де С — ціна продажу товарної продукції.

Відносний норматив запасів (товарної) готової продукції в днях (годинах) обігу (Ng) визначається так:

де К — середня кількість готової продукції, що відправляється замовникам за одиницю логістичного часу (година, доба, тиждень тощо).

Модуль нормування товарних запасів у розподільній логістиці дуже важливий, однак не меншу роль відіграє модуль керування логістичними витратами, пов'язаними зі змістом цих запасів. При цьому варто підкреслити, що обидва модулі дуже тісно інтегровані й розробка одного з них тією чи іншою мірою (що залежить від ступеня інтеграції, наявного в системі) торкається іншої.

Узагальнено всі витрати в розподільній логістиці поділяються на три категорії:

1) за змістом товарних запасів;

2) на реалізацію товарної продукції;

3) у зв'язку з відсутністю товарних запасів (готової продукції).

До першої категорії належать:—

витрати на складське зберігання продукції (залежать від обсягу складованої продукції);—

поточні витрати на утримання складів;—

капітальні витрати;—

плата за оренду (якщо склад орендовано);—

податкові витрати;—

витрати на страхування складських запасів, устаткування, приміщень.

Друга категорія охоплює витрати:—

на одержання замовлень;—

оформлення замовлень на товарну продукцію;—

оформлення договорів про постачання;—

комунікаційні, на підтримку зв'язків зі споживачами і посередниками тощо;—

транспортні (якщо вартість транспортування і супровідних робіт не належать до вартості товару, що поставляється);—

роботи і операції, пов'язані зі складуванням.

У тих випадках, коли продуцент (посередник) не може задовольнити спонтанно виниклий попит через відсутність товарних запасів на складах логістичної системи, він зазнає певних втрат.

Третя категорія витрат містить:—

вартість змарнованого продажу. У цьому випадку замовник змушений передати своє замовлення іншому постачальникові;—

вартість очікування на виконання замовлення.

Продаж може бути не змарнованим, а тимчасово відкладеним. Проте чекання може спричинити додаткові витрати — на переоформлення замовлення, транспортні та складські видатки, якщо замовлення не може бути виконано через чинні логістичні канали і ланцюги.

Усі матеріальні потоки товарного характеру регулярно надходять у сферу товарного обігу і також регулярно там витрачаються. Регулярність зумовлена процесом відтворення, що, у свою чергу, має потребу в надійному ресурсному і функціональному забезпеченні.

У зв'язку з цим у розподільній логістиці в галузі керування товарними запасами часто використовується така класифікаційна ознака, як регулярність відновлення товарної маси. При цьому виділяють:

1) матеріальні (товарні) потоки поточного чи нормального поновлення, які забезпечують нормальний перебіг процесу товарного обігу. До цього типу потоків належать товарні запаси поточного зберігання;

2) матеріальні потоки, що утворюють товарні запаси сезонного оновлення. Ця категорія товарних запасів неоднорідна. Відповідно до специфіки в ній виокремлюють два види матеріальних потоків:—

матеріальні потоки сезонного надходження. Вони надходять до сфери товарного обігу за короткий проміжок часу, а витрачаються протягом року;—

матеріальні потоки сезонної витрати. На відміну від другої категорії, товарні запаси, утворені цими матеріальними потоками, надходять у сферу обігу протягом року, а витрачаються за короткий проміжок часу (за сезон);

3) матеріальні потоки, сконцентровані в стратегічних запасах, оновлюваних періодично. Ця група потоків охоплює стратегічні запаси великих господарських структур, районних і регіональних органів управління, резерви держави та ін.

У розподільній логістиці на практиці й для аналізу процесу керування товарними запасами використовують такі основні показники:

1) товарна запасомісткість логістичної системи, тобто потенційний обсяг товарної продукції, що може бути зосереджена у складському господарстві логістичної системи;

2) забезпеченість товарообігу запасами. Цей показник відображає тривалість періоду, на який вистачить товарних запасів до моменту їхнього повного виснаження;

3) швидкість товарообігу — це кількість оборотів товарної маси протягом визначеного в системі логістичного періоду. Цей показник визначається для з'ясування того, скільки разів товарні запаси було продано і відновлено. Розрахунки здійснюються як у цілому за логістичною системою чи ланцюгом, так і за окремими підрозділами і ланками. Для цього використовують таку формулу:

де Сі — ціна продажу і-ї продукції;

Ті — величина товарообігу і-ї продукції;

Зсер — середні товарні запаси і-ї продукції.

4) час обігу товарних запасів — це тривалість періоду (у днях, годинах), під час якого товарні запаси перебувають в логістичній системі чи в окремій ланці логістичного ланцюга. Час обігу товарних запасів (В) є зворотним показником швидкості товарообігу і визначається за формулою:

Зменшення часу обігу товарних запасів дозволяє ефективніше використовувати обігові кошти, а також заощаджувати витрати обігу.

Для комплексного керування товарними запасами в розподільній логістиці застосовують відповідні системи та їхні модифікації. Найбільш поширеними з них є:

1) система з фіксованим розміром замовлення;

2) система з фіксованою періодичністю (часом) замовлення. Аналогічні системи керування запасами використовуються

й у заготівельній логістиці. Однак там вони мають іншу спрямованість.

На етапі здійснення закупівель системи керування матеріальними запасами забезпечують нормалізацію функціонування логістичної системи в цілому та, у першу чергу, основного виробництва. Метою керування матеріальними запасами виробничого характеру за допомогою зазначених вище систем є ефективне розміщення замовлень для оптимізації матеріально-технічного забезпечення.

Ці самі системи керування, але використовувані в розподільній логістиці, мають забезпечити безперебійність процесу реалізації товарної продукції, тобто оптимального генерування товарних динамічних потоків. Метою керування товарними запасами за допомогою певних систем є ефективне виконання замовлень покупців і оптимізація процесів збуту готової продукції.

Відповідно до природи ринку процес задоволення купівельного попиту має стохастичний характер. Адміністративні підходи до керування товарними потоками неприйнятні. Тому в керуванні потоковими процесами необхідно спиратися на економічні методи, що ґрунтуються на знанні закономірностей товарного ринку та причинно-наслідкових зв'язках із внутрішнім і зовнішнім середовищем суб'єктів господарювання.

На сьогодні застосовуються різні способи планування й оцінки оптимальності товарних запасів, однак спільним для них є те, що вони спрямовані на формування таких товарних запасів, які б гарантували запланований обіг товарної маси при заданому відносному мінімумі логістичних витрат.

Найпоширенішими методами в логістиці для цих цілей є:—

дослідно-статистичний і методи експертних оцінок, що утворюють групу евристичних методів;—

група економіко-математичних методів;—

метод техніко-економічних розрахунків.

Основними критеріями оптимізації матеріальних потоків, концентрованих у товарних запасах, у розподільній логістиці є:

1) максимальне задоволення вимог замовників, що виражаються через попит у формі договорів постачань, заявок, замовлень, тощо;

2) мінімум логістичних витрат при заданій якості керування товарними запасами.

Зазначимо, що стан і зміна параметрів товарних потоків є складовими загальноринкового процесу. Вони акумулюють значну частину обігових коштів підприємства в галузі маркетингу і логістики. У зв'язку з цим вони впливають на результати виробничої та комерційної діяльності будь-яких господарських структур.

Логістика покликана встановлювати всі структурні параметри товарних потоків, сконцентрованих у запасах, їхній оптимальний рівень, виявляти закономірності їхнього формування, визначати, якою мірою вони відповідають ринковим ситуаціям та ін. Саме комплексний підхід допомагає ефективно керувати матеріальними потоками і в цілому логістичними процесами на етапі розподілу.

У основі ринкових відносин лежать угоди купівлі-продажу. Перш ніж товарні потоки почнуть свій рух від продавця до покупця, останні оформлюють свої відносини відповідними зобов'язаннями — договорами постачання. Тому в розподільній логістиці найважливіше значення має проблематика ефективного керування постачаннями. У цьому аспекті логістичний підхід припускає формалізацію відповідних завдань, оцінку й аналіз виконання договірних зобов'язань у відносинах цього типу.

Постачання як економічне поняття — це продаж і доставка продукції оптовим покупцям:—

промисловим підприємствам і організаціям для переробки та виробничого споживання;—

посередницьким торговельним структурам для наступного перепродажу;—

підприємствам сфери послуг для позаринкового споживання.

Виходячи з цього, у розподільній логістиці за ознакою кінцевого використання виокремлюють три товарних фонди:

1) ринковий фонд — це постачання товарів в оптову і роздрібну торгівлю;

2) фонд промислової переробки — постачання товарів промисловим підприємствам для їхньої переробки в готову продукцію вищого рівня;

3) позаринковий фонд — передбачає постачання товарів непромисловим інституційним споживачам.

З економічного погляду збут готової продукції, як процес, можна поділити на два етапи.

На першому етапі виробляється формування товарних потоків, відвантаження продукції споживачам, просування товарних потоків логістичними ланцюгами, організація доставки в кінцевий пункт призначення. Із позицій маркетингу і логістики цей етап і є етапом постачання товару. На другому етапі здійснюється оплата споживачам поставленої продукції — реалізація.

Предметом інтересів розподільної логістики є перший етап взаємин суб'єктів ринку.

Логістичний підхід до керування постачаннями припускає раціональне вирішення таких завдань:—

організація повноцінного оперативного інформаційного забезпечення достовірними даними про перебіг процесів, пов'язаних із постачаннями;—

регулярне здійснення усебічного вичерпного аналізу виконання зобов'язань і плану постачань за обсягом, замовниками, асортиментом і якістю;—

проведення дослідження тенденцій, динаміки і рівномірності виконання договірних зобов'язань за часом;—

забезпечення системного контролю над дотриманням термінів постачань;—

удосконалення комплексу логістичних послуг, що супроводжують постачання.

Основою керування логістичними процесами при здійсненні постачань є план (програма) постачання, відображений у сукупності планово-розрахункових документів, що містять основні вимоги, передбачені договірними зобов'язаннями: до обсягів, номенклатури, якості, термінів постачання, каналів розподілу, форм просування матеріальних потоків, логістичного сервісу та ін.

Велику роль у плануванні робіт і операцій розподільної логістики та підвищенні його якості відіграє інформаційне забезпечення. Мінімум інформації, необхідної для розробки плану постачання, має охоплювати:—

дані про обсяги очікуваних залишків готової продукції на початок прогнозованого логістичного періоду;—

дані про обсяги товарної продукції, запланованої до випуску на підприємстві в прогнозований період;—

дані про обсяги залишків товарної продукції на складах логістичної системи на кінець прогнозованого періоду.

Здійснюючи розробку відповідного плану (програми) постачань, необхідно класифікувати самі постачання, передбачені до виконання.