Організаційна побудова роздрібних торговців

План

1. Характеристика основних організаційно-правових форм роздрібних торговців

2. Організаційна структура роздрібних торговців

Численність, різно-спеціалізованість і відмінності в масштабах діяльності породжують помітну поліваріантність організаційної побудови роздрібних торговців на споживчому ринку.

Насамперед спостерігаються суттєві відмінності в побудові суб'єктів роздрібно? торгівлі з огляду на їх організаційно-правову форму. За цією ознакою в галузі роздрібної торгівлі виділяються самостійні і несамостійні роздрібні торговці.

Характеристика основних організаційно-правових форм роздрібних торговців

Самостійні торговельні організації і підприємства функціонують у формах: акціонерних товариств відкритого і закритого типу; товариств із повною, додатковою і обмеженою відповідальністю; кооперативних споживчих товариств (спілок), роздрібних торговельних об'єднань, госпрозрахункових роздрібних торговельних підприємств; торговельно-виробничих концернів, груп, асоціацій; збутово-реалізаційних приватних підприємств та ін.

Найбільші за потенціалом роздрібні торговці формуються у вигляді акціонерних товариств відкритого і закритого типу. До них належать1 роздрібні торговельні мережі міжрегіонального або міжнаціонального масштабу, фірмові мережі фінансово-промислових груп, концернів, виробничо-торговельних корпорацій, торгових домів під єдиною торговельною маркою або франшизою тощо. Акціонерні товариства мають практично необмежені можливості для розгортання торговельної діяльності, оскільки володіють здатністю за колегіальним рішенням акціонерів на власний розсуд регулювати обсяги акціонерного капіталу способом емісії, розповсюдження, обігу (купівлі-продажу) акцій.

Значним потенціалом і помітною часткою у загальному обігу на роздрібному ринку відзначаються підприємства з необмеженою відповідальністю — повні товариства або партнерства. Ці суб'єкти роздрібної торгівлі — торговельні компанії, фірми — мають підвищений авторитет на ринку, адже законодавчо партнерські товариства повною мірою відповідають за своїми зобов'язаннями перед контрагентами.

У вітчизняній практиці торгівлі починають з'являтися торговельні фірми у формі товариств з додатковою відповідальністю (на Заході — командитні товариства), що поєднують капітал власника (власників) із внесками незалежних інвесторів, які прагнуть отримати дивіденди на вкладені кошти.

Більшість дрібних та середніх суб'єктів вітчизняної роздрібної торгівлі, та й більшості пострадянських країн, функціонують як товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ). Використання даної організаційно-правової форми, яка характеризується обмеженням цивільної відповідальності власників (засновників) розміром внесеного ними в статутний фонд товариства відносно невеликого обсягу капіталу є доволі прийнятним, не капіталомістким в умовах квазі-ринкової економіки шляхом створення юридичної особи.

Споживчі товариства (спілки) системи споживчої кооперації — це історично сформований тип диверсифікованої виробничо-торговельної організації, заснованої на кооперативній, пайовій формі власності, основним напрямом роботи якої залишається організація роздрібного торговельного обслуговування мешканців села. З цією метою кооперативні споживчі спілки і товариства безпосередньо або через товарно-галузеві (продовольчі, непродовольчі) торговельно-роздрібні об'єднання організовують власну торговельну мережу в переважно сільських населених пунктах та адміністративних районах. При цьому кооперативні крамниці, дрібно-роздрібні одиниці, стаціонарні та пересувні пункти продажу не мають абсолютної самостійності, оскільки є спільною власністю членів даного кооперативу.

Розукрупнення й подрібнення функціональної вертикалі системи споживчої кооперації в ринкових умовах привело до утворення нових організаційних формувань в системі споживчої кооперації — госпрозрахункових роздрібних торговельних підприємств (ГРТП). Під егідою та за сприяння споживчих товариств ГРТП — це сучасні кооперативні роздрібні торговельні підприємства, що об'єднують частину торговельної мережі за кущовим, зональним принципом і функціонують за принципами самоокупності та самофінансування, беручи членську участь у розвитку місцевої кооперативної організації.

Відносно новими правовими формами організації суб'єктів споживчого ринку є власна (фірмова) торгівля торговельно-виробничих концернів, груп та асоціацій. Потенціал промислово-фінансових концернів та груп дозволяє організовувати підпорядковані їм збутово-реалізаційні фірми включно з мережею роздрібних реалізаторів у різних країнах для реалізації власної багатопрофільної продукції. Торговельні асоціації створюються незалежними роздрібними торговцями для вирішення спільних, переважно закупівельно-постачальницьких, комерційних функцій.

Збутово-реалізаційні приватні підприємства створюються фізичними особами для реалізації приватнопідприємницької ініціативи громадян і забезпечують їх потреби у веденні роздрібної реалізації. Малі за технологічними і продуктивними параметрами приватні підприємства збутово-реалізаційного типу найчастіше діють у межах підприємств торгівлі на ринках, у мережі дрібно-роздрібних торговельних одиниць, але й нерідко зустрічаються серед невеликих спеціалізованих крамниць.

Несамостійні (підпорядковані) торговельні структурні підрозділи й одиниці головних організацій (підприємств) формують внутрішню структуру роздрібного торговця і зустрічаються у вигляді філій па внутрішньогосподарському розрахунку: підрозділів, одиниць, пунктів тощо. Підпорядковані структурні підрозділи роздрібних торговців можуть уходити до єдиного комплексу (окремі крамниці універсального торговельного центру) або мати назовні відокремлений характер (крамниці споживчого товариства).

Крім організаційно-правової побудови суб'єкти роздрібної торгівлі характеризуються також організаційною структурою

Організаційна структура роздрібних торговців

Організаційна структура організацій і підприємств роздрібної торгівлі відбиває взаємозв'язок їх внутрішніх функціональних підрозділів і модифікується залежно від загальної стратегії даного суб'єкта, яка, своєю чергою, визначається типорозміром, спеціалізацією, технологічними параметрами і продуктивним потенціалом роздрібного торговця.

Залежно від стратегічної мети, місії роздрібного торговця, місця та ролі на споживчому ринку його внутрішня організаційна структура з огляду на характери

елементи схожості може бути надскладною, відносно насиченою або спрощеною аж до елементарної.

Безумовно, найскладнішою є структурна побудова великих розгалужених міжрегіональних (інтернаціональних) роздрібних торговельних компаній, фірм, мереж тощо (рис. 11.2). Вони будуються за територіально-функціональним принципом, поєднуючи в єдину структуру головний управлінсько-організаційний (центральний офіс, штаб-квартиру), регіональні центри і мережу суб'єктів роздрібного продажу (універмагів, крамниць, одиниць тощо). Безпосередня робота об'єднаних під спільною торговою маркою, але розосереджених територіально магазинів організується головним центром — в стратегічному та регіональними центрами — в оперативному аспектах.

Рис. 11.2. Загальна структура міжрегіональної роздрібної торговельної компанії (фірми)

Складність і на перший погляд надмірна централізованість подібних торговельних організацій пояснюється не тільки територіальною віддаленістю мережі їх крамниць, але й масштабністю торговельно-комерційних процесів, що в них відбуваються. Вдале поєднання централізованого і територіального керування дозволяє залучати в обіг додаткові місцеві товарні ресурси, враховувати регіональні особливості попиту населення тощо.

Основним структурним елементом великої торговельної компанії (фірми) є головний центр (рис. 11.3). Найвищим органом цієї організації залежно від організаційно-правової форми є рада директорів або збори учасників, до компетенції яких належить розроблення кардинальних напрямів дальшого розвитку. Безпосередньо їм підпорядковується найвища посадова особа організації — президент або генеральний директор.

Для забезпечення окремих напрямів комерційно-господарської діяльності великої роздрібної торговельної компанії створюються такі підрозділи (відділи, групи): комерційний, маркетинговий, економічний, фінансовий, розвитку мережі, кадрів, технічний та ін.

Комерційний підрозділ торговельної компанії очолює комерційний директор. До складу цього підрозділу входять закупівельний, товарні відділи, внутрішній розподільний центр. Закупівельний відділ проводить роботу з організації гуртових закупівель товарів від постачальників для забезпечення потреб усіх магазинів компанії. Для цього він використовує дані товарних, а також інших відділів про потребу і рух товарів у розрізі окремих груп (підгруп) товарів, належних до асортименту компанії. Розподільний центр головного центру компанії відає організацією товаропостачання в масштабах усієї торговельної організації, доставкою закуплених товарів до кожного локального магазину.

Маркетинговий підрозділ складається з відділів вивчення кон'юнктури та реклами. Вони займаються постійним аналізом і прогнозуванням конкурентної ситуації у даному сегменті ринку, а також проводять рекламні заходи для стимулювання збуту.

Економічний підрозділ компанії формують аналітичний та плановий відділи. Якщо аналітичний відділ займається збором і аналізом первинної інформації стосовно до конкретних цільових ринків включно з даними про частку на них даної торговельної компанії, то плановий спільно з маркетинговим, закупівельним, іншими підрозділами розробляє плани розвитку підприємства як у цілому, так і окремих його підрозділів на перспективу.

До складу фінансового підрозділу входять відділи розрахунків і кредитів. Розрахунковий відділ відстежує правильність і своєчасність здійснення розрахунків з постачальниками відповідно до умов укладених договорів та проведених поставок. Кредитний відділ обґрунтовує необхідність звернення за кредитом, організовує отримання його на найбільш вигідних умовах та стежить за своєчасністю повернення.

Підрозділ розвитку мережі — це особлива структурна вертикаль торговельної компанії, що об'єднує відділ мережі головного центру, регіональні центри і керівників пунктів продажу. Він розробляє політику функціонування й розвитку власної торговельної мережі компанії — від архітектурно-планувального вирішення, дизайну і оформлення до забезпечення єдиного стандарту обслуговування.

Кадровий підрозділ проводить добір, розстановку, переміщення, навчання кадрів та вирішення соціальних проблем персоналу.

До компетенції технічного підрозділу торговельної компанії входить забезпечення загальних, технічних умов для нормальної роботи магазинів. З цією метою в його складі організовуються будівельно-ремонтний, технічний, загальний та інші відділи.

Організаційна побудова регіональних центрів торговельної компанії практично повторює структуру головного центру за широтою функціональних напрямів, проте є вужчою за кількістю структурних елементів. Скажімо, функції відділів, а подекуди й цілих підрозділів у регіональних центрах компанії виконують окремі групи (сектори) зведених відділів або персональні менеджери-виконавці за напрямами.

Кількість найманих працівників комерційних, економічних та інших спеціальностей у кожному структурному підрозділі компанії визначається колом та обсягом основних та допоміжних функціональних обов'язків.

Порівно зі структурою центрів торговельної компанії спільні ознаки побудови є і в організаційній структурі універмагів (рис. 11.4). При цьому спостерігається її певне спрощення до експедиційно-розподільного центру, закупівельного, маркетингово-рекламного, планового, кадрового, господарського відділів, бухгалтерії. Ці елементи структури проводять оперативне керування сформованими за товарною ознакою відділами і секціями в торговельному залі.

Відділ закупівель універмагу складається з товарних секцій (одягу, взуття, культтоварів тощо). Товарознавці окремих секцій установлюють зв'язки з постачальниками, укладають договори і контролюють хід поставок