Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Перспективи розвитку логістики

Перспективи розвитку логістики

Бачення майбутнього в логістиці можна звести до трьох основних напрямків: 1) глобальна логістика; 2) інтеграція організацій України у світову логістичну мережу; 3) логістика "стрункого" виробництва. Перший і третій напрямки мають загальносвітове значення, другий — це проблема України.

Під терміном "глобальна логістика" розуміються стратегія і тактика створення, як правило, стійких макрологістичних систем, що пов'язують бізнес-структури різних країн світу на основі поділу праці, партнерства і кооперування у формі договорів, угод, спільних планів, підтримуваних на міждержавному рівні.

Рушійні сили глобалізації

На думку Д. Бауерсокса і Д. Клосса — провідних західних фахівців у галузі логістичного менеджменту, основними рушійними силами сучасної глобалізації є: 1) зростання рівня світової економіки, що триває; 2) експансія новітніх технологій; 3) розвиток та інтеграція макрорегіональних господарських структур; 4) нові можливості для формування глобальних логістичних ланцюгів (каналів); 5) реалізація процедур дерегулювання, проведених багатьма країнами для прискорення і здешевлення просування матеріальних потоків. На сьогодні економічне зростання характерне не лише для індустріально розвинутих країн. Воно помітно виявляється в багатьох країнах "третього світу". Активний обмін новітніми технологічними досягненнями (ноу-хау), результатами ефективних наукових розробок, винаходами сприяє зближенню економічних рівнів розвинутих країн, їх соціальній та господарській інтеграції.

Багатьом відомі приклади успішного формування макрологістичних регіональних структур і систем у країнах Європейського Союзу (ЄС), Південно-Східної Азії, Північної Америки, їхній досвід наочно підтверджує природне прагнення країн до регіональної інтеграції. Цьому сприяють подібність політичних систем, укладів життя населення, традицій, близькість історичних коренів, практика користування єдиними джерелами енергії та сировинних ресурсів, спряженість комунікацій, відсутність торговельних і митних бар'єрів. Разом з тим пошук нових резервів зростання і загострення конкуренції викликають прагнення багатьох компаній та фірм шукати нові ринки збуту, дешеві джерела сировини і трудових ресурсів за межами національних кордонів своїх країн.

Міжнародний поділ праці та кооперація привели до створення великої кількості транснаціональних компаній, що використовують у бізнесі глобальні логістичні ланцюги і канали. Перспективи їхнього розвитку пов'язані, насамперед, із можливим збільшенням віддачі на вкладений капітал, нижчими тарифами логістичних посередників у інших країнах, кращими фінансовими умовами. Створенню логістичних каналів сприяють великі міжнародні транспортно-експедиторські фірми, страхові компанії, що використовують глобальні телекомунікаційні мережі.

Зрештою, істотне значення для реалізації глобальної логістики мають процедури регулювання, проведені багатьма країнами для зняття торговельних, митних, транспортних і фінансових бар'єрів на шляху розвитку міжнародних торговельних соціально-політичних та економічних взаємин. Ці процедури полегшують рух капіталу, товарів та інформації через національні кордони.

Водночас не можна вважати, що всі обмеження на шляху розвитку глобальної логістики знято. Є багато бар'єрів, зумовлених різними причинами, у тому числі різними політичними системами, економічним і соціальним рівнем розвитку країн. Такі бар'єри є, наприклад, між країнами ЄС і Східної Європи, ЄС і Україною, США і ЄС, США і Мексикою, країнами ЄС і центральної Азії, США і Японією. Крім того, у глобальній логістиці необхідно враховувати міжнародну конкуренцію, обмеження на розподільні мережі транснаціональних корпорацій та ін. Фінансові бар'єри пов'язані з податковою, митною, торговельною політикою держав, обмеженнями на ввезення капіталу. Близькі до них обмеження в розподілі товарів фірм-конкурен-тів з інших країн.

Велику роль у вирішенні глобальних логістичних завдань відіграють так звані "міжнародні канальні посередники", до яких належать: міжнародні транспортно-експедиційні фірми; транспортні компанії; компанії з керування експортними операціями; зовнішньоторговельні компанії і представництва; брокерські й агентські фірми; компанії з упакування товарів, експортно-імпортних операцій; морські порти. Найбільші пакети логістичних послуг зазвичай пропонують великі міжнародні транспортно-експедиторські фірми. Діяльність більшості цих фірм сертифікована стандартом ISO-9002, що свідчить про високий рівень послуг, котрі надаються.

Експортно-імпортні операції в глобальних логістичних системах, як правило, пов'язані з більшим, ніж у звичайному логістичному менеджменті, обсягом інформації, більш складним документообігом і потребою в державному регулюванні. Роль держави в цій сфері зводиться до упорядкування потоків експортно-імпортних вантажів, захисту прав споживачів, запобігання контрабанді заборонених до ввезення-вивезення товарів і протекціоністської політики відносно своїх виробників, транспортних, експедиторських та інших компаній, що беруть участь у глобальних логістичних системах. Важливе місце в структурі глобальних логістичних систем посідають зони вільної торгівлі (ЗВТ).

Нові передумови розвитку і вимоги

У 1990-х роках глобальна логістика стає найважливішим стратегічним інструментом у забезпеченні конкурентних переваг на світовому ринку збуту продукції. Успіх досягається, насамперед, за рахунок швидкої адаптації товаровиробників до постійно змінюваних умов ринкового середовища і попиту на продукцію. Головною вимогою при цьому стало максимальне скорочення всіх тимчасових стадій життєвого (логістичного) циклу продукції, а саме: термінів проведення науково-дослідних та експериментально-конструкторських робіт, часу постачань сировини і матеріалів, тривалості виробничого циклу, термінів обробки замовлень, доставки та реалізації продукції. Скорочення тривалості цих стадій досягається за рахунок вузької спеціалізації функцій на кожній з них. Разом з тим дуже важливо забезпечити інтеграцію функцій і стадій при формуванні глобальних логістичних ланцюгів. Прискорення та посилення інтенсивності та складності матеріальних, інформаційних і фінансових потоків ускладнюють вирішення зазначених завдань, особливо за великої кількості ланок таких ланцюгів.

Надійність логістичних ланцюгів знижується через те, що зводяться до мінімуму матеріальні запаси у виробництві й глобальних розподільних мережах. Наслідком цих обставин є потенційна нестійкість глобальних логістичних систем. Для забезпечення їхньої стійкості та надійності необхідний розвиток інтеграції функцій як усередині самих систем, так і в їхніх взаємозв'язках із динамічним зовнішнім середовищем. Зовсім не завжди загальна сума витрат під час руху матеріальних потоків знижується, коли зменшуються витрати, пов'язані з функціонуванням окремих ланок. Більше того, прагнення до зниження витрат за будь-якою однією ланкою без урахування її взаємозв'язку з іншими ланками може призвести до протилежного результату.

Рушійна сила інтеграції

Сучасний практичний потенціал логістики був передбачений багатьма провідними економістами світу ще в середині XX ст. Однак до початку 1980-х років логістика проходила спокійний, еволюційний шлях розвитку, оцінюючи і формуючи взаємозв'язок між окремими фрагментарними ланками підприємницької діяльності. Активна інтеграція світових господарських зв'язків, що розгорнулася в 1980-х роках, зростання і ускладнення матеріальних та інформаційних потоків між територіально розмежованими виробництвами, формування нових гнучких систем розподілу в умовах посилення конкуренції дали новий імпульс розвитку логістики.

"Логістика поєднує людей, ринки і материки", — цей девіз XII Всесвітнього конгресу з логістики одержав відображення в тематиці основних доповідей і підсумкових документах конгресу. Проблеми глобальної логістики було розглянуто у двох аспектах. Перший стосувався створення і подальшого розвитку міждержавних, транснаціональних макрологістичних систем для вільнішого переміщення через кордони товарів, капіталу й інформації. Особливо цікавим уявляється досвід країн ЄС у формуванні глобальних логістичних систем, розроблюваних у рамках різних програм і проектів (Collomodul, Hermes, Docimel, TEDIM, TACIS) під патронажем ООН, ЮНКТАД та ін. Цільова функція більшості цих проектів і програм — поліпшення сервісу, екології та зниження логістичних витрат (зокрема, на транспортування і керування запасами) за рахунок зняття митних, тарифних, податкових бар'єрів, формування раціональних вантажопотоків, створення інтегрованої мережі регіональних логістичних центрів.

Другий аспект пов'язаний з розвитком менеджменту в глобальних логістичних каналах транснаціональних корпорацій, таких, як: IBM, Digital, Equipment, Nestle, Procter&Gamble, Acer Computer International, Volvo, Electrolux, та ін. У доповідях було розглянуто питання подальшого зниження логістичних витрат корпорацій за рахунок раціонального розміщення виробничих підрозділів у країнах із дешевими сировиною і робочою силою, оптимізації транспортування сировини, комплектуючих і готової продукції, організації постачання запасними частинами і логістичного сервісу.

Більшість учасників конгресу, у тому числі президент Ради логістичного менеджменту Девід Таар, зазначали фактори, що справляють сильний вплив на глобалізацію логістики, а саме:—

потреба в зниженні логістичних витрат і поліпшенні логістичного сервісу;—

необхідність збільшення обсягів продажу за рахунок освоєння нових ринків, зокрема за кордоном;—

поява міжнародних логістичних посередників із розвинутою глобальною інфраструктурою, що охоплює новітні технічні засоби й інформаційні технології;—

розвиток компаній із широким міжнародним поділом праці і сучасних інформаційно-комп'ютерних технологій, що є основою інтеграції в глобальних логістичних ланцюгах;—

подальший розвиток процесів міжнародної торгівлі (зокрема, у рамках ЮНКТАД), дерегулювання транспорту, зменшення інновацій в інфраструктуру глобальних логістичних систем.

У 1996—97 pp. Мічиганським університетом США за підтримки Ради логістичного менеджменту було проведено наукове дослідження з проблем глобальної логістики транснаціональних корпорацій, результати якого увійшли до книги "Логістика світового класу". Було обрано 111 компаній у 17 країнах, практику організації глобальних логістичних ланцюгів яких було визнано найкращою. Дослідження показали, що ці компанії досягли найкращих результатів у глобальній логістиці завдяки чотирьом концептуальним факторам: позиціонуванню, інтеграції, гнучкості та вимірності.

Концепція позиціонування — це надбудова глобальної логістичної стратегії фірми. Вона визначає відмінні риси компанії порівняно з конкурентами, відносини з постачальниками і замовниками, організацію інформаційних потоків і операцій фізичного розподілу.

Інтеграція досягається шляхом упровадження сучасних інформаційних технологій для спільного використання необхідної інформації всіма партнерами глобальних логістичних ланцюгів і каналів. Вона передбачає високий ступінь взаємозв'язку партнерів, обмін даними між ними в стандартизованих форматах, як правило, у режимі реального масштабу


Сторінки: 1 2