Економіка все частіше почала "поринати" в певне нове наукове і соціокультурне утворення, закони функціонування та інтегративні сили якого настільки сильні, що змушують традиційну науку пристосуватися до нього, бути його частиною. Виникає нове інтегративне утворення, в якому наука, насамперед суспільна, змушена функціонувати за законами комунікації, але перебувати за межами традиційних уявлень. Це зумовлено також загальним станом культури — середовища, або "другої природи" людини, в якій і можуть відбуватися ці трансформації. Глобальні перетворення, що відбуваються у світі, безпосередньо впливають як на формування культури, так і на науку нового типу. Однак самі ці перетворення пов'язані з низкою явищ. їх виявлення дає можливість зрозуміти необхідність метафізичного аналізу економіки як сфери буття людини.

Першорядне значення має інформаційна складова сучасної цивілізацій Зростають кількість і швидкість обробки інформації, обсяг якої в буквальному розумінні переповнює життя людини. Але одночасно зростає частка неосмисленої надлишкової інформації, яку людина привчається не обмірковувати, а просто споживати. Виникає ситуація смислової пустоти за наявності величезного обсягу інформації. Стрімкість наших переживань "розчиняє" їх смисл. Це свідчить про виникнення в культурі деструктивних процесів, пов'язаних із суперечністю між її традиційним змістом і новими культуроутворюючими компонентами. Наука починає активно шукати нові смисли, які б відповідали на запити сучасної соціокультурної ситуації. Виникає потреба у створенні нової теорії пізнання, яка б врахувала досвід науки "наук про дух", а також феноменології, герменевтики, екзистенціалізму, філософії життя. Вони не відповідали параметрам традиційної, суб'єкт-об'єктної теорії пізнання, і тому перебували поза межами економіко-теоретичного пошуку, який виходив з усталених гносеологічних принципів. Власне, це і призвело до втрати смисложиттєвих значень тих чи інших наукових знань. Ця ситуація виникла не раптово, а має історичні передумови.

У центрі традиційної культури мислення стояв розум, який у кінцевому підсумку привів до надоптимістичної позитивної оцінки науки. Філософія, в її класичному варіанті, такий стан визначила формулою "розум і просвіта". При цьому розумілося, що вироблені філософським розумом критерії оцінки поведінки особистостей (норми моралі), дій країн і народів (філософія історії), розвитку культури, суспільства, знання і віри є абсолютними, справедливими на всі часи, що давало змогу вносити корекцію в ті дії, вчинки і наслідки, котрі цим критеріям не відповідають. Раціональність, уособлена протилежністю суб'єкта і об'єкта, була базовою для систематичної філософії, основою її "науковості"7. Раціональність домінує в традиційній культурі мислення, яка в такому випадку репрезентує систему еталонованих цінностей. Раціональність також забезпечує обережне ставлення до будь-яких змін, забезпечує стабільність, що робить її справді базисом культури.

Економіка, яка утвердилася в людстві, яскраво продемонс-трувала свої величезні перетворювальні можливості, ради-кально змінивши все зовнішнє, а в чомусь важливому і внут-рішнє (духовне) життя людини, породивши технічну циві-лізацію з усіма її енергіями, механізмами, інформаціями, комунікаціями, озброєннями, містами, а в підсумку створила штучний світ, який безпосередньо і повномасштабно проти-стоїть природному світу, земній, якщо вже не космічній, при-роді, не кажучи вже про світ Божий.

Економіка має свою телеологію, котра бере початок у внутрішній потенції економіки до зростання-розвитку І знахо-дить вираження у феномені прогресу Перетворення світу за штучним алгоритмом (деміургічна функція економіки) — мета і сутність телеології економіки. Одночасне й експотенційне ускладнення буття людини, її господарської діяльності, всьо-го її життя.

Створення іншого світу (вже помітно не Божого). Виключ-но діяльна, економіка націлена вперед, у перетворення, в ін-ший світ, а одночасно і в невідомість. Телеологія економіки трансцендентна, причому не позитивно трансцендентна — як вияв таїни світу взагалі, а саме негативно трансцендентна, адже економіка прискорено рухається (біжить) до невідомо-го, але все ж таки, нею очікуваного й створюваного. Попере-ду — інший світ.

Ю.М. Осипов

Проте починаючи з XVIII ст. в традиційну культуру мислення входять два нові компоненти: розвиток буржуазного ладу, а з ним — "дух капіталізму", і наука. Установка на розум із цього моменту починає ототожнюватися з установкою на науку. Настає період Модерну, який "пронизує" всю гуманітарну сферу (культуру). Але достатньо швидко, вже на межі XX ст., культура починає відчувати могутній тиск системи "наука-техніка", одночасно "витискаючи" із себе науку як феномен, який все більше віддаляється від неї. Саме в цей період філософія заговорила про кризу і загибель культури.

Це породило пошук нових шляхів, якщо не збереження, то створення нової системи цінностей. Одночасно виникла гостра потреба перегляду наукових принципів пізнання.

Щоправда, ця проблема не могла (і не може) знайти своєчасного вирішення. Адже поняття "криза культури" (криза духовності, науки, раціональності тощо) фіксує різке збільшення швидкості руйнування старих цінностей, "стискування" часових рамок цього процесу, що не дає змоги новим знанням, ідеям, символам, знакам, смислам адаптуватися до традиційної знакової системи цінностей. Таке становище посилюється тим, що мислителі, які визначають сьогоднішню ситуацію в науці і культурі (ситуацію Постмодерну), об'єктивно є носіями минулої, стосовно нинішньої, традиції культури мислення, а тому оцінюють сучасність немовби з минулого. Вони виховані в певній парадигмі пізнання і цілком природно розглядають існуючі знання як певний культурний і науковий еталон8. Позбутися цієї особистої орієнтації дуже важко, а для багатьох із тих, хто називає себе вченими, просто неможливо.

Однак усвідомлення неповноти, нереальності "старого" знання, невідповідність раціонально-просвітницької теорії як свого роду "віртуального конструкту, дійсним подіям і процесам пізнавальної діяльності людини, незастосовність її принципів і категорій безпосередньо до "живої" дійсності в історії помічені давно. Що й породило множину намагань відрефлексувати, пояснити природу кризи як природу буття, зрештою, удосконалити природу його пізнання або запропонувати нові способи розуміння і бачення реальності в гносеологічному контексті; розробити інші за природою вчення про наукову реальність та її пізнання. Таким вченням і є метафізика економіки, котра як цілісна наука, повинна охопити все, що відбувається в бутті — бутті економіки, економічної науки, пізнавальному процесі господарської реальності, культурі економічного мислення.

Необхідно врахувати, що ми живемо в суспільстві, в якому порушена синхронізація культури, а разом із нею — всі інші сфери духовного буття людини, насамперед науки. В них новоутворення формуються настільки швидко, що не встигають адаптуватися до традиційної системи. І, мабуть, найголовніше, відбувається "різка зміна самої системи комунікації, що сприяє поширенню масової культури, порушуючи пропорцію (діалектичну єдність) між верхнім і нижнім "поверхами" культури (і знання). У результаті ми живемо в суспільстві, у якому карнавал, котрий в середні віки був формою демонстрації "низової" культури і мав обмежену тривалість, затягується. Карнавал (або сьогодні шоу), перейшовши в саме життя і ставши постійним явищем, відсуває на периферію не-карнавальні, смислові форми життя. Природний баланс між високою і низькою культурою порушився, і диспропорція її частин змінилася на користь останньої, аж до того, що вона стала виступати у вигляді офіційної культури, як її перетворена форма"9. В цей процес включена філософія як частина культури, як її "душа", "самосвідомість". Зокрема, "руйнування" класики і виникнення філософських концепцій подібних до "постмодернізму" є реалізацією сучасної культурної ситуації всередині самої філософії. Це своєрідна "поп-культура" (В.В. Миронов) всередині самої філософії, з відповідними атрибутами.

Постмодернізм — своєрідне "карнавальне дзеркало" сучасної філософії. Як філософія він потрібен, але в обмежених смислових пропорціях і часових рамках. Але сьогодні, завдяки виникненню глобального "комунікативного простору", який дає можливість ідеям миттєво переміщуватися з однієї культури в іншу, без попередньої смислової адаптації, ці пропорції та рамки порушені. Постмодернізм став першою формою філософії, котра випробувала на собі нову комунікативну ситуацію. Первісно не прийнятий академічною філософією, постмодернізм звернувся до буденної свідомості. Академічне філософське середовище — це "елітарна частина філософської культури, котра для культури в цілому консервативна й стаціонарна і не впускає в свою систему нові елементи відразу без попередньої смислової і часової адаптації"10. Це не означає доступності постмодерністських концепцій масам. У зв'язку зі зміною системи комунікацій ми маємо феномен того, що про постмодернізм багато говорять, але значно менше пишуть.

Постмодернізм уловлює "феномен фрагментаризацїї" сучасної культури, пов'язаної з руйнуванням класичного світосприйняття. Він відображає умонастрій епохи, в якій людина втомилася читати "товсті" тексти і трактати, оскільки об'єктивно не має для цього часу, і одночасно стала більш вільною у власному мисленнєвому вияві. Останній, однак, здебільшого реалізується через елементи епатажу, що збіднює науковий дискурс у цілому, позбавляє його інтелектуалізму. Метафізика в цьому контексті покликана зняти подібні суперечності й розбіжності, які виникли в сучасній філософії у зв'язку з глобальними трансформаціями культури. Метафізика економіки повинна виявити смисли сучасного культурного буття в контексті сучасного економічного глобалізму. І одночасно — виявити зміст і глибинне значення економічного буття.

Наукове опредметнення "метафізики економіки"

Чи є коректною постановка питання про метод саме "метафізики економіки"? Позитивна відповідь можлива тільки в тому випадку, якщо ми з'ясуємо основні риси методу