Поняття "ринок" багатогранне. З розвитком суспільного виробництва і обігу це поняття неодноразово змінювалось. Спочатку ринок розглядався як базар, місце роздрібної торгівлі, ринкова площа. Це пояснюється тим, що ринок з'явився ще за часів розпаду первісного суспільства, коли обмін між общинами ставав більш-менш регулярним та набував форми товарного обміну, який здійснювався у певному місці та у визначений час. З розвитком ремесел і міст торгівля та ринкові відносини поширюються, за ринками закріплюються певні місця, ринкові площі. Таке розуміння ринку збереглося і до наших часів як одне зі значень цього слова.

Із поглибленням суспільного поділу праці та розвитком товарного виробництва поняття "ринок" починає тлумачитися складніше, що знаходить відображення у світовій економічній літературі. Так, французький економіст-математик О. Курно вважає, що під цим терміном слід розуміти не ринкову площу, а в цілому кожний район, де відносини покупців і продавців вільні, ціни легко і швидко вирівнюються. У такому визначенні ринку зберігається просторова його характеристика, але воно не є вичерпним, додаються нові риси.

З подальшим розвитком товарного обміну, появою грошей, товарно-грошових відносин виникає можливість розриву купівлі-продажу в часі й просторі, і характеристика ринку лише як місця торгівлі вже не відображає реальності, оскільки формується нова структура суспільного виробництва — сфера обігу, котра характеризується виокремленням матеріальних і трудових ресурсів, витрат праці з метою виконання певних специфічних для обігу функцій. У результаті виникає нове розуміння ринку як форми товарного і товарно-грошового обміну (обігу), яке набуло найбільшого поширення у вітчизняній економічній літературі. Ринок — це обмін, організований за законами товарного виробництва і грошового обігу*13. У тлумачних словниках В. Даля і С. Ожегова наводиться значення ринку як місця ринкової торгівлі та як сфери товарного обміну. Тут важливо підкреслити, що ринок — це сфера не лише товарного обміну, а й обігу, включаючи обіг грошей, у тому числі сучасний ринок цінних паперів.

*13: {Политическая экономия [Текст]. — М.: Политиздат, 1998. — 511с.}

Якщо розглядати ринок з боку суб'єктів ринкових відносин, то виникають нові визначення ринку як сукупності покупців*14 або будь-якої групи людей, що вступають у тісні ділові відносини та укладають важливі угоди з приводу будь-якого товару*15.

*14: {Котлер Ф. Основы маркетинга [Текст]: пер. с англ. / Ф. Котлер. — М.: Прогресс, 1990.}

*15: {Маршалл А. Принципы экономической теории [Текст]: пер. с англ. / А. Маршалл. — М.: Прогресс, 1993.}

З появою товару "робоча сила" ринок набуває загального характеру, він усе більше проникає у виробництво: купівля не лише засобів виробництва, а й робочої сили стає умовою виробництва.

Відтворювальний аспект характеристики ринку досить важливий. Поняття "ринок" розширюється до розуміння його як елемента відтворення сукупного суспільного продукту, як форми реалізації, руху основних складових цього продукту. З'являється визначення ринку як "сукупності економічних відносин, за допомогою яких здійснюється обіг суспільного продукту в товарно-грошовій формі"*16.

*16: {Яковец Ю. Революция в экономике [Текст] / Ю. Яковец. – М.: Экономика, 1990. – С. 122. }

Між визначеннями ринку як сфери обігу і як сукупності конкретних економічних відносин є принципова різниця. За першого випадку акцент робиться на наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, за другого — на відносинах, що відображають суть категорії "ринок". Ринок сьогодні розглядають як тип господарських зв'язків між суб'єктами господарювання. Є два типи господарських зв'язків:

1) натурально-речові — безоплатні, відповідно до обсягу і структури потреб;

2) товарні — здійснюються за допомогою ринку.

Характерними рисами другого типу відносин є взаємне погодження сторін, що здійснюють обмін; вільний вибір партнерів; наявність конкуренції. Товарні (ринкові) зв'язки можливі лише за умови вільної купівлі-продажу товарів і послуг. Пряме жорстке фондування, використання карток та інші обмеження (у вигляді виїзної торгівлі та ін.) свідчать про деформацію ринкових зв'язків. За формою жорстке фондування чи розподіл за картками швидше наближаються до першого типу господарських зв'язків, хоча й супроводжуються формальними актами купівлі-продажу.

Для товарних відносин, що здійснюються через ринок, дуже важливу роль відіграють не лише прямі (виробництво — ринок — споживач), а й зворотні (споживач — ринок — виробництво) господарські зв'язки. Академік B.C. Немчинов писав: "якщо не брати до уваги зворотні зв'язки, то можна створити таку закостенілу механічну систему, в якій... уся система за-лімітована від гори до низу на кожний момент і в кожному пункті..., така... система гальмуватиме соціальний і технічний прогрес, під натиском реального процесу господарського життя рано чи пізно її буде зламано"*17. Це втілилося в життя. Адміністративно-командна система господарювання, яка не визнавала ринок і роль зворотних зв'язків у прогресивному розвитку суспільства, зазнала глибокої кризи і була змінена.

*17: {Немчинов В.С. Избр. соч. [Текст] /В.С. Немчинов. – М., 1996. – Т. 5. – 80 с. }

Теоретично доведено, а світовим економічним досвідом підтверджено, що механізм зворотних зв'язків є неодмінною умовою стійкості та ефективності будь-якої економічної системи. Спроби замінити зворотні зв'язки адміністративним командуванням неминуче обертаються деформацією не лише ринку, а й усієї економічної системи: виникають глибокі диспропорції, всеосяжний дефіцит, економічні інтереси втрачають роль рушійної сили економічного розвитку.

Таким чином, можна виділити ще одне розуміння ринку — як суспільної форми організації та функціонування економіки, за якої забезпечуються взаємодія виробництва і споживання без посередницьких інститутів, що регулюють діяльність виробників і споживачів, прямий і зворотний вплив на виробництво і споживання. Так, А.В. Орлов зазначає, що ринок — це дуже складна система взаємовідносин виробників і споживачів, продавців і покупців, їх господарських зв'язків, включаючи багатоланкові контакти за участю посередників*18.

*18: {Товары и услуги [Текст]. — М.: Экономика, 1990. — 263 с.}

Останнім часом часто з'являються визначення ринку як системи економічних відносин, що виникають на основі стійкої взаємодії товарного і грошового обігу*19.

*19: {Основы экономической теории и практики [Текст]. — Волгоград, 1994. — 32 с.}

Те, що ринок, окрім відносин купівлі-продажу, включає соціально-економічні (власності, виробництва, розподілу, споживання і т. ін.) та організаційно-економічні (різні конкретні форми організації ринку і т. ін.) відносини, дає підставу розглядати ринок як самостійну підсистему економічної системи, що функціонує. Економічна система є сукупністю різних підсистем, тісно взаємопов'язаних і взаємозалежних. П можна подати у вигляді діаграми (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Структура економічної системи змішаної економіки. Підсистеми господарювання

В економічній системі в цілому взаємодіють три самостійні підсистеми, і залежно від того, яка з них має найбільшу частку, окреслюється й уся економічна система: якщо переважає

ринок, то і система — ринкова, виникає ринкова економіка; якщо перевагу має держава, то система — адміністративно-командна; якщо переважає натуральне господарство, то такою є і система в цілому.

Усі розглянуті визначення ринку свідчать про різні стадії в історичному процесі пізнання ринку як економічного явища і розкривають різні його грані. Узагальнену характеристику ринку зображено на рис. 1.2.

Іноді під ринком помилково розуміють умови реалізації товарів. Справді, на ринку складаються умови реалізації товарів і послуг, що визначаються співвідношенням попиту і пропозиції, які стосуються не стільки аспекту ринку, скільки аспекту виробництва, розподілу і споживання. Умови ринку характеризують його стан, а не сутність.

Історія розвитку ринку дає змогу виділити такі типи ринку: нерозвинений, вільний, регульований і деформований.

Нерозвинений ринок характеризується тим, що ринкові відносини мають випадковий, найчастіше товарний (бартерний) характер. Але вже тут ринок відіграє певну роль, сприяє диференціації членів суспільства, посилює мотивацію до розвитку виробництва тих чи інших товарів.

Вільний (класичний) ринок характеризується такими рисами:

Рис. 1.2. Узагальнена характеристика ринку

1) необмежена кількість учасників ринкових відносин і вільна конкуренція між ними;

2) абсолютно вільний доступ до будь-якої господарської діяльності всіх членів суспільства;

3) абсолютна мобільність факторів виробництва, необмежена свобода руху капіталу;

4) наявність у кожного учасника абсолютно повної інформації про ринок (норму прибутку, попит, пропозицію і т. ін.). Здійснення принципу раціональної поведінки ринкових суб'єктів (оптимізація індивідуального добробуту в результаті приросту доходів: продати дорожче, купити дешевше) неможливе без інформації;

б) абсолютна однорідність однойменних товарів (відсутність торгових марок і т. ін.);

6) жоден суб'єкт вільної конкуренції не може безпосередньо впливати на рішення іншого неекономічними методами;

7) ціни встановлюються стихійно у процесі вільної конкуренції;

8) відсутність монополії (один виробник), монопсонії (один покупець) і державного регулювання.

Переваги вільного ринку полягають у тому, що він функціонує на основі саморегульованого механізму, котрий, зокрема, сам регулює орієнтири для капіталовкладень у виробництво. Вільний ринок — це механізм свідомо бездефіцитного ринку. Він забезпечує ефективний розподіл ресурсів у суспільстві, гнучкість і високу адаптованість до мінливих умов, свободу вибору і дії ринкових суб'єктів, максимальне використання досягнень НТР, здатність до задоволення різноманітних потреб, підвищення якості товарів та послуг. Здається, що ринок функціонує майже автоматично, хоча насправді він регулюється методом "спроб і помилок". Але вільний ринок має і серйозні недоліки.

По-перше, ринок призводить до диференціації в рівні життя населення, що не так вже й погано, оскільки забезпечує високу мотивацію до праці. Негативним є