Консалтингові посередники, діяльність адміністрації

Консалтинг означає консультування, але консалтингові компанії не лише консультують, але й виконують іншу різноманітну роботу, яку їм доручають замовники.

Виникнення і розвиток галузі управлінських консалтингових послуг цілком необхідні для економіки, в якій виробничі відносини регулюються не адресною дією командної системи управління, а шляхом створення політичних, економічних, правових, соціальних і технологічних умов, за яких відбувається саморегулювання цих відносин відповідно до дії об'єктивних економічних законів. Достатньо проаналізувати, хто, коли і з якими намірами використовує консультантів з управління, щоб зрозуміти їх макроекономічну функцію в ринковій економіці.

По-перше, послуги консультантів з управління — це товар, призначений для використання керівництвом компанії, тобто особами, які приймають рішення, мають відношення до діяльності організації в цілому.

По-друге, консультантів використовують тоді, коли потребують їхньої допомоги і підтримки при розробці та прийнятті відповідних рішень щодо розвитку і реорганізації бізнесу.

По-третє, використовуючи консультантів, клієнт очікує почути від них будь-які судження щодо суті своїх питань; отримати експертний висновок щодо якихось рішень або ситуацій, нові ідеї, результати визначеного дослідження або, зрештою, просто навчитись чи перейняти у них певні професійні навички.

Із зазначеного вище стає зрозумілим, що консультантів з управління використовують для того, щоб зняти невизначеність, яка виникає на різних стадіях процесу підготовки, прийняття і реалізації відповідальних управлінських рішень.

Консультаційна діяльність як професійна допомога та підтримка управлінських інновацій вітчизняних підприємств існувала й активно розвивалася і в радянський період. Численні економічні та галузеві науково-дослідні інститути розробляли й удосконалювали методологію управління виробництвом, впроваджували нові принципи організації виробництва, що забезпечувало зростання ефективності праці, використання матеріальних та інших ресурсів. Умови розвитку економіки, що змінилися, процеси роздержавлення і приватизації власності надали управлінському консультуванню новий імпульс.

Консалтинг в Україні стає особливою індустрією, бізнесом. На сьогодні в Україні працює понад 300 вітчизняних консалтингових фірм, з яких 42 % займаються виключно наданням послуг із питань управлінського консультування, відкриті представництва провідних консалтингових фірм, що є лідерами консультаційного бізнесу, в тому числі "великої п'ятірки". Серед українських організацій, котрі вважаються консалтинговими, 42 % займаються тільки консультуванням, ЗО % — присвячують консультуванню лише 80% загального обсягу продажу. Крім того, третина навчальних організацій має власні консультаційні підрозділи. На відміну від поширеного в розвинутих країнах планомірного співробітництва з консультантами, що обслуговують компанії з питань управління, управлінське консультування в Україні використовується епізодично. Це пов'язано з тим, що переважна більшість підприємств, фірм і компаній звертаються за консультаційною допомогою в критичних ситуаціях, коли вирішити наявні проблеми власними зусиллями не можна.

На управлінському ринку консалтингові послуги пропонують:—

консалтингові транснаціональні корпорації ("велика п'ятірка": Deloitte&Touch Tohmatsu int., Arthur Andersen&CoSC, PriceWaterhouseCoopers, Ernst&Young, McKinsey&Co), що мають розгалужену мережу регіональних представництв, об'єднаних єдиною корпоративною стратегією та культурою;—

великі багатофункціональні фірми, в яких працює близько сотні професійних консультантів, які спеціалізуються на обслуговуванні великих компаній та пропонують увесь спектр управлінських послуг та вирішення найскладніших проблем. Як правило, такі фірми займаються також і дослідницькою діяльністю, що дозволяє їм постійно удосконалювати пропонований продукт;—

вузькоспеціалізовані фірми, які зазвичай надають консалтингові послуги дрібним і середнім фірмам та пропонують свої послуги в обмеженому секторі управлінського консультування, що дає їм змогу досягти високої якості обслуговування. Вони намагаються працювати в певному територіальному просторі;—

університети, навчальні центри, які, проводячи серйозну підготовку спеціалістів, можуть здійснювати тренінги, заохочуючи тих, хто навчається, до отримання консалтингових знань та у подальшому надання послуг із різних питань бізнесу;—

незалежні окремі консультанти — висококваліфіковані спеціалісти, що мають досвід роботи, і, як правило, виступають або в ролі експертів із будь-яких проблем, або постійними консультантами невеликих фірм.

Ринок консалтингових послуг чітко сегментований, і конкуренція між продавцями консалтингових продуктів, в основному, ведеться всередині свого сегмента. Сучасний розвиток консалтингового бізнесу показав, що невеликі консультаційні фірми не суперничають із провідними компаніями, які здійснюють фінансовий менеджмент, маркетинг, управління персоналом, зовнішньоекономічну діяльність тощо, даючи тим самим їм можливість мати переваги у боротьбі за клієнта. Безумовно, репутація транснаціональних корпорацій бездоганна і рівень їх консультаційного обслуговування надзвичайно високий, втім клієнт дуже часто надає переваги більш близьким взаєминам з невеликою консультаційною фірмою.

У практичній діяльності використовуються зовнішні та внутрішні консультанти. Перші — незалежні консультаційні фірми або окремі консультанти, що надають послуги клієнтам на договірній основі. Другі — фахівці з економіки, зайняті в штаті будь-якої організації*61. Тут спостерігаються деякі переваги консультантів із менеджменту перед менеджерами: по-перше, незалежність і неупередженість відносин; по-друге, широкий світогляд, володіння обширною інформацією з питань менеджменту та господарювання; по-третє, орієнтація на вивчення і використання досвіду інших організацій.

*61: {Управленческое консультирование [Текст] / под ред. М. Кубра; пер. с англ. М.К. Бабунашвили. – М.: Интерэксперт, 1992. – Т. 1-2. }

Перелік консалтингових продуктів формується під впливом потреб клієнтів. До основних типів консалтингових продуктів слід віднести:—

дослідження та аналіз ринку, що охоплюють оцінку розміру, місткості, структури ринку, аналіз рівня конкурентного оточення з діагностикою споживачів та конкурентів, виявлення тенденцій та прогнозування динаміки розвитку ринку;—

розробку стратегії, що передбачає дослідження політики та ділової активності, проведення стратегічного аналізу компанії (виявлення сильних та слабких сторін організації, можливостей та загроз), визначення мети розвитку та методів досягнення стратегічного вибору;—

фінансовий менеджмент, що охоплює аналіз поточного фінансового стану компанії (її прибутковість, кредитоспроможність, ліквідність тощо), тенденцій змін, що відбуваються, оцінку систем та методів фінансового планування, визначення ефективності структури капіталу, інвестиційної політики та поведінки на фінансових ринках;—

підготовку та експертизу інвестиційних проектів, що забезпечують обґрунтування інституційної та технічної можливості здійснити проект, його аналіз з погляду комерційної, екологічної, соціальної доцільності, фінансової привабливості та реалізації в умовах непевності та ризику;—

управління маркетингом, що охоплює дослідження ринкового середовища (оточення) компанії, розробку маркетингової стратегії, оцінку ефективності окремих елементів маркетингу (ціноутворення, організацію збуту, рекламу, управління товарними запасами та складським господарством), діагностику служби маркетингу фірми, її місце в корпоративній структурі, відповідність принципів та методів оперативного маркетингу загальним завданням та меті організації;—

управління виробництвом, що, як об'єкт консультативної допомоги, містить аналіз виробництва з погляду трьох найважливіших складових виробничого процесу — продукції, яку виробляє компанія (дизайн, сировина, що використовується, матеріали, якість), методів і принципів організації виробничого процесу та планування, організації існуючих трудових ресурсів;—

управління персоналом, яке охоплює оцінку та вирішення проблем кадрової політики фірми, включаючи планування трудових ресурсів, вибір та наймання робітників, навчання персоналу, системи комунікацій, мотивацію до праці та винагороди, психологічний клімат, планування кар'єри та розвиток організації;—

інформаційні технології, що містять надання допомоги у виборі, впровадженні та супроводженні програмних продуктів, розробку комп'ютерних методів управління виробництвом, фінансами, маркетингом, бухгалтерським та фінансовим обліком.

Продукт виробничої діяльності консалтингової фірми (якщо до виробництва можна віднести процес створення будь-якого кінцевого продукту, навіть послуги) — консультаційна послуга, яка є товаром і має конкретне матеріальне втілення. Як правило, послуги великої консультаційної фірми охоплюють досить широкий діапазон галузей та функцій підприємства: загальне керівництво, управління фінансами та виробництвом, маркетинг, управління працею та кадровим потенціалом, корпоративну стратегію та ін.

Європейський довідник-вказівник консультантів із менеджменту на сьогодні виділяє 84 види консалтингових послуг, які, у свою чергу, об'єднані в 8 основних груп*62:

*62: {Уткин Э.А. Консалтинг [Текст] / Э.А. Уткин. – М.: Ассоциация авторов и издателей "Тандем": ЭКМОС, 1998. – 256 с. }

1. Загальне управління:—

визначення ефективності системи управління;—

оцінка бізнесу;—

управління нововведеннями;—

визначення конкурентоспроможності та вивчення кон'юнктури ринку;—

диверсифікація (становлення нового бізнесу);—

міжнародне управління;—

оцінка управління;—

злиття та придбання;—

організаційна структура і розвиток;—

приватизація;—

управління проектом;—

управління якістю;—

реорганізація інженерних служб;—

дослідження та розвиток;—

стратегічне планування.

2. Діяльність адміністрації:—

аналіз роботи канцелярії;—

розміщення або переміщення відділів;—

управління офісом;—

організація та методи управління;—

регулювання ризику;—

гарантії безпеки;—

планування робочих приміщень та їх оснащення.

3. Фінансове управління:—

система обліку;—

оцінка капітальних витрат;—

зниження собівартості продукції та послуг;—

неплатоспроможність (банкрутство);—

збільшення прибутку;—

збільшення доходів;—

оподаткування;—

фінансові резерви.

4. Управління кадрами:—

професійний рух та скорочення штатів;—

культура корпорації;—

забезпечення рівних можливостей;—

пошук кадрів;—

відбір претендентів на роботу;—

здоров'я та безпека;—

програми заохочення;—

внутрішні зв'язки, комунікації;—

оцінка робіт;—

трудові угоди та зайнятість;—

навчання менеджменту;—

планування робочої сили;—

мотивація;—

пенсії;—

аналіз функціонування;—

психологічна оцінка;—

винагорода;—

підвищення кваліфікації робітників.

5. Маркетинг:—

реклама і стимулювання збуту;—

корпоративний образ та стосунки з громадськістю;—

післяпродажне обслуговування замовників;—

дизайн;—

прямий маркетинг;—

міжнародний маркетинг;—

дослідження ринку;—

стратегія маркетингу;—

розробка нової продукції;—

ціноутворення;—

різноманітний продаж та діяльність дилерів;—

управління збутом;—

навчання збутової діяльності;—

соціально-економічні дослідження і прогнозування.

6. Виробництво:—

автоматизація виробничих процесів;—

використання обладнання, його технічне обслуговування;—

промисловий інжиніринг;—

переробка матеріалів;—

регулювання внутрішнього розподілу матеріалів;—

упаковка;—

схема організації робіт на підприємстві;—

конструювання та вдосконалення продуктів;—

управління виробництвом;—

планування та контроль за виробництвом;—

підвищення продуктивності праці;—

закупівля;—

контроль якості;—

контроль за постачанням вузлів та деталей.

7. Інформаційні технології:—

комп'ютеризовані системи управління;—

використання комп'ютерів у аудиті та оцінці діяльності;—

електронна видавнича діяльність;—

інформаційно-пошукові системи;—

проектування і розробка систем;—

вибір і встановлення систем.

8. Спеціалізовані послуги:—

навчальне консультування;—

консалтинг з управління електроенергетикою;—

інженерний консалтинг;—

економічний консалтинг;—

юридичний консалтинг;—

консалтинг з управління розподілом матеріалів і матеріально-технічного постачання;—

консалтинг у господарському секторі;—

консалтинг з телекомунікацій.

За останній час в Україні особливого значення набуває консультування з питань антикризового управління підприємствами, в рамках якого розглядаються такі проблеми:—

стратегічний менеджмент;—

антикризова маркетингова політика;—

реінжиніринг;—

менеджмент неплатоспроможних підприємств;—

управління ризиком;—

контроль і контролинг;—

забезпечення безпеки компанії;—

ліквідація збиткових підприємств.

В результаті опитування, проведеного з ініціативи