Посередники — юридично незалежна від виробників та споживачів сторона. Вони пов'язані між собою договірними відносинами. Будь-яка посередницька діяльність, як зазначалося, здійснюється підприємцем з метою одержання прибутку. Незважаючи на те, що посередники беруть за свої послуги певну винагороду, їх участь у каналах розподілу товарів надає виробникам (продавцям) і покупцям товарів та послуг таких переваг:—

постійно перебуваючи у ринковій атмосфері, вивчаючи та аналізуючи кон'юнктуру ринку, особливості попиту і пропозиції на товари та послуги, посередники можуть орієнтуватися на виробників за асортиментом, якістю товарів і послуг;—

діючи в конкретному секторі ринку та спеціалізуючись на певному асортименті товарів і послуг, посередники швидше, ніж постачальники, можуть знайти фірми, зацікавлені у придбанні товарів, забезпечуючи тим самим прискорення обіговості виробничого і торговельного капіталу;—

розміщуючись на території країни і за її межами, вони забезпечують ефективний зв'язок великих фірм-виробників із невеликими торговельними підприємствами (покупцями), що забезпечує рівномірність розподілу товарів, збільшує обсяги реалізації та рекламує фірму-виробника;—

в окремих випадках посередники вкладають у сферу обігу власний капітал, тобто авансують виробників товарів і послуг, створюючи їм умови для зростання обсягів виробництва, розширення асортименту і таким чином збільшуючи прибуток за рахунок оборотності виробничого капіталу;—

вживаючи багато заходів з рекламування товарів фірм-виробників, посередники формують імідж фірми, підвищують конкурентоспроможність товарів, розширюють канали збуту, зменшують час товарного обігу" скорочуючи терміни постачання товарів;—

посередники підвищують конкурентоспроможність товарів за технічним рівнем і якістю, вдосконалюючи товари перед продажем, проводять виставки-продажі, демонструють товари в дії, стимулюють обсяги реалізації системою знижок, забезпечують технічне обслуговування в гарантійний і післягарантійний періоди;—

окремі посередники можуть брати на себе фінансові гарантії виконання платіжних та інших зобов'язань сторін, що сприяє збільшенню товарного обміну, підвищує його надійність, збільшує обсяги транзитних поставок;—

за погодженням із продавцями та споживачами, посередники можуть сприяти організації транспортування вантажів, їх страхуванню і збереженню, зняттю митних обмежень.

В умовах цивілізованої економіки діє суворий ринковий закон, за яким продавці й покупці використовують канали розподілу товарів за участю посередників тільки тоді, коли винагорода, яка виплачується посередникам, нижча, ніж можливі видатки продавців і покупців на самостійну організацію збуту або закупівель необхідних товарів.

Проаналізуємо стан посередників на внутрішньому ринку. Як зазначалося, основними суб'єктами інфраструктури товарного ринку є посередники. Усіх посередників, які діють на товарному ринку, можна розподілити за функціональними завданнями і комплексом зобов'язань, що визначають види договорів, взяті за основу для посередницьких угод. Крім цього, однією з визначальних ознак, які характеризують діяльність посередників на товарному ринку, є наявність належних оптових підприємств, що діють на умовах повної самостійності та формують дохід за рахунок визначеного ними рівня націнок і залежних посередників, які отримують свій дохід від винагород у вигляді відсотків від суми угод, укладених від імені та за рахунок принципала (довірителя).

Реалізація товарів через незалежних посередників набула великого розвитку у країнах з розвинутою ринковою економікою. У різних галузях і сферах діяльності України та інших держав незалежні посередники можуть називатися по-різному: оптові підприємства, оптові фірми, комерційно-посередницькі фірми, комерційно-посередницькі компанії, торговельні будинки, оптові магазини, дистриб'ютори тощо.

Враховуючи те, що всі вони займаються торгівлею і комерційною діяльністю, а за своєю роллю і посадою виконують функції сполучної ланки між виробництвом і чисельними споживачами, на наш погляд, найбільш прийнятною назвою для таких фірм-підприємств є "комерційно-посередницька фірма". Тому надалі під цим терміном ми розумітимемо всі типи оптових підприємств різних товарних спеціалізацій та окремих галузей промисловості.

Комерційно-посередницькі фірми (КПФ) є найважливішою ланкою сфери товарного обігу і найпоширенішим видом оптового комерційного підприємства в інфраструктурі товарного ринку. КПФ є в усіх обласних центрах і великих містах обласного підпорядкування України. Це оптові підприємства різних форм власності (в основному колективної і приватної), що забезпечують на договірній основі постачання товарів і продукції виробничо-технічного призначення будь-яким споживачам у регіоні й за його межами. Вони можуть спеціалізуватися за окремими товарними групами чи конкретними галузями промисловості. Більшість КПФ оптової торгівлі споживчими товарами спеціалізуються за товарними групами. Наприклад, у м. Донецьку — ТОВ "Мегамаркет", ТОВ "Парфум". КПФ галузевої спеціалізації в основному представлені колишніми структурними підрозділами системи матеріально-технічного постачання. Наприклад, ВАТ "Хімоптторг" — комерційно-посередницьке підприємство з оптової купівлі-продажу продукції хімічного виробництва і т. ін.

Основними завданнями регіональних КПФ є:—

ведення господарської діяльності, спрямованої на досягнення збалансованості попиту та пропозиції на регіональному ринку споживчих товарів і послуг, а також продукції виробничо-технічного призначення;—

проведення єдиної інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та соціально-економічної політики з питань формування і функціонування регіональної інфраструктури ринкового типу;—

забезпечення потреб регіону споживчими товарами на основі укладених контрактів, договорів купівлі-продажу і договорів постачання.

КПФ виконують такі основні функції:—

проведення всіх видів комерційних справ на регіональному і зовнішньому ринках щодо закупівлі, продажу продукції і товарів, а також їх обміну;—

здійснення зовнішньоекономічної діяльності шляхом проведення прямих експортно-імпортних операцій, бартерних угод, лізингових операцій відповідно до чинних нормативних документів;—

надання маркетингових, організаційно-методологічних, науково-інженерних, інформаційних, рекламних, посередницьких, правових та інших послуг об'єднанням, підприємствам, організаціям, спільним підприємствам;—

здійснення різних видів прямого міжнародного зв'язку з іноземними партнерами, прийом їхніх представників у країні, а також відрядження своїх представників за кордон;—

ведення від свого імені, як усередині країни, так і за кордоном, комерційних справ, виконання юридичних актів, участь у торгах, виставках, ярмарках;—

формування запасів готової продукції в регіоні, вступ у господарські зв'язки з іншими підприємствами різних форм власності, організація безперебійності товаропостачання роздрібної торговельної мережі;—

вишукування додаткових ресурсів і джерел надходження товарів у регіон від місцевих та іногородніх постачальників, розвиток власного виробництва окремого асортименту споживчих товарів і послуг;—

здавання в оренду складських приміщень, виробничих ділянок та цехів із переробки сільськогосподарської продукції, технічних засобів і підйомно-транспортного устаткування;—

керування діяльністю підвідомчих підприємств, баз, складів, дрібнооптових магазинів;—

формування технічної політики розвитку товаропровідної мережі (бази, склади, магазини), її оснащення технічними засобами;—

постійний пошук розширення обсягу послуг своїм клієнтам, починаючи від традиційних (прийом замовлень, організація централізованої доставки, проведення виставок-продажів) і закінчуючи технічним обслуговуванням транспортних засобів клієнтів, процедурами митного проходження товарів, взяттям на реалізацію товарних надлишків та ін.

Організаційна структура комерційно-посередницьких фірм залежить від кількох факторів:—

масштабів діяльності фірми (внутрішньоміська, обласна, міжобласна);—

обсягів виробництва в певному регіоні;—

наявності засобів комунікацій; рівня розвитку інфраструктури в регіоні галузевої та торговельної спеціалізації фірми.

Незважаючи на розбіжності в організаційній структурі комерційно-посередницьких фірм, є визначений ступінь її однотипності. Основною особливістю організаційної побудови фірми є дволанкова система керування фірмою (рис. 2.2).

Перша ланка — апарат керування фірмою. До неї належать товарні відділи, що здійснюють закупівлю та реалізацію товарів, комерційні справи з товарів своєї номенклатури, коли кожен відділ спеціалізується на товарах лише свого асортименту. Такий принцип побудови характерний для фірм зі складним асортиментом товарів, що відрізняються особливостями виробництва, джерелами надходження та ін., наприклад, оптові підприємства з торгівлі культтоварами, галантереєю, одягом, бакалією тощо. Для підприємств-фірм, асортимент яких обмежений і не надто складний, комерційна служба складається з двох функціональних відділів — відділу закупівлі та відділу реалізації. Така організаційна структура використовується для фірм з оптової торгівлі рибними товарами, м'ясопродуктами, плодоовочевими товарами.

Слід зазначити, що ринкові умови істотно вплинули на зменшення масштабів діяльності більшості комерційно-посередницьких фірм, що відобразилося на зменшенні асортименту й обсягів оптового обігу. Це призвело до змін в організаційній структурі, котра для більшості підприємств трансформувалася з товарної спеціалізації у функціональну.

До керівного апарату зараховують також і функціональні відділи, побудовані за принципом однорідності виконуваних ними функцій.

Друга ланка — підприємство і структурні підрозділи товаропровідного ланцюга. Сюди входять товарні склади і холодильники, що здійснюють приймання, нагромадження, зберігання товарних запасів і формують дрібні партії товарів для відправлення до роздрібної торговельної мережі. Виробничими підрозділами, залежно від спеціалізації підприємства, можуть бути і цехи з розливу мінеральних вод і напоїв, з випікання борошняних кондитерських виробів, виготовлення морозива, з розфасування тощо. Виробничі підрозділи мають контракти з постачальниками сировини та зі споживачами, що одержують готову продукцію зі складів фірми.

Рис. 2.2. Організаційна структура управління фірмою

Дрібнооптові магазини — важливий підрозділ КПФ у розширенні каналів збуту їхньої продукції. Вони здійснюють продаж менших партій товарів в основному приватним підприємцям і підприємствам. Розміщуватися вони можуть як на території складського об'єкта КПФ, так і рівномірно на території регіону, що обслуговується. Магазини роздрібної торгівлі можуть розташовуватися разом із магазинами дрібнооптової торгівлі, в окремих випадках поєднуючи ці дві функції.

Характерною рисою діяльності КПФ на сьогодні є майже повне зникнення транзитного обігу, тобто транзитних операцій з перевідправлення товарів своєї номенклатури оптовим покупцям, минаючи власну складську мережу. Раніше ця частка в оптовому обігу посідала від 40 до 60 %. Необхідно зазначити, що закордонні КПФ досить широко використовують транзитні постачання, тому що це