Концентрація і спеціалізація роздрібної мережі

План

1. Концентрація торговельної мережі

2. Спеціалізація роздрібних торговців

3. Територіальне розміщення роздрібної мережі
Розміщення роздрібних торговельних підприємств
Перспективні принципи розташування роздрібних торговельних підприємств
Вибір місця розташування роздрібного торговця
Фактори, що впливають на регіон і область діяльності торговельного підприємства

На організацію роздрібної торговельної мережі значно впливають процеси концентрації і спеціалізації роздрібних торговців, багато в чому визначаючи кількісний і якісний стан цієї мережі.

Концентрація торговельної мережі

Процес концентрації роздрібних торговців полягає в зосередженні торговельних підприємств і одиниць різних типів на спільній площі охоплення (зоні діяльності). При цьому зони діяльності роздрібних торговців взаємно перетинаються, що, з одного боку, підвищує рівень міжвидової і внутрішньої конкуренції в роздрібній торгівлі, а з другого — стимулює розвиток і поглиблення спеціалізації серед суб'єктів роздрібної торгівлі.

Унаслідок концентрації роздрібної торговельної мережі зони діяльності роздрібних торговців меншого формату завжди поглинаються, включаються до зон впливу великих, а ті, своєю чергою, — невеликих торговельних центрів.

Загальну площу сфери функціонування, територію, на якій торговельне підприємство приваблює найбільшу кількість покупців, уважають площею охоплення даного роздрібного торговця. За допомогою розрахунків площі охоплення роздрібного торговця і через середньостатистичну оцінку його товарообігу здійснюється порівняльний аналіз потенціалу окремих територій для розташування нових торговельних підприємств.

Площу охоплення можна розраховувати як для окремого торговельного підприємства, так і для окремих центрів торгівлі, адже існує конкуренція не тільки між магазинами, але й центрами, в яких вони концентруються. Логічно передбачити, що за відомої відстані між окремими центрами торгівлі існує межа (точка), в якій вплив одного центру практично нівелюється, тоді як іншого — починає зростати. Відповідно до класичного закону роздрібного тяжіння Райлі саме в цій точці розташована точка беззбитковості для окремих центрів торгівлі і залежить насамперед від відстані між центрами і чисельністю жителів довкола них.

Орієнтовні межі площі охоплення (точку беззбитковості) одного центру торгівлі стосовно до іншого можна розрахувати за формулою Райлі;

де SlimA — межа площі охоплення торгового центру А, км, миль;

VB — відстань торгового центру А від торгового центру В, км, миль;

NB — чисельність мешканців населеного пункту B, тис. чол.;

NA — чисельність мешканців населеного пункту А, тис. чол.

Запропонована модель не є ідеальною для всіх варіантів організації роздрібної торговельної мережі, адже не враховує реального зв'язку населення аналізованого регіону з центрами торгівлі, не описує відносної доступності окремих торгових центрів і забезпеченість регіону транспортом індивідуального й загального користування.

При використанні цієї моделі важливим є чітке розмежування населення окремих районів міст і інших поселень. Для великих міст надзвичайно складно розмежувати все населення й однозначно прикріпити його до окремих центрів торгівлі. Таке розмежування найбільш реально здійснити для невеликих міст, селищ міського типу і сіл, чисельність мешканців яких переважно є сталою величиною, а тому описаний метод визначення меж площі охоплення є практично ідеальним.

Застосування моделі в розрахунках точок беззбитковості для торгових центрів великих міст передбачає її ускладнення за рахунок заміни показника чисельності населення іншими факторами привабливості (кількість типів магазинів, наявність пунктів побутового та інфраструктурного обслуговування, доступність тощо) торгового центру для покупців, які можна описати кількісно за допомогою шкали балів. За однаковою шкалою балів вимірюють ступінь привабливості кожного центру торгівлі і вносять ці показники у формулу Райлі замість чисельності жителів. Як з'ясовується, такий розрахунок доволі часто суттєво коригує відстань до точки беззбитковості, розрахованої на основі тільки чисельності населення: більш віддалений торговий центр може бути значно привабливішим для покупців через більш комплексний рівень обслуговування.

Спеціалізація роздрібних торговців

Спеціалізація в роздрібній торгівлі — це форма поділу праці між роздрібними торговцями на основі одночасного добровільного обмеження, проте, і поглиблення основного асортименту. Спеціалізація роздрібної торговельної мережі розвивається у формах товарної спеціалізації і спеціалізації за споживчими комплексами.

За ознакою товарної спеціалізації розрізняють вузькоспеціалізовані, спеціалізовані, комбіновані, універсальні та змішані підприємства й одиниці.

Вузькоспеціалізовані роздрібні торговці обмежують товарний асортимент кількома найменуваннями товарів, найчастіше — товарною підгрупою (ґудзики, хліб, молоко, дитяче взуття).

Спеціалізовані торговельні підприємства й одиниці проводять реалізацію товарів тільки однієї товарної групи (взуття, одяг, хліб і хлібобулочні вироби).

Роздрібні торговці комбінованої спеціалізації займаються реалізацією товарів кількох споріднених за характером попиту груп (овочі-фрукти, галантерея-парфуми).

Універсальні магазини, до яких належать універмаги, універсами, гіпермаркети, супермаркети, реалізують товари надзвичайно широкої номенклатури через спеціалізовані секції або торгові місця.

Змішана спеціалізація характерна для тих торговців, що одночасно реалізують продовольчі й непродовольчі товари без організації відокремлених спеціалізованих секцій чи торгових місць.

Спеціалізація за споживчими комплексами полягає в підборі з товарів різних груп споживчих комплексів тематично спрямованих на певний контингент споживачів; організацію побуту; організацію дозвілля і відпочинку тощо. Дана форма спеціалізації за рахунок забезпечення комплексного задоволення попиту є особливо привабливою для покупців, оскільки значно скорочує затрати часу населення на здійснення купівель.

Узагальнюючим показником спеціалізації роздрібної торговельної мережі є рівень спеціалізації (Рсп), що розраховується за формулами:

де: Qсп — кількість спеціалізованих і універсальних роздрібних торговців, од.;

Qзаг — загальна кількість роздрібних торговців у регіоні, од.;

Scп — торгова площа спеціалізованих і універсальних магазинів, м2;

Sзаг — загальна торгова площа магазинів регіону, м2 ;

Тсп — товарообіг спеціалізованих і універсальних роздрібних торговців, тис. грн;

Тзаг — загальний товарообіг торговельної мережі регіону, тис. грн.

Отже, даний показник можна розрахувати шляхом визначення частки чисельності, торгової площі, сукупного обороту спеціалізованих роздрібних торговців у загальній кількості, торговій площі, товарообігу торговельної мережі регіону.

Територіальне розміщення роздрібної мережі

Місце розташування роздрібного торговця необхідно вибирати надзвичайно ретельно і виважено. Правильно здійснений вибір місця розташування торговельного підприємства забезпечує йому вагому тривалу конкурентну перевагу стосовно до інших суб'єктів торговельного середовища. Зручність розташування (віддаленість від житла, від основних транспортних шляхів) магазину для покупців — основний критерій вибору ними пункту торговельного обслуговування в умовах постійного дефіциту часу. З іншого боку, такі складники конкурентної стратегії в роздрібній торгівлі, як ціни, дизайн та інтер'єр, рівень обслуговування, асортимент товарів тощо, є швидкозмінними порівняно із вдалим розташуванням торговельного закладу.

Розміщення роздрібних торговельних підприємств

Основні підходи до розміщення вітчизняної мережі роздрібних торговців дещо відрізняються в частині організації міської і сільської мережі. Вони сформувалися внаслідок розвитку двох торговельних систем: колишньої державної роздрібної торгівлі, шо історично складалася в містах, і домінуючої в сільській місцевості роздрібної торгівлі системи споживчої кооперації.

Вітчизняна схема розміщення роздрібних торговельних підприємств у міських населених пунктах передбачає їх поділ на підприємства місцевого (мікрорайонного) і загальноміського значення. Магазини місцевого значення характеризуються їх розташуванням усередині житлових мікрорайонів і зон міста, забезпечують обслуговування мешканців цих мікрорайонів у межах пішохідної ("крокової") доступності в радіусі приблизно 500 м. До таких торговельних підприємств відносять магазини типу "Універсам" (останнім часом дедалі частіше — "Супермаркет"), "Промтовари", інші спеціалізовані продовольчі і непродовольчі магазини. Магазинами загальноміського значення вважаються великі торговельні підприємства, які розташовуються переважно в центрі і обслуговують жителів усього міста (його значної частини). Ними можуть бути універмаги (гіпермаркети), універсами типу "Гастроном", вузькоспеціалізовані продовольчі і непродовольчі магазини з торгівлі товарами складного асортименту тощо. Загалом же розміщення міської торговельної мережі повинно максимально повно враховувати традиції, місцеву специфіку, архітектурно-планувальні особливості і тип розселення мешканцю, стан міських транспортних комунікацій і основні напрями пасажиропотоків між окремими районами міста.

Розміщення роздрібної торговельної мережі в сільських адміністративних районах традиційно базувалося винятково на двох одержавлених господарських системах — системі колгоспів і системі споживчої кооперації, у зв'язку з чим тісно прив'язувалося до чотирьох основних типів сільських поселень: районних центрів, міжгосподарських і внутрішньогосподарських центрів та звичайних сіл. При цьому основний акцент робився на концентрацію торговельної мережі споживчої кооперації передусім у районних центрах —- містах і містечках з адміністративними функціями і міжгосподарських центрах — селищах міського типу — і великих селах без адміністративних функцій. Саме в цих типах сільських поселень розгорталася мережа магазинів типу "Універмаг" і "Універсам", спеціалізованих продовольчих і непродовольчих крамниць. Водночас, значно менша увага приділялася роздрібній торговельній мережі внутрішньогосподарських центрів — центральних сіл сільськогосподарського адміністративного району, в яких розміщуються сільські ради народних депутатів, підприємства місцевої промисловості тощо, а раніше функціонували правління колективних сільськогосподарських артілей та звичайних сіл — невеликих і дрібних поселень в сільській місцевості, які тяжіють до сусідніх великих сіл. У таких населених пунктах роздрібна торговельна мережа обмежувалася прозаїчними магазинами типу "Товари повсякденного попиту", дискретними і малоформатними торговельними одиницями, механізованим кооперативними засобами пересувної торгів і і (типу кіоск, автомагазин тощо).

Ринкові реалії сьогодення вносять суттєві корективи до традиційних засад формування і розміщення вітчизняних роздрібних торговельних суб'єктів у окремих типах населених пунктів. У цих умовах на передній план виходять підвищення рентабельності діяльності роздрібних торговців, стабілізація їх конкурентної переваги за рахунок вибору оптимального місця розташування торговельного закладу або власної єдиної мережі роздрібних торговельних підприємств. Сьогодні актуальним є справді ринковий підхід до стратегії розміщення торговельних підприємств