п. Богдашівський, п. Рибалтовський, п. Бондовський, п. Андрій Коморовський, п. Якуб Бартковський [26, с.229]. В Полонному за інвентарем 1620 р. шляхетських дворів було 14. В Острополі вказані наступні шляхтичі - п. Гриценіна, п. Гордієв, п. Русянів, п. Реленівський, п. Соколовький, п. Зволенський, п. Маловецький, п. Видука, п. Курницький, п. Парницький, п. Мшеницький, п. Зулинський, п. Решневицький, п. Хижницький, п. Кратовський [26, с.327]. В Лабуні за інвентарем згадується лише один п. Лосятинський, який доклав значних зусиль для розбудови містечка [26, с.376]. Вище згадана категорія шляхти - це здебільшого дрібна шляхта, яка тимчасово володіла землею. До шляхти-дідичів на Волині належали - Острозькі, Заславські, Любомирські та Збаразькі, які володіли містами південно-східної Волині.

Активний урбанізаційний процес, що відбувався на Волині в ХУІ - ХУІІ ст. призвів до поширення магдебурзького права. Центральним у системі міського управління був інститут війтівства, бо в значній мірі саме війт був ключовою фігурою у місті. Теоретично він би мав обиратися міщанами, але на практиці його призначали: король в державних містах, а власник в приватних. Окрім війта були ще й бурмистри - члени міської ради, помічники війта. Наприклад, в Острополі на 1620 р. інвентар фіксує бурмистрів Харка і Федора; в Полонному - Дениса, Яська, Семена [26, с.323-324]. В містах південно-східної Волині була представлена вся ієрархія міської бюрократії - війти, лентвійти, радці, сотники, десятники і т.д.

Ще однією категорією населення є ремісники і торговці, проте інвентар не подає перелік ремісників та торговців, та про їх наявність можемо судити із прізвищ, які подаються в списку інвентаря. Цікавим є той факт, що в містечку Хлапотин за інвентарем 1620 р. професійна структура майже не представлена, бо більшість міщан записані без прізвищ, які б вказували на рід занять тієї чи іншої особи. Про ремісників та їх категорії, про сплату податків та їх розмір у південно-східній Волині в першій половині XVII ст. можемо дізнатись із "Заявления сделанного под присягой, Острополя, Любартова, Лабуни, Судилкова и Барано- вец, сообщенный под присягой полномочными представителями из этих городов и местечек в Луцком гродском суде" 20 вересня 1635 р. [12, с.75-77]. З цього документу дізнаємося, що в Полонному на 1635 р. було "пекарев и тых что се перепечаством бавят в личбе 12, колодеюв 11, ткачов 11, гончаров 18, кравцов с кушнерами 12, резников 14, бондаров 15, шевцов 42, ковальов 3, римарами, лучниками, седлярами 28, пивоваров 4, солодовников 3, тесел 2". Порівнюючи кількість ремісничих сімей в другій половині XVІ і першій половині XVN ст., варто сказати, що наприклад на 1577 р. в Полонному було 15 ремісничих сімей, а на початку XVN ст. вже 194. Що стосується купецьких садиб, то на 1577 р. їх було 8, на 1583 р. садиб було лише 7, то в 1625 р. їх 13, це може бути свідченням татарських нападів, що значно впливали на демографію міст [12, с.76]. Аналізуючи список інвентаря, бачимо, що попри вказані верстви населення абсолютну більшість становило населення, яке займалось сільським господарством, зокрема, землеробством. В інвентарі вказані і духовні особи, наприклад, священики (попи) майже в кожному місті фіксуються по 2, вони мають значні земельні наділи. Так, наприклад в Полонному - попи Микульський та Спаський, які мають по дві волоки землі, в Берездові - піп Староміський та Новоміський також мають по дві волоки, в Xлапотині вказується на існування двох церков - церкви Вознесіння Діви Марії та церкви П'ятниці - очевидно що й тут також було два священники [26, с.238]. В інвентарі вказана така верства населення як слуги - вони здебільшого несли службу при дворищах багатих господарів, при замках, шпиталях. В Полонному на 1620 р. вказано - 7