його емпіричних явищ. Власне ка-жучи, змістом метафізичних понять і є сам цей вихід або пе-рехід до іншої реальності, або те в емпіричних явищах, що вказує на цю іншу реальність, від якої вони залежать і без якої не можуть бути зрозумілі. Всі метафізичні поняття є трансценденціями, або поняттями, які не мають під собою емпірич-ної реальності, але вказують на вихід за її межі. Поняття Бога, приміром, виявляє несамостійність природного світу і вказує на необхідність виходу у сферу надприродного, аби зрозумі-ти існування самої природи. Душа є поняттям, за допомогою якого ми виходимо за межі тілесних, фізичних, точніше — фізіологічних явищ, прагнучи зрозуміти, що утворює основу нашого психічного життя. Досліджуючи причинно-наслідкові зв'язки, приходимо до необхідності вийти за межі цих зв'язків і починаємо говорити про першу причину, тобто таку, що роз-починає увесь цей ряд. Так з'являється поняття "каузальності через свободу" (І. Кант), трансцендентне щодо причинової необхідності.
В. І. Гусєв
Метод "метафізики економіки" визначається метафізичним мисленням, котре дає змогу здійснити предметно-регулятивний аналіз змісту та аспектацїї економічних вчень, особливо їх позамежові "надчуттєві" (трансцендентні) поняття. Останні відіграють конструктивну роль у пізнавальному процесі, виступаючи як організуючі й спрямувальні сили, як цілі й регулятивні принципи цього процесу, показуючи його скерованість до остаточної досконалості, тобто символізуючи вищі цілі пізнання.
На відміну від економічної теорії, а особливо від економічних наук, "метафізика економіки" зовсім не прагне повідомляти або доводити щось зовсім нове, чого б ми не знали раніше. Вона повинна виявляти те, що вже було "відоме", але не було чітко "пізнане". Йдеться про вже відоме, зрозуміле із самого себе, але, яке все таки неправильно тлумачиться і яке вимагає ретельного вивчення. Цього можна досягти — в межах методу — завдяки "опосередкуванню безпосередності". Г.В.Ф. Гегель виявив те, що все "на небі і на землі" є єдністю безпосереднього і опосередкованого.
Елементом методу "метафізики економіки" можна назвати й апріорний синтез. Метафізичні висловлювання є "синтетичними судженнями a priori", вважав І. Кант. Він встановив, що ні аналітичні, ні синтетичні судження a priori не можуть обґрунтувати науку, тим більше метафізику як науку. "Аналітичні судження", як судження пояснення, а не розширення знання, не ведуть до прогресу пізнання; стосовно "синтетичних суджень a priori", то вони пов'язані лише з одиничністю й випадковістю, а тому не забезпечують всезагальність і необхідність, які, згідно з І. Кантом, повинні бути властиві кожному науковому, а тим більше метафізичному, висловлюванню. Тому "в основі повинні знаходитися "синтетичні судження a priori", які висловлюють нове знання зі всезагальною значимістю і необхідністю. Всі основоположні метафізичні висловлювання завжди є синтетичними"17. Стосовно "метафізики економіки" синтетичне судження a priori як окремий метод відкриває шляхи виходу для нових вивчень сутності економічного знання.
Визначення методу "метафізики економіки" є проблемою методології, розробленої як в економічній теорії, так і в метафізиці. Економічна теорія впродовж свого історичного розвитку плідно використовувала не тільки емпіричні, а й загальнофілософські методи пізнання. Метафізика, як філософська наука, користується методами загальнофілософськими. Звідси можна припустити, що "метафізика економіки" акцентує дослідницьку увагу на логічному, дедуктивному, індуктивному та інтуїтивному методах, які є в основі дискурсу (дискурсивного мислення). Як метафізика, котра як вища галузь філософії має власний метод, що об'єднує всі показники внутрішнього і зовнішнього досвіду, досягаючи тим самим переваги можливості дискурсу, такі "метафізика економіки" повинна мати свої методологічні пріоритети. Враховуючи значення кантівського синтетичного судження a priori, таким методом можна визначити інтуїцію, котра розширює межі дискурсу.
Інтуїція — це не тільки один зі способів ірраціонального пізнання. Як метод вона є результат інтроспекції — самоспостереження, вивчення мислення людиною, котра сама переживає власні процеси переживання та усвідомлення. Вона спрямовує розум всередину мислення в процесі концентрації уваги на якому-небудь об'єкті (предметі, теорії),- вилученому з кола інших об'єктів. Сфера метафізичної дієвості інтуїції обмежена, немає чистої інтуїції, як такої, вона переходить у дискурс, точніше, переносить свої об'єкти на "зовнішність" свідомості, тобто на його "поверхню" (super-ego за З. Фрейдом). Завдяки цьому дискурсивне мислення отримує новий матеріал, а зовнішній досвід доповнюється внутрішнім. "Метафізика економіки", досліджуючи об'єкти "економічного світу", застосовуючи метод інтуїції, здобуває можливість поглибленого проникнення в їх сутність як феноменів економічного буття, що вивчаються.
Метод інтуїції застосовується, коли розум стає неспроможним в індуктивній і в дедуктивній побудовах знання. Розум, на думку А. Бергсона, не може проникнути у внутрішню сутність речей, а охоплює лише зовнішню сторону об'єкта. В "корінь" речей проникає лише інтуїція, завдяки їй "схоплюється" дійсність, встановлюється контакт буття з життям. Інтуїція є пізнавальним органом сутності речей і ключем до метафізики. Вона здатна до безпосереднього охоплення об'єкта, споглядального знання.
Значення інтуїції як методу "метафізики економіки", хоч і не викликає сумніву, але обмежене. Інтуїція є "спалахом світла" в підсвідомості, котра переносить у свідомість лише певний образ або бачення метафізичного принципу, а не весь принцип у цілому. В інтуїції немає подолання суб'єкт-об'єктності, як під час споглядання. Але цей "спалах" дає змогу відкрити для пізнання нові світи, побачити інші аспекти проблеми, яка досліджується. Короткочасне осяяння інколи значно вагоміше, ніж тривала, кропітка дослідницька робота. Для "метафізики економіки" інтуїція повинна стати внутрішнім станом, який викликає інтенція "зосередженого інтелекту ", коли він дистанціюється від мислення, від дискурсу, і збирає себе в концентрації. Посилюючись таким чином, інтелект проникає в підсвідомість, вилучаючи звідти ідеї і концепти.
Інтуїція як метод пізнання тим більш важлива для "метафізики економіки", оскільки є найнадійнішим способом проникнути в "трансцендентність" економіки, про що постійно наголошує у "філософії господарства" Ю.М. Осипов. "Вартість є економікою, а економіка є вартістю; вартість пізнається як трансцендентна цілісність (як музика, котра йде з середини), вартість не матеріальна, хоч і вселяється в матеріальні речі, а якщо і матеріальна, то по-особливому: невидимо, невідчутно, не фіксовано..."18. "Трансцендентне" проходить "червоною ниткою" крізь всю "філософію господарства". Вона "розлита" у всьому світі, по всіх частинах, структурах і просторах. Кожна людина, яка пізнає, діє, господарює, творить, має справу, так чи інакше, з трансценденцією. Трансцендентне є тією "частиною" світу, котра хоч і проявлена в навколишній дійсності, але сама по собі зовнішністю не є. її можна назвати "внутрішністю", "софійністю", "глибинністю" світу. Ця таємнича "частина" світу просто так людині недоступна. І чим далі від поверхні світу до його глибини, тим таїна стає все більшою, "і в самій глибині (висоті) панує абсолютна трансценденція, яка людиною взагалі ніяк не схоплюється, а лише помічається"19.
Як інакше можна проникнути в глибини трансцендентного, ніж за допомогою методу інтуїції? Адже воно лежить за межами досвіду і недосяжне розумному пізнанню, перебуває поза сферою чуттєво-розсудкового змісту пізнання. Дійсність, як і наука, є динамічною, рухомою і не дає себе реконструювати в "закостенілості" понять. Останні не можуть проникнути в трансцендентне, що, власне, завжди "відлякувало" від нього, переводило його в поняття релігійного пізнання і досвіду. Але інтуїція, як інтелектуальне проникнення в предмет економіки, проникнення в її сутність зсередини, дає змогу не лише відкрити інші сторони економічного сущого, а й максимально проникнути в його трансценденцію. У поєднанні з іншими загальнофілософськими методами і принципами пізнання метод інтуїції створює нові можливості рефлексії стосовно сущого економічного буття (світу економіки).
Література
1 Technical Chang Economic Theory / G. Dosi, C. Freeman, R. Nelson. — L.: Printer Publishers, 1988. — P. 1—5.
2 Иванова Н.И. Формирование и эволюция национальных инновационных систем. — М., 2001. — С. 61.
3 National Innovation Systems. — Paris: OESD, 1999. — P. 4.
4 Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004— 2015 роки). Шляхом Європейської інтеграції / Авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег, долідж., Ін-т прогнозування НАН України; М-во економіки та з питань європейської інтеграції України. — К., 2004.
5 Демьохін ВЛ. Інноваційна політика держави і проблеми інтелектуальної власності // Економіка і прогнозування, 2005. — № 2. — С. 39.
6 Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. академіка НАН України В.М. Гейця. — К., 2003. — С. 700.
7 Там само.
8 Урядовий кур'єр. — 2003. — 25 лютого.
9 Проблеми та пріоритет формування інноваційної моделі розвитку економіки України / Я.А. Жаліло, С.І. Архіреїв, Я.Б. Базилюк та ін. — К., 2006. — С. 12.
10 Key World Energy Statistics. — Paris, 2001. — P. 2.
11 Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України. — С. 12.
12 Економіка України у 2000—2003 роках: становлення інвестиційної моделі економічного зростання: Матеріали засідання "круглого столу", 04.02.2004. — К., 2004. — С. 21.
13 Там само. — С. 47.
14 Там само.
15 Ринкові трансформації постсоціалістичної економіки і макроструктурні зрушення в Україні. Аналітична доповідь Центру Розумкова, Україна // Національна безпека і
