До успіхів ФАТФ справедливо зараховують прогрес у реалізації її членами альтернативної Рекомендації 5 про розширення дефініції відмивання грошей на кримінальні злочини, не пов'язані з наркобізнесом. Важливо, що під час роботи над текстом Рекомендацій велика частина розроблювачів, за свідченням Д. Гріффітса, "не погодилася на запропоноване спочатку формулювання, тому згодом ухвалили відмовитися від його зобов'язуючої форми" [43, с. 349]. Серед членів організації переважала думка про необхідність окремого тлумачення явища відмивання грошей, які надходять від наркобізнесу. Така тенденція знайшла відображення в цілому ряді міжнародних договорів і політичних декларацій. Вона відображена в Конвенції Ради Європи 1990 р., в Директиві Європейського Співтовариства з проблем охорони фінансової системи від використання її з метою відмивання грошей 1991 р. та в інших правових актах.

Однак уже через два роки, в жовтні 1993 р., на зустрічі голів Урядів 47-ми країн Британської співдружності націй її учасники доручили своїм міністрам юстиції і міністрам фінансів "відшукати способи зміцнення співробітництва між країнами Співдружності з метою загальної боротьби проти процедури відмивання грошей, які надходять від усіх видів тяжких злочинів, застосовуючи або силу закону, або методи адміністративного контролю" [43, с. 350].

Заклики до "пеналізації" явища відмивання грошей, які надходять від усіх видів злочинної діяльності (а не тільки від наркобізнесу), знайшли широку підтримку з боку керівників правоохоронних органів, політиків, широкого кола світової громадськості. Надійшло безліч дорікань на занадто вузьке трактування концепції злочину "відмивання грошей", сформульоване у Віденській Конвенції. Було відзначено, що обмеження поняття "відмивання брудних грошей" його зв'язком тільки з наркобізнесом завдає шкоди не тільки боротьбі з організованою злочинністю в цілому, а й з наркобізнесом зокрема. Під час третього раунду ФАТФ робоча група цієї організації виразила наступну думку: "Методи відмивання грошей у випадках, не пов'язаних з наркотиками, ідентичні методам, які застосовуються у випадках відмивання "наркоприбутку", тому що в операціях відмивання різного виду доходів часто беруть участь ті самі злочинні групи. Більше того, нар-косинднкати часто додатково займаються злочинною діяльністю, не пов'язаною з наркотиками, аби вона приносила прибуток, а доходи ці так само мають потребу у "відмиванні". В усіх справах цього типу дуже важко довести безпосередній зв'язок між "відмиванням" і злочином, пов'язаним з наркотиками. Завдяки криміналізації цього явища або прийняття будь-якої іншої формули пеналізації відмивання грошей, які надійшли не від наркобізнесу, можна одержати коронний доказ зв'язку між відмиванням грошей і наркобізнесом" [43, с. 350].

Докази, які наводяться на користь цієї точки зору, виявилися настільки переконливими, що в законодавствах ряду країн незабаром з'явилися важливі доповнення, які відображають такий підхід. Якщо в доповіді ФАТФ за 1992 рік була інформація про нормативно-правові акти, які свідчать про криміналізацію явища відмивання грошей усього лише в декількох країнах, то доповідь за 1994 рік називає вже 16 держав, які оголосили злочином відмивання "брудних" грошей, що надходять як від наркобізнесу, так і від інших серйозних злочинів, не пов'язаних з обігом наркотиків. Процес пеналізації відмивання грошей продовжується.

Результат реалізації інших Рекомендацій, на жаль, виявився набагато скромнішим. Це стосується, насамперед, залучення до відповідальності за відмивання грошей не тільки конкретного виконавця (фізичної особи), а й корпорації, "там, де це можливо", як сказано в Рекомендації 7. У принципі більшість членів ФАТФ згодна з тим, що таке розпорядження має величезне значення для всієї програми боротьби з відмиванням грошей, однак поки що половина країн і територій, які входять у ФАТФ, не ввели в законодавство своїх країн відповідних нормативно-правових актів.

Таку повільність пояснюють необхідністю внесення змін у конституції, а також існуванням інших фундаментальних перешкод. Не занадто вражають успіхи ФАТФ і в вирішенні фінансових проблем. Вони виглядали б ще більш скромно, якби не позитивний вплив Директиви Ради Європейського Співтовариства, яка зажадала від своїх членів прийняття 15 Рекомендацій ФАТФ.

Відзначається, що, незважаючи на прогрес в особливо важливих галузях, таких як ідентифікація банківських клієнтів, зобов'язання багаторічного зберігання банківських документів і прийняття деяких інших пропозицій, реалізація Рекомендацій спотикається в головних пунктах: вона мало торкається небанківських фінансових установ.

Ще одна важлива сфера діяльності ФАТФ - моніторинг типології нових методів відмивання грошей, які застосовуються в злочинному світі, а також верифікація засобів протидії цьому явищу. Щорічні огляди, для підготовки яких залучаються всесвітньо відомі експерти, а також матеріали слідства в справах про відмивання грошей, свідчать про все більш рафіновані методи, про зростаючий професіоналізм міжнародних злочинних груп. У полі зору експертів ФАТФ постійно залишаються найважливіші інструменти злочинної діяльності: підставні корпорації, електронні трансферти, небанківські фінансові установи, а також інші підприємства, наприклад, магазини й експортно-імпортні фірми [43, с. 352].

Із самого початку ФАТФ намагалася додати динамізму своїй діяльності, прагну-ла застосовувати гнучку стратегію, постійно залежну від накопиченого досвіду і знань, так необхідних для посилення ефективності засобів і методів, що застосовуються в боротьбі з міжнародною злочинністю. Тому вже в першій же своїй доповіді Група визнала, що її "Рекомендації будуть, імовірніше всього вимагати періодичної верифікації". Однак така заява була свідомо доповнена зобов'язанням не проводити змін у Рекомендаціях до закінчення першого раунду взаємних оцінок членів ФАТФ, оскільки в протилежному випадку змінам піддалися б критерії оцінок, а вони повинні залишатися для всіх однаковими.

Тому до завершення взаємних оцінок ФАТФ одержала право розробляти чергові коментарі, названі "інтерпретаторськими примітками" до змісту спочатку прийнятих Рекомендацій. Ці примітки (коментарі), на думку секретаря ФАТФ Д. Гріффітса, "не змінюють ні обсягу, ні змісту Рекомендацій, вони лише пояснюють, даючи додаткові вказівки щодо їхнього виконання" [43, с. 352].

Уже видана значна кількість таких вказівок. Більшість з них присвячена одній чи декільком первісним Рекомендаціям. Наприклад, Рекомендація 23 містить викладену в делікатній формі пропозицію щодо виявлення і моніторингу потоку готівки, яка перетинає кордони держав. Визнаючи, що це дуже важливий момент в операції з відмивання грошей, пов'язаний з підвищеним ризиком для зацікавлених сторін, ФАТФ розробила спеціальний коментар до цієї Рекомендації. Зміст цього коментаря за важливістю важко переоцінити: "Рекомендація 23 стосується не тільки винятково фізичної готівки, але також рівнозначної їй подібності у вигляді фінансових інструментів або коштовностей, які легко збуваються (наприклад, дорогоцінних металів чи каменів)". Варто, відзначити, що деякі коментарі стосуються тільки однієї Рекомендації, як правило, вони є інтерпретаціями цілої групи Рекомендацій, таких, наприклад, які стосуються справ з холдинговими компаніями чи справ з відстрочками затримання підозрілих осіб і вилучення майна.

Зміст цього коментаря обговорювався під час численних засідань у рамках чергових раундів ФАТФ. Йшлося про суб'єктів господарської діяльності, головним чином, про тих, котрі зареєстровані в податкових гаванях і багаторазово користувалися і користуються рафінованими методами відмивання грошей у міжнародних масштабах. Результатом першої дискусії на цю тему стало опублікування в 1992 р. коментаря, в якому ФАТФ звертала увагу своїх членів на потенційну небезпеку використання холдингових компаній з метою відмивання грошей, а також закликала до "розгляду можливості введення заходів, які запобігають можливості їхнього використання з метою, несумісною з правом".

У ході подальшої роботи над коментарями Група знову повернулася до обговорення даної проблеми. У результаті з'явився новий коментар, де підкреслювалося, що "з погляду "відмивателів" грошей найвища перевага холдингових компаній - легкість, з якою в багатьох юрисдикціях можна сховати або замаскувати їхнього справжнього власника". На закінчення було відзначено, що введення принципу прозорості в проблему з'ясування власності корпорації взагалі має дуже важливе значення, оскільки не тільки холдингова компанія, а практично кожен легально діючий господарюючий суб'єкт може бути використаний для відмивання грошей. Висновки докладного аналізу лягли в основу коментаря до Рекомендацій 12.13, а також 16,17,18,19, які відносяться до використання фіктивних рахунків чи підставних осіб в операціях з відмивання грошей.

Зміст коментарів дозволяє зробити висновок про те, що тільки через скромність їхні автори заявляють, нібито ці коментарі "нічого не додають і не змінюють обсягу і змісту первісного тексту Рекомендацій". На ділі ж у них було поставлене питання про серйозне розширення контролю над фінансовою діяльністю практично всіх комерційних підприємств, підозрюваних у відмиванні "брудних" грошей. Це викликало настороженість як у політичних колах країн - засновниць ФАТФ, так і в керівництва Групи. Тому вже в 1995 р. у доповіді ФАТФ говориться, що, з одного боку, прийняття державами до виконання "інтерпретаторських приміток" - це "досягнення" Групи, а з іншого - приймається постанова про те, що надалі інтерпретації до Рекомендацій будуть вводитися тільки тоді, коли з'являться "виняткові обставини"