Вже в межах античної метафізики вперше було звернено увагу на взаємозв'язок результату і методу пізнання. Систематичне дослідження методу невід'ємне від ґенези експериментальної науки. Якщо в загальноприйнятому розумінні метод є способом досягнення мети, сукупністю прийомів та операцій теоретичного або практичного освоєння дійсності, а також людської діяльності, організованої певним чином, то в науці — це також заданий співмірною гіпотезою шлях вченого до осягнення предмета вивчення. Метафізичне пізнання в Новий час породило філософські методи в науці, котрі, як правило, опосередковуються іншими, більш приватними. Але саме вони (хоч і не завжди це усвідомлюється), задають загальну спрямованість дослідження, визначають принципи підходу до об'єкта, який вивчається, характер інтерпретації отриманих результатів тощо. Не викликає заперечення, що метод утворюється в процесі рефлексії над об'єктною (предметною) теорією в певній метатеоретичній області всередині визначених "парадигматичних орієнтацій" (А.Л. Грицанов) і закріплюється в принципах, нормах і методиках дослідження, реалізуючись через навики, вміння тощо. Сутністю науки є те, що вона діє належним методом, заручившись правильністю свого образу дії. "Предметно правильний метод є шляхом, — підкреслює Е. Корет, — яким "йдуть" (methodos) за предметом у його своєрідності"11. Це стосується кожної науки, але усвідомлюється в контексті її метафізичного аналізу.

Проблема методу "метафізики економіки" посилюється тим, що не вирішена проблема її предмета. Кожна окрема наука як наука можлива лише в горизонті цілісного людського світу, щоб мати можливість розмежовувати окремі сфери дослідження і розвивати відповідні методи. Тому питання про можливість "метафізики економіки" як окремої науки не належить до її предметної сфери і не може бути вирішене за допомогою її власного методу. Це проблема, яка є в основі кожного конкретно-наукового дослідження. Але навіть перше обґрунтування можливості науки не може входити до сфери конкретної науки, оскільки це концепція тієї науки, котра повинна обґрунтовувати зі своєї основи перші передумови будь-якого знання і будь-якої науки. Такою цілісною наукою і є метафізика, котра поширюється на все, що взагалі є12. Отже, метафізика здатна розуміти саму себе й обґрунтувати себе у своїй сутності та можливості.

Стосовно методу "метафізики економіки", то він не є предметом економічного дослідження, оскільки завдання економічної теорії інші. Якщо ж ми говоримо про метафізику, то вона як основна наука може робити запити про суще і знання про суще. Тому, якщо питання про можливості метафізики є метафізичною проблемою, то те саме можна сказати і про "метафізику економіки ". Іншими словами, оскільки можливість метафізики конкретно конституюється можливістю відповідно до предмета, то і питання про метод метафізики саме вже є метафізичною проблемою, оскільки входить до кола її власних завдань. Таким чином, рефлексивне визначення методу "метафізики економіки" збігається з предметним само-обґрунтуванням "метафізики економіки", яке повинно розумітися з основи її можливості та бути виправданим її способом дії.

Цілісність економічного процесу не можна описати з погляду лише одного часткового, окремого філософського методу, виробленого в межах того чи іншого філософського напряму: матеріалізму, ідеалізму, феноменології, екзистенціалізму тощо. Метафізичне дослідження економіки в такому випадку має враховувати всю актуально можливу сукупність етапів індивідуального та суспільного духовного розвитку, однак не "розчиняючись" в ньому, а осмислюючи за допомогою методів і підходів, вироблених в усій багатоманітності філософських концепцій. Метод "метафізики економіки" не є умовністю, фікцією або "конвенційною мовою" стосовно дійсності як "речі в собі", а повинен ґрунтуватися на повних закономірностях, властивих економічній, а отже, і соціальній дійсності. Адже теоретичний вибір суб'єктом предмета дослідження не є суто довільною дією, а спирається на певні об'єктивні інваріанти: матриці, визначені теоретичні синтези, категоріальні структури мислення тощо, які об'єктивні за своїм механізмом впливу на реальність, що їх оточує.

Метод науки пов'язаний з предметом і повинен відповідати йому. Пізнання предмета, таким чином, випереджає визначення методу. Предмет повинен бути відомий, щоб із ним можна було узгоджувати метод подальшого дослідження. Якщо в емпіричних науках предмет знайдений і вже первісно відомий, то в "метафізиці економіки" він вимагає уточнення і конкретизації. Це тим більш важливо, оскільки предмет метафізики, як зазначалося вище, має свої окреслення. Щоправда специфіка полягає в тому, що формат метафізики не підлягає емпіричній перевірці.

Доречним є дещо інший погляд на проблему "методу" і "предмета". Виходячи з того, що наука і наукові знання трансцендентні (тобто неемпіричні), Ю.М. Осипов робить висновок про їх невизначеність. Відповідно, він дуже обережний у визначенні предмета "філософії господарства". Предмет у неї є, але одночасно його немовби і немає. Але немає умовно. Тому "наявність предмета також умовна. Хочеш, є, не хочеш, немає. Все залежить від того, хто пізнає. Тут свобода. Ніхто нічого нікому тут не нав'язує і нав'язати не може"13. Автор у цьому випадку виходить із сутності філософії, яка ніколи не зупиняється на остаточності тих чи інших визначень. Потрібне не заучування, а розуміння, міркування, які поєднані з переживаннями. Власне міркування з власним переживанням є душею і серцем. Предмет окреслений, але він не нав'язується. "Філософія господарства" не наполягає на якомусь визначеному для себе предметі, оскільки хоче залишатися "вільним знанням, повним невизначеності й трансцендентності"14. Тут для нас важливо те, що в межах такого підходу можна говорити про предмет "метафізики економіки". Його сутність у контексті означеного підходу визначається діяльністю метафізичного мислення, котре має свій спосіб, манеру, методи, виміри, виявляючи множину своїх інтенцій у реаліях господарського життя й економічного знання про нього.

Аналогічні також міркування і про метод "філософії господарства". Тут також свобода розмислу, "не наполягання". І хоча філософія господарства віддає перевагу вільному міркуванню і вільним побудовам, у неї є свої орієнтації, які диктуються як предметом ("не-предметом"), так і самим пізнавальним процесом. "Філософ господарства" може не турбуватися про метод, оскільки "цінність методу не в методі, а в його результаті, який досягається шляхом і в рамках філософських міркувань сам собою — без спеціально розробленого і застосованого механічного методу. Хоча метод є, і він міститься в "органіці" філософського міркування, сутність цього методу (полілектичного) полягає у вмінні аналізувати з будь-якими гамами смислів, з усією квітучою складністю буття, з усією його цілісністю"15. Отже, автор, виходячи з "гнучкості" філософських трактувань, вважає, що метод пізнання не має значення для філософії, яка є всім: знанням, пізнанням, предметом, методом.

Чи можна так міркувати про метод "метафізики економіки"? Очевидно, ні, оскільки філософія і метафізика не тотожні у своїх пізнавальних цілях, що і змусило, зрештою, ГЛ.Ф. Гегеля провести лінію розподілу між філософією і метафізикою, і насамперед завдяки протиставленню свого діалектичного методу метафізичному способу пізнання. Діалектична філософія не може стати закінченим знанням, яке не підлягає оновленню, причому за всім обсягом. Певна "істинність" — смерть для філософії, хоча дуже багато в ній вважається істиною і надовго залишається незмінним. Але філософія не повинна бути прив'язана до жодної, навіть найдосконалішої, концептуальної побудови. Свобода у філософії — фундаментальний принцип буття й умова її життєздатності.

У метафізики, котра виникає (як і кожна наука) на ґрунті усвідомлення протилежності видимої, уявної реальності справжній, істинній, явища, даних у чуттєвих сприйняттях сутності, що осягається розумом. Однак, на відміну від науки, метафізика прагне довести цю ситуацію до граничного вирішення, надати їй абсолютного характеру. Протиставляючи видимість реальності, явище — сутності, вона прагне "дійти до краю" і подумки досягти такої точки, де "реальність уже не перетворюється на видимість, а істина набуває безумовного характеру"16. Так з'являється поняття останньої (остаточної) кінцевої реальності. Водночас діалектична філософія, внаслідок своєї неоднозначності, розмаїття, динамічності, нічого не стверджує як щось остаточно безумовне.

Без сумніву, у зв'язку з цим метод "метафізики економіки" має місце і повинен знайти певні окреслення. Як спосіб і принцип пізнання, він повинен враховувати стан економічної теорії — в історичному й особливо сучасному контексті, який характеризується низкою методологічних і концептуальних переворотів: маржинальних, кейнсіанських, інституційних, постмодерністських, синергетичних тощо. Органічна заповнюваність методологічних підходів зумовлена необхідністю "включення" загальнолюдських цінностей в об'єктивність значень цінностей смислового універсуму. Метафізичний метод у процесі дослідження має враховувати не тільки експотенціальне зростання теоретико-економічного дискурсу, але й конкретний смисловий контекст економічної думки тієї чи іншої епохи, який ми включаємо у наш розгляд для розв'язання актуальних проблем сучасності.

Предмет метафізики з'являється тією мірою, якою метафі-зика намагається виконати свої завдання, зокрема розв'язати свою головну проблему — пізнати останню або першу реаль-ність, що править за начало істинного знання та існування сві-ту. Саме прагнучи подумки вийти за межі світу, вона й виявляє зміст цієї реальності, виявляє в чистому вигляді те, що зазви-чай "замазане" в середині