же час, основний масив документів про діяльність земгромад зосереджений переважно у фондах сільських рад і місцевих земельних відділів обласних державних архівів України, залишився поза увагою В. В. Анісімова. Весь сюжет другого розділу своєї праці, де він мав дослідити процес трансформації інституту земельної громади в умовах індивідуалізації селянського землекористування, В. В. Анісімов побудував на відповідних статтях Земельного кодексу і коментарів юристів до нього і не проаналізував, як на місцях ці правові норми втілювалися у життя. У третьому розділі «Земельні громади України в системі радянського суспільно-економічного устрою» В. В. Анісімов звернув увагу на взаємини земгромад з сільрадами, але без аналізу і конкретних фактів про дійсні стосунки громад із сільськими радами. Посилання ж на діяльність кількох громад - це лише поодинокий випадок в роботі В. В. Анісімова, а не правило [3, с. 98-99]. У роботі В. В. Анісімова фактично відсутній сюжет про діяльність земгромад УСРР. В. В Анісімов пише про якісь історіографічні джерела, називає наукову літературу 1920-х років не історіографією а джерелом, що невірно [3, с. 8]. А далі такий «перл» В. В. Анісімова: «Архівні джерела є найбільш важливою і чисельною групою історіографічних джерел про земельні громади» [3, с. 23]. Складається враження, що В. В. Анісімов не розуміє різницю між історичним джерелом та історіографією.
Отже, В. В. Анісімов тільки намітив тему про земельну громаду УСРР 1920-х років, а не розкрив її.
Робота І. М. Кривко присвячена земельній громаді південного (степового) регіону України. Зокрема авторка звернула увагу на правові засади діяльності земгромад, проаналізувала структуру, склад та повноваження, підрахувала їх чисельність, описала господарську діяльність цього поземельного інституту та суспільно-політичну діяльність громад [20].
Робота В. В. Бойка присвячена аналізу діяльності земельних громад Кримської РСР у 1922 - 1930 рр., яка тоді входила до складу РРФСР [5].
Поява робіт І. М. Кривко та В. В. Бойка свідчить про зростання інтересу істориків до земельної громади 1920-х років на регіональному рівні.
Роботи В. В. Калініченка 1990-х- початку 2000-х років охоплюють різні аспекти діяльності земельних громад в межах всієї УСРР [14; 15; 16; 17; 18]. Він описав організацію земгромад, вказав на їх відмінність від дореволюційних сільських громад, застеріг від ототожнення земгромад з селянською поземельною общиною, звернув увагу на права, обов'язки, функції земельної громади, вказав на їх розміри і чисельність, наявні кошти, роботу сходу громади, уповноважених (правління) цього поземельного інституту, зв'язок громади з формами селянського землекористування, прогресивне значення громадської багатопільної сівозміни для піднесення селянських господарств, їх кооперування. Матеріал, наведений В. В. Калініченко, свідчить, що в громаді органічно поєднувалися особисті та громадські інтереси селян, потреби в суспільній колективізації не було. А це і не влаштовувало прибічників тоталітарної системи. В. В. Калініченко стисло описав процес ліквідації земельної громади УСРР більшовицьким режимом.
Разом з тим, історіографічний аналіз наявної літератури свідчить, що земельна громада УСРР вивчена недостатньо. Особливо це стосується господарчо - виробничої діяльності земгромад. Дослідниками фактично не зачеплений величезний масив більшості облдержархівів, в першу чергу фондів сільрад, де зосереджені ухвали (приговори) земельних сходів, протоколи загальних зборів громад, зафіксовані думки селян про стосунки цього поземельного інституту з радянськими, земельними, кооперативними установами. Здебільше не введені до наукового обігу, а отже і не вивчені матеріали обстежень громад, що в 1920-х роках проводили радянські, земельні і партійні органи. Ці джерела потрібно, в першу чергу, проаналізувати на регіональному рівні, тим більше, як видно з робіт І. М. Кривко та В. В. Бойка, організація та діяльність земельних громад мала в кожному регіоні свою специфіку.
Можна зробити висновок, що земельна громада УСРР 1920-х років, як демократичний поземельний інститут всього селянства, явно недооцінений в історіографії і чекає на своїх дослідників.
Література
1. Акимов И. О сельском бюджете и взаимоотношениях сельсоветов с земельными обществами // Советское строительство. - М, 1928 - №4.
2. Алексеев А. В. Агрономическое изучение крестьянского хозяйства земельного общества Фрейдорф в целях обоснования плана кредитования мероприятий по развитию сельского хозяйства. - Старобельск: Издание Старобельского окротделения союза сельскохозяйственных и лесных робочих, 1926.
3. Анісімов В. В. Земельні громади України 1921-1929 рр.: Дис. канд. іст. наук. - Київ, 1997.
4. Белонін Н. Н. До питання про земельну громаду // Записки Волинського землеустрійного технікуму. - Житомир, 1925 - №1.
5. Бойко В. В. Земельні громади Кримської АРСР (1922-1930рр.) Автореф. дис. канд. іст. наук. - Запоріжжя, 2003.
6. Боровецький А. Що робити щоб заохотити земельну громаду до колективного господарювання? // Радянський селянин - Харків, 1928 - № 1718.
7. Буценко А. Про взаємовідносини між сільрадами, сільсходами і земельними громадами // Червоне село. - Харків. - 1926 - № 6-7.
8. Гершонов М. М., Кельман Е. И. Комментарий к Земельному кодексу УСРР. - К., 1924.
9. Громенко І. Є. Земельні громади України (1927-1929 рр.). // Укр. іст. журнал - К. - 1972 - № 9.
10. Данилов В. П. Община у народов СССР в послеоктябрьский период. (К вопросу о типологии общины на территориии советских республик) // Народы Азии и Африки. - М., 1973 - № 3.
11. Данилов В. П. Об исторических судьбах крестьянской общины в России. // Ежегодник по аграрной истории. (Проблемы истории
