Здебільшого обсяги замовлення магазинів на один рейс не перевищують вантажопідйомності автомобілів, які залучаються для товаропостачання. Тому існує можливість використовувати один автомобіль для завезення товарів за кільцевим маршрутом у кілька магазинів; при цьому склад постачальника є в такому маршруті як початковим, так і кінцевим пунктом, а кожен автомобіль в певний момент часу може використовуватися лише на одному маршруті.

У цих умовах потрібно мати оперативний розгорнутий у часі план розвезення однорідного (тобто вираженого в умовних вантажних одиницях, наприклад пакет, модуль і т.п.) вантажу від постачальника до магазинів усіма наданими для цієї роботи автомобілями за умови суворої фіксації часу доставки. Загальну мету цієї задачі можна сформулювати так: необхідно доставити продукцію в магазини; кожному і-му магазину (і = І, 2, 3, .., n) в кількості від q1 до q2 у фіксований проміжок часу від t1 до t2 тобто потрібно сформувати кільцеві маршрути, які б охоплювали всі магазини, які подали замовлення на завезення даної Продукції. Принциповий підхід до вирішення цієї задачі наведено у низці спеціальних робіт, зокрема — в підручнику "Организация торговли продовольственными товарами /Рук. авт. кол. П. Г. Гончаров. — М: Экономика, 1989. —335 с".

Для розв'язання цієї задачі потрібно мати інформацію про:

> кількість автомобілів (їх вантажопідйомність), які транспортують вантажі;

> мінімальні відстані d (і, j) між будь-якою парою пунктів і, j (i=0,1,2,...n; j=0,1,2,...n; i?j);

> час на навантаження та розвантаження, оформлення супровідних документів, швидкість руху транспорту на маршруті, клас вантажу, тривалість операцій зважування та визначення кількості продукції, час на заїзди в проміжні пункти;

> режим роботи водіїв, режим роботи постачальників, обсяги вантажних перевезень, фронт завантажування у постачальника.

Критерієм оптимізації задачі даного типу є мінімізація відстані перевезення вантажу. Водночас цільова функція може включати і такі критерії оптимізації, як рівномірність завантаження автомобілів, їх кількість, напруженість роботи автотранспорту та експедиційної служби тощо.

Розв'язання задачі можливе і з використанням методу покрокової оптимізації. Для цього розробляють початковий варіант плану перевезень. Він передбачає, що кожне торговельне підприємство обслуговується одним автомобілем (якщо обсяг замовлення qn ? Q, то використовується маятникове завезення продукції. Водночас, враховуючи, то переважна більшість роздрібних підприємств потребує замовлення обсягом qn ? Q для однієї поставки, то на цих маршрутах вантажопідйомність виділених автомобілів використовується не повністю. Тому такий варіант плану завезення продукції є однозначно найгіршим із всіх можливих, а для його поліпшення потрібно побудувати функцію вигідності, котра дозволяла б оцінити покращення функціонала.

Наприклад, при оптимізації маршрутів за критерієм мінімізації загальної довжини маршрутів слід врахувати, що у вихідному плані існує два маятники: 0 — і — 0 і 0 — j — 0 (тобто автомобіль двічі виїжджає від постачальника і двічі повертається до нього, і якщо qi<Q і qj < Q, a qi+ qj ?Q то зрозуміло, що в разі створення маршруту 0 — і — j — 0 скорочення довжини пробігу автомобіля є очевидним, а два маятникових маршрути до пунктів і тa j доцільно замінити одним кільцевим.

Оцінку функції вигідності можна провести в такий спосіб: f(i,j)=d(i,0)+d(0;j)-d(i,j), де d(i,j) — найкоротша відстань під час руху від і-го магазину до j-го; при цьому чим більшим є значення f(i,j), тим меншою є відстань між даними магазинами. За допомогою такого способу можна визначити оцінки, які не змінюються в ході розв'язання задачі, і завдяки цьому формується впорядкована послідовність оцінок: f1 (i,j)? f2 (i,у)? ... ? fm (i>j), де m ? n2 – n, a n — кількість пунктів, тобто m = 1,2, … , n; j=1,2, … , n.

Після проведення кількох таких кроків з розгляду пар і визначення відповідних оцінок визначаються нові значення нерозглянутих оцінок відповідно до досягнутого становища і більш вигідних станів у кінці розв'язання. Зокрема, якщо об'єднання маршрутів (0 — ... — і — 0) і (0 — j — ... — 0) приводить до створення маршруту з загальним обсягом поставки в q умовних одиниць вантажу і необхідним автомобілем з вантажопідйомністю Q, то нова оцінка для пари (і, j) буде становити

Завдяки проведенню такої процедури перевагу здобувають ті пари, котрі забезпечують утворення маршрутів з найкращим використанням вантажопідйомності автомобіля.

Загалом питання оптимізації маршрутів і системи доставки є предметом нової економічної дисципліни "Логістика".

Література

1. Бершн Б, Зване Д. Розничная торговля: стратегический подход: Пер. с англ. — М.: Изд. Дом "Вильяме", 2003. — 1184 с.

2. Бизюк В. И. Торгово-технологическое оборудование: Учебник. — М.: Экономика, 1990.— 190 с.

3. Бланк И. А. Торговый менеджмент. — К.: УФИМБ, 1997. — 408 с.

4. Бурмистров В. Г. Организация торговли непродовольственными товарами. — М. Экономика, 1988. — 304 с.

5. Виноградова С. И. Организация и технология торговли: Учебник. — Ми., Высшая школа, 1998.—224 с.

6. Даненбург В., Монкриф Р., Тейлор В. Основы оптовой торговли. Практический курс / СПб. "Нева-Ладога-Онега",1993. — 212 с.

7. Дашков Л. П., Памбухчиянц В. К. Коммерция и технология торговли: Учебник для студентов высших учебных заведений. — 4-е изд., перераб. и доп.- — М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К °", 2002. — 596 с.

8. Дашков Л. П., Памбухчиянц В. К. Организация, технология и проектирование торговых предприятий: Учебник для студентов высших учебных заведений. — 5-е изд., перераб. и доп. — М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К° ", 2003. — 520 с.

9. Джоунз Г. Торговый бизнес: Как организовать и управлять: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1996. — 304 с.

10. Електронна комерція: / А. Береза, І. Козак, Ф. Левченко та ін. — К.: КНЕУ, 2002. —326 с.

11. Егоров В. Ф. Организация торговли. — СПб.: "Питер", 2004. — 352 с.

12. Киселев Ю. И. Электронная коммерция: практическое руководство. — СПб.: ООО "Диа Софт Ю.П.", 2001. — 224 с.

13. Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг (за ред. проф. Апопія В. В., проф.. Гончарука Я. А.). — Львів, Видавництво ЛКА, 2001. — 450 с.

14. Котлер Ф.у Армстронг Г. Основы маркетинга: пер. с англ..К.; М.; СПб.: Изд. Дом "Вильяме", 1998. — 1056 с.

15. Леви М., Вейти Б. А. Основы розничной торговли: Пер. с англ. — СПб: изд-во "Питер", 1999. — 448 с.

16. Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н. М. Економіка торговельного підприємства: Підручник (Під ред. Н. М. Ушакової). — К.: Хрещатик, 1999. — 800 с.

17. Мерчандайзинг: Управление розничными продажами.— М.: Изд-во Жигульского, 2002. —223 с.

18. Мізюк Б. М. Системне управління. — Львів, Видавництво ЛКА, 2004. — 388 с.

19. Новиков М. Л. Организация торговли непродовольственными товарами. — М. Экономика, 1989. — 239 с.

20. Организация и технология торговых процессов: Учебник / Ф. Г. Панкратов, Э. А. Арустамов, П. Ю. Балабан и др.; Рук. авт. колл. Ф. Г. Панкратов. — М.: Экономика, 1990. —304 с.