Класифікаційні форми економічного контролю в Україні

Функції економічного контролю поширюються на економічну діяльність всіх сфер народного господарства. За організаційними формами економічний контроль в Україні поділяють на державний, муніципальний, незалежний і контроль власника.

Державні органи, які виконують функції економічного контролю: Рахункова палата Верховної Ради України, Державна податкова адміністрація України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державне казначейство України (два останніх підпорядковуються Міністерству фінансів України), Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Міністерство праці та соціальної політики України, Державний комітет статистики України, Антимонопольний комітет України, Національний банк України.

Спеціалізовані органи контролю — Державний комітет України зі стандартизації, метрології і сертифікації якості продукції (Держстандарт України), Державний митний комітет України, Державна інспекція України у справах захисту прав споживачів (Держспоживзахист), Державна автомобільна інспекція, Державна пожежна інспекція, Державна санітарна інспекція та ін.

Муніципальний контроль — місцеві ради народних депутатів та їх комісії. Незалежний контроль — аудиторський, створюється на госпрозрахункових основах. Контроль власника — внутрішньосистемний, внутрішньогосподарський.

Рахункова палата Верховної Ради України, створена відповідно до Конституції України, є постійно діючим вищим органом державного фінансово-економічного контролю. Вона діє самостійно, незалежно від будь-яких інших державних органів. Завдання Рахункової палати:—

організація і контроль за своєчасним виконанням дохідної та видаткової частин Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів у обсягах, за структурою і їх цільовим призначенням;—

контроль за створенням і погашенням внутрішнього та зовнішнього боргу України, визначення ефективності й доцільності витрат державних коштів, валютних і кредитно-фінансових ресурсів;—

контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища, використання об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації;—

контроль за дотриманням законності при наданні Україною позик, економічної та іншої допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, а також при укладанні договорів про державні позики і кредити; здійснення контролю за використанням кредитів, отриманих Україною від іноземних держав, банків і міжнародних організацій, та позик, не передбачених Державним бюджетом України;—

контроль за законністю і своєчасністю руху коштів із Державного бюджету України, а також позабюджетних фондів в установах Національного банку України і уповноважених банків;—

здійснення контролю за грошовою емісією, використанням золотого запасу, дорогоцінних металів, каміння, наданням кредитів і здійсненням операцій з розміщення золотого та валютного резервів;—

аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету України і підготовка пропозицій щодо їх усунення, а також вдосконалення бюджетного процесу в цілому;—

регулярне інформування Верховної Ради України, її підрозділів про хід виконання Державного бюджету України і стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргів України, про результати здійснення інших контрольних функцій.

Окрім перерахованих завдань, Рахункова палата виконує інші доручення Верховної Ради України, що мають контрольний характер. Рахункова палата здійснює фінансово-економічний контроль на основі законності, плановості, об'єктивності, незалежності і гласності.

Правова основа організації та діяльності Рахункової палати визначається Конституцією України і Законом України "Про Рахункову палату", іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до задач, поставлених перед Рахунковою палатою, вона виконує такі функції:—

контролює виконання законів і Державного бюджету України, фінансування загальнодержавних програм, збереження і використання державного майна органами державної виконавчої влади і посадовцями, які обираються або затверджуються Верховною Радою України;—

за дорученням Верховної Ради України перевіряє використання органами виконавчої влади коштів загальнодержавних цільових і позабюджетних фондів;—

контролює ефективність управління коштами Державного бюджету України Державним казначейством України, законність і своєчасність руху коштів загальнодержавних цільових фондів у Національному банку України, уповноважених банках і кредитних установах;—

за дорученням Верховної Ради України здійснює контрольні функції щодо фінансування загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища та інших, які затверджуються Верховною Радою України;—

контролює інвестиційну діяльність органів державної виконавчої влади, перевіряє законність і ефективність використання фінансових ресурсів, що виділяються з Держбюджету України на виконання загальнодержавних програм;—

контролює діяльність Антимонопольного комітету України і Фонду державного майна України;—

перевіряє за дорученням Верховної Ради України відповідно до свого статусу кошторис витрат, пов'язаних із діяльністю Верховної Ради України і її апарату, допоміжних органів та служб Президента України і апарату Кабінету Міністрів України, а також витрачання коштів державними установами, які діють за кордоном і фінансуються з Держбюджету України;—

реалізовує зв'язки з контрольними органами іноземних держав і відповідними міжнародними організаціями, укладає з ними договори про співпрацю.

Рахункова палата має повноваження здійснювати контрольно-ревізійні, експертно-аналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечують єдину систему контролю за використанням коштів загальнодержавних цільових і позабюджетних фондів, фінансово-кредитних і валютних ресурсів.

Крім того, їй надано право здійснювати перевірки і ревізії діяльності Національного банку України, Фонду державного майна, інших підзвітних Верховній Раді України органів, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності в межах її функцій.

Отже, Рахункова палата — це головний орган фінансово-економічного контролю в Україні, в якому поєднуються загальнодержавний економічний і фінансовий контроль всіх ланок влади.

Державна податкова адміністрація України та її органи на місцях контролюють дотримання законодавчих актів про податки, правильність обчислення і своєчасність внесення до бюджету податків та інших платежів, встановлених законодавством, а також вживають заходи з попередження ухиляння юридичних і фізичних осіб від сплати податків.

Державна контрольно-ревізійна служба України та її органи на місцях контролюють дотримання фінансової дисципліни підприємствами і організаціями щодо територіального розподілу витрат коштів із державного бюджету на соціальні потреби, зміст органів державного управління тощо.

Державне казначейство України і його підрозділи в регіонах контролюють витрати коштів державного бюджету установами й організаціями відповідно до їх кошторисів оперативно у момент їх витрачання. Так, установи і організації, що фінансуються з державного бюджету, не можуть одержувати або переказувати кошти іншим суб'єктам із поточних рахунків в банках без попереднього контролю органів Державного казначейства України.

Фонд державного майна України (далі Фонд) — державний орган, який здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна, орендодавець майнових комплексів, які перебувають у загальнодержавній власності. Він підпорядкований у своїй діяльності і підзвітний Верховній Раді України.

В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі Фонд створює регіональні відділення. У разі потреби Фонд має право створювати представництва в інших містах і районах України.

Основні завдання Фонду:—

захист майнових прав України на її території і за кордоном;—

реалізація прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств;—

реалізація повноважень із організації та здійснення приватизації майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, а також щодо орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів;—

сприяння процесу демонополізації економіки і створення умов для конкуренції виробників.

Фонд відповідно до покладених на нього завдань:—

розробляє і передає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організовує і контролює їх виконання;—

змінює в процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебувають в загальнодержавній власності, шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства;—

здійснює повноваження власника щодо частини акцій акціонерних товариств, які не були реалізовані в процесі приватизації, зокрема несе відповідальність в межах зазначеної частини;—

продає майно, що перебуває в загальнодержавній власності, в процесі його приватизації, враховуючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва;—

створює комісії з приватизації;—

затверджує плани приватизації майна, що перебуває в загальнодержавній власності;—

укладає договори з посередниками щодо організації підготовки до приватизації і продажу об'єктів приватизації;—

видає ліцензії посередникам;—

здійснює зв'язок із місцевими органами приватизації;—

вживає заходів щодо залучення іноземних інвесторів до процесу приватизації;—

є орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що перебувають у загальнодержавній власності, дає дозвіл підприємствам, організаціям на передання в оренду майнових комплексів їх структурних підрозділів;—

бере участь у створенні спільних підприємств, до статутного фонду яких передається майно, що е загальнодержавною власністю;—

розробляє проекти нормативних актів із питань управління майном, що перебуває в державній власності, і його приватизації;—

бере участь в розробці та укладанні міждержавних угод із питань власності та використання державного майна;—

представляє інтереси України за кордоном з питань, що стосуються захисту майнових прав держави.

Актуальним є питання про форми власності. Вирішальним у визначенні перспектив його вирішення є визначення приватної власності. І тут слід звернути особливу увагу на те, що вперше на законодавчому рівні передбачається закріпити це право як основу свободи, духовної та економічної незалежності громадян. Одночасно з приватною в законодавчому порядку також закріплюється державна і колективна власність.

Поділ власності на державну і приватну об'єктивно пов'язаний із визначенням двох основних суб'єктів права власності: держави й особи.

Щодо колективної власності (власності трудових колективів, колективів-орендарів, колективних підприємств, кооперативів, господарських об'єднань, професійних союзів та ін.), то це самостійна форма власності. Її слід вважати похідною від приватної. Колективна власність — це загальна власність окремих осіб. Вона існує у всіх країнах і є засобом організації співпраці конкретних людей, в межах якого визначаються відносини між ними, порядок управління колективом і власністю. За допомогою такої організації реалізуються функції володіння, користування і розпорядження майном. Фонд має