Рис. 10.6. Конвеєри: а — пересувний стрічковий зі змінним кутом нахилу; б — пластинчастий з пристосуванням для навантаження і розвантаження товарів у ящиках і бочковій тарі

Випускаються конвеєри з відстанню між барабанами від 5 до 15 м і стрічкою завширшки 400—500 мм. Швидкість руху стрічки — 1—3 м/с; найбільша висота підйому вантажу — від 1 до 5,4 м.

Пластинчастий конвеєр (рис. 10.6 б) призначається для транспортування штучних і затарених вантажів у горизонтальному напрямку або під кутом до 35°. Вантажонесучий елемент його складається з окремих пластин, кожна сьома з яких має упорну планку, що запобігає ковзанню вантажу при нахилі конвеєра. Такі конвеєри використовують при розвантаженні вагонів і автомашин, спусканні і підніманні вантажів з одного поверху на інший, а також для укладання вантажів штабелями. Пластинчасті конвеєри мають довжину від 4 до 40 м, ширину настилу — 400—1600 мм, швидкість руху ходової частини — від 0,1 до 1 м/с.

У роликових конвеєрах, на відміну від пластинчастих, використовується система роликів, закріплених на нерухомій рамі, по яких перемішується вантаж у тарі. За принципом дії роликові конвеєри бувають привідними й не привідними (гравітаційними).

Електричні візки (рис. 10.7) використовують для горизонтального і слабо-похилого транспортування вантажів у складських приміщеннях. Електровізки живляться електроенергією акумуляторної батареї, розміщеної безпосередньо на візку. Вантажні платформи візків поділяються на підйомні (до 100 мм) і не підйомні. Вантажопідйомність візків становить від 125 до 2000 кг. Швидкість пересування візка з вантажем —16—18 км/год., без вантажу — 20—22 км/год.

1 — ведучий міст; 2 — пружинні амортизатори батареї; 3 — вилковий роз'єднувач; 4 — ресорні пружини; 5 – кронштейн; 6 — ящик електроприладів; 7 — ведений міст, 8 — карданний вал

Ручні візки (рис. 10.8) — найпростіший і найпоширеніший засіб малої механізації для горизонтального транспортування вантажів. Перевагою цих пристроїв є їх велика маневреність і простота конструкції. Залежно від призначення ручні візки випускаються вантажопідйомністю від 50 до 3200 кг. Кожний тип візків має буквено-цифрову індексацію, де буквами позначають призначення, а цифрами — вантажопідйомність.

Візок ТГВ-500М (рис. 10.8 д) з гідравлічним підйомом вилок вантажопідйомністю 500 кг призначається для переміщення вантажів у тарі, укладених на стандартних піддонах. Складається з двох підйомних вилок з установленою на них поворотною опорою, на якій закріплюється ручний плунжерний гідравлічний насос. Поворотна опора сполучена з поршневим гідроциліндром і масляним баком. На ній установлено два колеса з гумовими шинами. Шток гідроциліндра закріплюється на рамі підйомних вилок. Підйомні вилки — це П-подібна ходова рама. На кінцях вилок установлено чотири шарнірних колеса (парами — одна за одною). Висота піднімання вантажу над рівнем підлоги становить 125 мм, маса візка—73 кг.

Рис. 10.8. Вантажні візки: а—ТГ-125; б—ТГМ-125; в — ТГ-1000М; г — ТГ-400; д — ТГВ-500М; в — ТГ-50

Вантажно-розвантажувальні і штабелювальні машини призначаються для завантаження транспортних засобів, їх розвантаження, а також для проведення вантажно-розвантажувальних робіт на складах. Залежно від конструктивних особливостей вони поділяються на електричні навантажувачі й електричні штабелери.

Електричні навантажувачі (рис. 10.9) призначаються для транспортування і штабелювання товарів у ящиках, мішках і коробах, укладених на однонастильні або двонастильні піддони, товарів у дрібній упаковці і сипких вантажів у контейнерах.

Рис. 10.9. Електричний навантажувач: 1 — кузов; 2 — кермо; 3 — вантажопідйомний механізм; 4 — ведучий міст

Електронавантажувач має такі основні вузли: кузов машини з рамою; вантажопідйомний механізм; передній (ведучий) і задній мости; електродвигун; апаратуру керування навантажувачем. Як джерелом енергії користуються акумуляторною батареєю. На всіх вилкових навантажувачах загального призначення використовується чотириколісна схема ходової частини, колеса — гумові. Це забезпечує стійкість машини при відносно великій висоті штабелювання і швидкості пересування. Триколісна схема застосовується у спеціальних вилкових навантажувачах підвищеної маневреності для роботи у вузьких проходах.

Граничні рекомендовані відстані транспортування вантажів становлять до 100— 200 м, вантажопідйомність — від 250 до S000 кг, висота підйому вилок — до 4,5 м, швидкість руху — 20 км/год.

Універсальність електронавантажувач а забезпечується змінними вантажозатискними пристосуваннями: кантувачем, бічним затискачем, вилковим затискачем, стрілою, ковшем.

Автонавантажувач (рис. 10.10) є вантажно-розвантажувальною машиною з двигуном внутрішнього згоряння для виконання складських операцій на відкритих складах і майданчиках.

Рис. 10.10. Автонавантажувач: 1 — двигун; 2—кабіна керування; 3 — вантажопідйомник; 4 — вилка захоплення вантажу

Складається автонавантажувач з корпусу, вантажопідйомника з вилками, гідроприводу для підняття вантажопідйомника, рульового керування й силового органу. Наявність знімних вантажозатискних пристосувань (штирів грейдерів, ковшів, бічних затискачів, кранових стріл), відносно висока маневреність, здатність транспортування вантажів на території баз — відмітна особливість автонавантажувачів. На оптових базах і складах споживчої кооперації найпоширеніші автонавантажувачі вантажопідйомністю 5 т з висотою підняття вантажу від 2,8 до 4,5 м.

Різновидом електронавантажувачів є штабелери (рис. 10.11), які призначаються для штабелювання і стелажування вантажів у складських приміщеннях з вузькими проходами (до 1,4 м) на відносно велику висоту. Основна особливість їх полягає в тому, що при перевезенні вантажу його центр ваги розміщується всередині опорного контуру машини, що разом з великою колісною базою забезпечує їхню стійкість і дає змогу не передбачати в їх конструкції противаги, як у електронавантажувачів.

Електроштабелер ЕШ-186 (рис. 10.11 в) має вантажопідйомність 500 кг, висоту підняття вилок — 4,5 м, масу — 2,3 т і невеликі габарити. Складається з корпусу, ведучого моста, передніх коліс, вантажопідйомного механізму, кареток висування і зміщення, електрообладнання, гальмівної системи, гідроприводу, рульового керування і коліс, що піддаються керуванню. Джерелом енергії є акумуляторна батарея. Крани-штабелери (рис. 10.11 б) класифікують за типами (мостові, стелажні), видами (опорні, підвісні, підлогові), вантажопідйомністю 0,125—12,5 т і керуванням з підлоги, кабіни або автоматично.

Рис. 10.11. Єлектроштабелери: а — опорний; б — підвісний кран-штабелер; 9— електроштабелер еш-186

Мостовий кран-штабелер застосовується на складах, де товари зберігаються штабелями і на стелажах. Від мостового крана відрізняється лише тим, що візок обладнаний вертикальною колоною, по якій рухається вантажний затискач, а також є вилковий затискач для вантажів у стандартній тарі або на піддонах.

Стелажний кран-штабелер використовується для роботи між стелажами. Сконструйований він як візок, що має вертикальну колону і напрямні для підйомної платформи, на якій міститься вантажозатискач. Пересувається по рейках у проході між двома рядами стелажів. Кран забезпечує укладання вантажу заввишки до 16 м.

Вибір підйомно-транспортного обладнання для механізації складських робіт і визначення потреби в ньому

Для складської переробки вантажів застосовуються підйомно-транспортні машини і механізми різних типів. Зручність і економічна вигідність застосування певного виду обладнання залежать від вантажообігу, характеру перероблюваних вантажів, їх маси і розмірів. Тільки ретельний аналіз і економічні розрахунки дають змогу вибрати найвигідніший для даного підприємства тип підйомно-транспортного обладнання і його потрібну кількість.

Схема механізації торговельного підприємства

При розробці схеми механізації торговельного підприємства й оснащення його підйомно-транспортним обладнанням слід ураховувати конструктивні особливості будівлі (поверховість, габарити приміщень, граничні навантаження на перекриття" розміщення опірних колон); обсяг вантажообігу; відстань переміщення вантажів; номенклатуру товарів, їх особливості, консистенцію і габарити; вид і розміри тари, масу одиничного вантажу, використання тари-обладнання.

Добір підйомно-транспортного обладнання

При доборі підйомно-транспортних машин і механізмів для товарного складу необхідно виходити з таких принципів: вибирати такі типи машин, які б відповідали технології обробки вантажів, мали експлуатаційну надійність у роботі, полегшували працю, були безпечними для обслуговуючого персоналу; продуктивна потужність обладнання має відповідати умовам і обсягам робіт; упровадження механізації складських операцій має бути економічним і ефективним.

Необхідним для вибору засобів механізації і визначення належної кількості обладнання є детальна розробка схеми складського торговельно-технологічного процесу. Найбільш прийнятна технологічна схема переробки вантажів на складах баз площею 5, 10,15 тис. м2 складається з таких операцій: розвантаження залізничного рухомого складу й автомобільного транспорту і переміщення товарів у експедицію; транспортування товарів з експедиції в місця зберігання; укладання товарів на зберігання; відбирання і сортування товарів на замовлення покупців; переміщення товарів в експедицію; подача товарів з експедиції на платформу для навантаження в автомобілі.

На основі розробленої технологічної схеми переробки вантажів на загально-товарних складах мають широко застосовуватись акумуляторні навантажувачі, штабелери, автонавантажувачі.

Для того щоб правильно вибрати необхідні типи машин, треба врахувати поділ вантажно-розвантажувальних робіт на роботи на відкритих складських майданчиках і в закритих складських приміщеннях. На відкритих складах передбачають використання візків з двигунами внутрішнього згоряння, у закритих приміщеннях — механізми з електроприводами. Вантажопідйомність необхідного обладнання визначається в кожному окремому випадку залежно від середньої ваги переміщуваної одиниці вантажу та його кількості.

Продуктивність обладнання

Поряд з визначенням номенклатури потрібного обладнання розраховують його продуктивність. Продуктивність є важливим техніко-економічним показником підйомно-транспортного обладнання. Розрізняють технічну, експлуатаційну і фактичну продуктивність.

Під технічною продуктивністю розуміють ту кількість вантажу в натуральному виразі (т, м3), яку можна переробити механізмом