Товарний ринок найуспішніше функціонує за умов відкритої економічної системи, яка передбачає вільне переміщення товарів і капіталів як усередині держави, так і за її межі. Водночас він є сферою, в якій державне регулювання є найефективнішим. Саме через товарний ринок держава акумулює й вилучає кошти та матеріальні ресурси на розв'язання загальнодержавних і, зокрема, соціальних завдань*22.

*22: {Ястремская Е.Н. Инфраструктура товарного рынка [Текст] : учеб. пособие / Е.Н. Ястремская, Д.В. Райко. — X.: ИНЖЕК, 2006. — 216 с.}

Організація товарного ринку включає створення такої структури відносин, за якої попит покривається пропозицією за ціни, що вигідна і постачальникам, і покупцям. Ця структура передбачає ефективне поєднання конкуренції — між постачальниками і між споживачами, вона може вимагати об'єднання, роз'єднання, модернізації, реконструкції, залучення іноземних інвесторів та інших рішучих дій. Тут не може бути універсальних засобів. Кожен ринок потребує індивідуального інструментарію для досягнення загальної мети — встановлення конкурентної динамічної рівноваги попиту і пропозиції. Основними джерелами збільшення надходження товарів до споживчого ринку є виробництво, система розподілу, імпорт. Головне з них — виробництво споживчих товарів.

Обсяги надходжень продукції на споживчий ринок багато в чому залежать від того, куди спрямовано товарні потоки, тобто від часток позаринкового розподілу і дрібної оптової торгівлі та від зміни товарних запасів. Однак реальним важелем державного впливу на товарне наповнення споживчого ринку є імпорт, і треба добре проміркувати, як використати це джерело.

Оздоровлення (нормалізація) всієї економіки та споживчого ринку як її окремої сфери полягає в досягненні в економічному та соціально-політичному розуміннях стійкого становища. Для стабілізації споживчого ринку треба або постійно збільшувати пропоновану державою масу споживчих товарів, або різко скоротити платоспроможний попит населення, тобто підвищити роздрібні ціни.

Я. Корнаї справедливо пов'язував відокремленість споживчого ринку з наявністю двох окремих систем грошового обігу: безготівкового, який задовольняє потреби виробництва, і готівкового, який обслуговує потреби населення. Оперуючи поняттями "м'якості" і "жорсткості" бюджетних обмежень, він довів, що "роздвоєння" єдиного грошового обігу викликане формуванням у процесі індустріалізації адміністративної системи управління економікою. Справді, перехід від торгівлі виробничими товарами до їх централізованого розподілу зумовив виродження грошей, що циркулюють на цьому ринку: вони перетворилися на безготівкові платіжні засоби, які виконують з усіх функцій грошей тільки одну — функцію обліку. Якщо безготівкові засоби у масштабах народного господарства перетворяться на готівку і потраплять на споживчий ринок, то неминуче настане руйнівна інфляція, оскільки відповідних їм споживчих вартостей не вироблено.

Основними умовами функціонування товарного ринку є такі:

1. Матеріальна зацікавленість виробника в обслуговуванні попиту. Це наріжний камінь усієї системи ринкових відносин узагалі. її основу становлять відносини власності на засоби виробництва і створюваний продукт. Власність визначає свободу виробника у маневруванні ресурсами, дає можливість самостійно приймати рішення з вигодою для себе, а також для суспільства в цілому, нести відповідальність за свої рішення, у тому числі матеріальну.

Спонукальним мотивом до дій для виробника є прибуток. Тому держава повинна створювати відповідні умови для реалізації виробником матеріальної зацікавленості, тобто формувати законодавчу базу, яка б давала змогу поєднувати всі види інтересів у суспільстві.

2. Наявність резервів виробничих потужностей і робочої сили. Якщо виробничі потужності використовуються на 100 % за повної зайнятості всього працездатного населення, то виробництво не може оперативно реагувати на зміни попиту, виробник не має маневру для переналагодження виробництва на випуск нової продукції. Звідси — випуск продукції, яка не має попиту, втрата конкурентних позицій на ринку, велика кількість непроданого товару і, як наслідок, неефективне використання виробничих ресурсів.

Щодо резерву робочої сили, то практика показала, що в ринковій економіці варто підтримувати оптимальний розмір цього резерву, оскільки суспільство зазнає великих втрат як за безробіття, так і за повної зайнятості.

Чим визначається оптимальний розмір зазначених резервів? Оскільки кінцевою метою виробника є отримання максимального прибутку, то очевидно, що для нього оптимальним буде такий резерв виробничих потужностей і робочої сили, за якого він отримуватиме максимальний прибуток за найменших витрат.

3. Наявність інфраструктури ринкового господарства, тобто взаємопов'язаної системи організацій, яка обслуговує потоки товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили*

Тут важливо зазначити, що в ринковому господарстві всі суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, мають перебувати у рівних умовах, кожному з них з боку держави має гарантуватися однаковий юридичний і фактичний захист.

4. Наявність стійкого грошового обігу. Нестійкий грошовий обіг у країні формує особливу психологію учасників ринку. Висока інфляція викликає у споживача великі інфляційні очікування. За цих умов, щоб позбутися "гарячих грошей" і уникнути збитків, споживач виявляє ажіотажний попит на товари і послуги, що в результаті дає виробникові помилковий орієнтир на розширення виробництва та пропозиції товарів.

Стійкий грошовий обіг робить життя розміреним і передбачуваним. Споживач формує сталий попит на товари і послуги, його дії передбачаються виробником. Стабільність грошової одиниці робить привабливими для населення вклади в банках, що створює стійку інвестиційну базу для виробника. Ринок товарів та послуг набуває стабільного і динамічного характеру.

Є низка умов, окрім основних, які прямо чи опосередковано впливають на ефективність функціонування товарного ринку. Це політичне становище в країні та за її межами, екологічна ситуація та ін. Інакше кажучи, товарний ринок не може функціонувати ізольовано від складних внутрішніх та зовнішніх процесів суспільного розвитку.

З'ясувавши сутність інфраструктури товарного ринку, треба визначити концепцію його подальшого розвитку. Трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці України, дедалі більше залучають її до загальносвітових процесів глобальної конкуренції. На противагу діяльності українських підприємств на внутрішньому ринку діє відпрацьована десятиліттями маркетингова стратегія європейських, американських та азійських багатонаціональних корпорацій. Це призвело до зникнення з ринку багатьох асортиментних груп товарів вітчизняного виробництва, витіснення їх імпортними товарами, просування яких до споживача інтенсивно фінансується іноземним капіталом. Відбувається процес фактичної монополізації окремих сегментів внутрішнього ринку, особливо ринку споживчих товарів, іноземними виробниками.

Неспроможність вітчизняних товаровиробників фінансово забезпечувати процес переміщення товарів зумовлює їхню поразку в конкурентній боротьбі. З іншого боку, сюди додається недостатній розвиток інфраструктури товарного ринку.

Унаслідок зменшення інвестицій та власних джерел фінансування, надмірного зростання вартості виробничо-технологічного, торговельного й іншого устаткування знижується технічний і технологічний рівень підприємств інфраструктури. Технологічна політика більшості суб'єктів господарювання спрямована переважно на створення зовнішнього привабливого вигляду підприємства. Капіталовкладення спрямовуються здебільшого в об'єкти з невеликою капіталомісткістю або в роздрібну мережу з продажу дорогих імпортних товарів. Це призвело до значного зниження ролі суб'єктів інфраструктури як організаторів товарного обігу, порушення зв'язків між виробниками і покупцями. Складські об'єкти багатьох оптово-посередницьких структур використовуються не за призначенням, здаються в оренду або взагалі пустують.

Усе це свідчить, що сучасний стан інфраструктури товарного ринку не відповідає вимогам створення ефективної конкурентоспроможної вітчизняної економіки. Значною мірою це пояснюється відсутністю соціальних передумов підприємницької активності у сфері виробництва та обігу. Важливим чинником реалізації наявного виробничого потенціалу є приведення у відповідність інституціональної й індивідуальної поведінки керівників суб'єктів господарювання, впровадження принципово вищого рівня керування фірмами. Йдеться про створення ефективної системи маркетингу, органічне опанування стратегічного мислення і методів управління, розрахованих на перспективу, постійне оновлення продукції, послуг і технологій.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамишвили Г.Г. Проблемы международного маркетинга [Текст] / Г.Г. Абрамишвили. — М. : Международные отношения, 1984. — С. 224.

2. Абчук ВА. Коммерция [Текст]: учебник / В.А. Абчук. — СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. — 475 с.

3. Алексеев АА. Маркетинговое исследование рынка услуг [Текст] / А.А. Алексеев. — СПб.: ССПГУЕиФб, 1998. — 234 с.

4. Альбеков АУ. Коммерческая логистика [Текст] / А.У. Аль-беков, О.А. Митько. — Ростов н/Д: Феникс, 2002. — 416 с.

5. Аналитическая справка о результатах работы приватизированных предприятий и мероприятий по созданию условий для их эффективного функционирования [Текст] // Гос. ин-форм. бюл. о приватизации. — 2000. — № 6. — С. 22—29; № 9. — С. 41—53; 68—71.

6. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия [Текст] / И. Ансофф. — СПб.: Питер, 1999. — 416 с.

7. Батра Р. Рекламный менеджмент [Текст] / Р. Батра, Д.Дж. Меерс. — 5-е изд. — СПб.: Диалектика, 2004. — 784 с.

8. Бевзенко В.Ф. Маркетинг торговли [Текст] / В.Ф. Бевзенко, И.В. Балабанова, И.Х. Баширов. — Донецк : ООО "Юго-Восток, Лтд", 2004. — 165 с

9. Беге Д. Міжнародна торгівля і комерційна політика [Текст] / Д. Бегг, С. Фішер, Р. Дорнвбуш. — К., 1999. — 45 с.

10. Белявцев М.І. Інфраструктура товарного ринку [Текст] / М.Л. Белявцев, Л.В. Шестопалова. — К. : Центр навч. літ., 2005. —416 с.

11. Благоев В. Маркетинг в определениях и примерах [Текст]: пер. с болг. / В. Благоев. — СПб.: ДваТри, 1993.

12. Бусыгин