Полімерна тара — ящики, мішки, бочки, пакети, коробки, туби, каністри — характеризується міцністю, відсутністю постійних деформацій, хімічною стійкістю, легкістю, здатністю зафарбовуватися в будь-який колір. Для її виробництва застосовуються поліетилен (зокрема для виготовлення ящиків, бочок, лотків, мішків), полістирол, полівінілхлорид, целофан, інші синтетичні матеріали, які забезпечують надійний захист упакованих товарів. Найбільш перспективним матеріалом для виробництва полімерної тари вважається поліпропілен.

Комбінована тара виготовляється шляхом поєднання різних матеріалів (полімерні матеріали, метал, фольга, тканина, дерево та ін.) з метою отримання довговічних, міцних і зручних в обігу виробів.

За конструкційними особливостями тару поділяють на нерозбірну, розбірну, складану, розбірно-складану, суцільну, решітчасту, відкриту і закриту, а також само руйнівну.

За стійкістю до зовнішніх механічних впливів тара поділяється на жорстку

(дерев'яні і металічні ящики і бочки, скляна тара), напівжорстку (картонна тара), м'яку (паперова, текстильна тара).

Тару класифікують також за наявністю специфічних властивостей: ізотермічна, ізобарична, герметична, пилонепроникна, вологонепроникна, тара для аерозолів, ароматизована, їстівна, тара-іграшка, подарункова тара (тара-сувенір) тощо; за методом виготовлення — лита, штампована, бондарна, клеєна, виготовлена литтям під тиском тощо.

Вимоги та якість тари

Однією з основних ознак класифікації тари є її якість.

Висока витратність виробництва тари обумовлює необхідність раціональної організації тарного господарства, що пов'язано з необхідністю економного витрачання тари та пакувальних засобів і матеріалів, виробництва і застосування нових, менш матеріаломістких та економічніших видів тари і правильною організацією тарообігу. При цьому тара має вироблятися з урахуванням фізико-хімічних, біологічних таї мікробіологічних властивостей упаковуваних у неї товарів, а також відповідати технічним, економічним, санітарно-гігієнічним та естетичним вимогам.

Технічні – (або експлуатаційні) вимоги до тари передбачають, що конструкція і матеріал тари мають відповідати габаритам, агрегатному стану і властивостям товарів, розміщених у ній; вона повинна бути міцною, надійною, забезпечувати захист товарів від пошкоджень під час перевезення і зберігання, характеризуватися простотою розкривання та закривання. Конкретні технічні вимоги до тари передбачаються в стандартах.

Економічні вимоги до тари пов'язані з тим, що тара повинна бути недорогою у виготовленні та експлуатації, компактною, зручною для транспортування як з товаром, так і в порожньому вигляді; вона повинна виготовлятися з уніфікованих деталей, дозволяти багаторазове використання, мати низький коефіцієнт власної маси.

Санітарно-гігієнічні вимоги до тари передбачають простоту і надійність санітарної обробки тари.

Естетичні вимоги до тари визначають необхідність виразного художнього оформлення тари, яка повинна сприяти відображенню властивостей товару і доповнювати інтер'єр торговельного підприємства. Тому застосовувана тара повинна мати привабливий зовнішній вигляд, а її форма, кольористим на гама, тексти і рисунки на ній повинні відповідати естетичним смакам споживачів.

Загалом вимоги до тари залежать від таких чинників, як вид товару, його маса та розміри, форма, конструкція, а також умови поводження з даним вантажем під час його транспортування, зберігання, навантажувально-розвантажувальних робіт. Види тари і упаковки, які повинні використовуватися для упакування конкретних товарів, визначаються в стандартах, технічних умовах, іншій нормативно-технічній документації на дані товари. Особливо жорсткими є вимоги щодо тари та упаковки для перевезення та зберігання небезпечних вантажів.

Різноманітні фізико-хімічні властивості товарів, розмір і умови транспортування затарених товарів обумовлюють різноманіття використовуваної тари, упорядкування якої забезпечується її стандартизацією.

Усі стандарти на тару поділяються на нормативні і предметні.

Стандартизація тари — це встановлення вимог і норм до тари способом розробки та затвердження відповідних стандартів. Стандартизація тари передбачає створення найбільш раціональних за матеріалом виготовлення, конструктивними особливостями, розмірами, формою, масою та місткістю типів тари, а також встановлення загальних технічних вимог до тари, правил її приймання, маркування, транспортування і зберігання.

Нормативні стандарти формулюють загальні технічні вимоги до тари, визначають її типи та основні параметри, методи випробування. Предметні стандарти на тару розробляються на основі нормативних стандартів для тари, призначеної для упакування конкретних видів товарів і передбачають: > найменування і призначення даного виду тари; ^ типи тари та її конструктивні особливості; кількість виготовлюваних номерів тари (номенклатура) залежно від зовнішніх і внутрішніх розмірів (довжина, ширина, висота); > технічні вимоги, що висуваються до тари; У маркування і зовнішній вигляд тари.

Якість тари, яка перебуває в обігу, визначається на основі вимог чинних Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання в Україні та Правил повторного використання дерев'яної, картонної тари та паперових мішків в Україні. Так, тканинні мішки з-під цукру та тканинні продуктові мішки вітчизняного виробництва або імпортні поділяються за якістю на такі категорії; J категорія — мішки нові вітчизняні чи імпортні, а також ті, що були в користуванні, сухі, непрілі, без латок, штопок і дір; II категорія — мішки, що були в користуванні, сухі, непрілі, що потребують не більше ніж 3 латки чи заштопаних місця; НІ категорія — мішки, що були в користуванні, сухі, непрілі, які мають не більше ніж 5 латок чи заштопаних місць. Мішки, в яких кількість дефектів перевищує допустиму для III категорії, належать до таро-матеріалів. .

Важливе значення для організації товарного обігу мають показники транспортабельності тари, до яких відносять коефіцієнт складування та коефіцієнт пакетування.

Коефіцієнт складування показує рівень використання складських приміщень І транспортних засобів і визначається за формулою:

де Vт.с — об'єм тари у складеному вигляді, м3 і Vт.г — габаритний об'єм тари, м3.

Коефіцієнт пакетування характеризує рівень використання площі піддона для пакетування вантажів і розраховується за формулою:

де Sт — площа піддона, зайнята тарою, м2; Sn — загальна площа піддона, м2.

Варто зауважити, що категорія якості визначає можливості використання мішків для упаковування тих чи інших продуктів. Так, мішки І—III категорій дозволено використовувати для упакування всіх видів промислової продукції, мішки І—ІІ категорій — для упакування цукру, борошна всіх ґатунків, крупи і сортового насіння сільськогосподарських культур, а III категорії — для упакування борошна, крупи (крім рису, пшона, манної крупи та бобових), зерна, сортового насіння сільськогосподарських культур, рядового насіння олійних культур, насіння трав, комбікормів тощо. Для упакування цукру дозволяється повторно використовувати лише мішки з-під цукру.

Сітчасті мішки з-під картоплі й овочів поділяються за якістю на такі категорії: І категорія — мішки нові, а також ті, що були в користуванні, сухі, не прані, без латок, штопок і дірок; П категорія — мішки сухі, не прані, що потребують не більше ніж 3 латки або штопок не більше ніж у 3 місцях.

Зворотні дерев'яні ящики (дощаті, комбіновані, фанерні, з ДВП) за якістю поділяються на такі категорії:

а) ящики дерев'яні, що потребують ремонту, — ящики, які були в користуванні і мають такі пошкодження:

> розхитаність;

> ламані або ж відсутні дощечки чи планки в кількості до 4 на одному ящику, за винятком вертикальних дощок;

> брак двох дощечок, передбачених замість кришки;

> пошкодження металевих кріплень не в місцях відкривання ящиків;

б) ящики дерев'яні відремонтовані. У відремонтованих ящиках мають бути ліквідовані пошкодження, що зазначені в п. а. У них допустимі відхилення від НТД на їх виготовлення, що не впливають на якість і зберігання запакованої продукції.

Зворотні дерев'яні бочки за якістю поділяються на категорії:

а) бочки, що потребують ремонту: до цієї категорії належать бочки дерев'яні, в яких є одне з таких пошкоджень: > ламані, у кількості до двох, деталі основи бочки; > пошкодження уторного пазу;

б) бочки дерев'яні відремонтовані — ліквідовані пошкодження, що зазначені в п. а. У них допускаються такі відхилення: > деформація окремих деталей основи і дна, якщо це не впливає на їх герметизацію; У прирізка бочок до меншої місткості, що передбачена стандартами; > використання сталевих обручів, що були в користуванні; > поверхнева корозія обручів. На відремонтованій дерев'яній тарі тарне підприємство має ставити свій штамп.

Дерев'яним таро-матері а л ом вважається: — обшивка, обрешітка, опалубка, а також дерев'яні ящики виготовлені за ТУ; дерев'яні ящики і бочки, що мають пошкодження більші, ніж передбачені вище; деталі дерев'яних бочок.

Картонні ящики, що були в користуванні, за якістю поділяються на:

а) ящики, що потребують ремонту: картонні ящики з цілими деталями, в яких є деформація двох боків до 15 % їх площі без пошкодження клапанів; допускається наявність 2 наскрізних пошкоджень до 3 см.

б) ящики відремонтовані: картонні ящики з цілими деталями, в яких є деформація 2 боків до 15 % їх площі; заклеєні наскрізні дірки.

Картонні таро-матеріали — картонні ящики, що мають більші пошкодження, ніж передбачено вище.

Паперові мішки поділяються за якістю на мішки І та II категорії, а також таро-матеріали.

Одним з напрямків стандартизації тари є її уніфікація.

Уніфікація тари — це процес приведення всього різноманіття видів, форм і розмірів до обмеженої кількості найбільш раціональних типорозмірів, закріплених за певними товарними групами. Тара уніфікується на основі єдиного модуля — стандартного євро-піддону розмірами 800 х 1200 мм. При цьому на основі єдиного модуля створюється єдина система тари, підйомно-транспортного обладнання, інших засобів механізації, транспортних засобів і обладнання для зберігання товарів Завданням стандартизації та уніфікації тари є не тільки