Усю сукупність внутрішніх зв'язків організаційних систем поділяють на матеріальні і нематеріальні. Інколи згадується і третій тип конкурентні зв'язки, але відомо, шо вони переважно характеризуються як зовнішні зв'язки.

Матеріальні взаємозв'язки опосередковані речовим предметом у процесі взаємодії структурних одиниць у межах організації. Таким предметом можуть бути матеріали, сировина, засоби виробництва, товари, послуги, грошові засоби.

Для виконання своїх функцій відносно матеріального предмета складові елементи взаємодіють на базі внутрішніх економічних і господарських зв'язків. Причому залежно від стану системи зв'язки можуть мати просту форму або бути коопераційними, інтеграційними.

Синергетика передбачає отримання позитивного ефекту взаємодії складових елементів організаційної системи (бізнес-одиниць, їхніх підрозділів) саме за рахунок змів дій, інколи незначних, на структуру, форми зв'язків, механізми їх функціонування.

Другий тип зв'язків — нематеріальні. Цей тип зв'язків має не речовий характер, точніше нетоварний і поза системами зустрічається рідко. У соціально-економічних системах при спільності інтересів і цілей організаційних елементів нематеріальні зв'язки посідають помітне місце. Ідеться про зв'язки, які опосередковують обмін професійним досвідом, кадрами, діловою інформацією, результатами експериментів, знаннями, ноу-хау та ін.

Нематеріальні зв'язки формують конкретні переваги і створюють синергетичний ефект за рахунок інтенсифікації обміну між організаційними елементами, які здійснюють схожі, але специфічні види діяльності.

Отже, способом впливу на матеріальні і нематеріальні зв'язки можна одержувати позитивний (синергетичний ефект). Зазначимо, що перший тип взаємозв'язків зумовлюють більш тривалий і масштабний ефект, а другий тип — швидкоплинний.

У цілому синергетика допомагає виявити ті місця в структурі зв'язків, де через відповідний незначний вплив можна достати суттєвий позитивний ефект, тобто конкурентну перевагу в будь-якій ланці системи.

Синергічний ефект

Синергічний ефект — це позитивний результат діяльності системи відносно результатів її складових. Такий ефект описується формулою "2 + 2=5". Це означає, що сумарний результат діяльності будь-якої системи більше, ніж сума результатів окремих організаційних елементів цієї системи. За своєю природою синергічний ефект є організаційним ефектом, тому завдання полягає в тому, щоб знайти набір елементів і так з'єднати їх між собою, використовуючи прогресивні форми організації, при якому синергія забезпечувала б якісне і кількісне збільшення як потенціалу, так і результатів функціонування системи і складових частин.

Якщо виходити з критерію прибутку, що є однією з головних цілей торгівлі, то можна виділити такі види синергізму:*

комерційний — визначає, наприклад, кумулятивний синергічний ефект при створенні оптово-роздрібних об'єднань з загальними службами організації комерційної діяльності, маркетингу, реклами, логістики тощо;*

операційний синергізм є результатом закупівель великих партій товарів, раціонального використання торговельних площ, нових методів продажу;*

інвестиційний синергізм як наслідок сумісного використання площ, потужностей, торговельних машин і обладнання, приміщень;*

управлінський синергізм (за критерієм прибутку) виявляється у скритій формі внаслідок використання ефективних стратегій, управлінських схем та ін.

Умови і механізми синергізму

Синергія виявляється в особливих, обумовлених процесом самоорганізації, умовах. Основні з них такі:*

складність системи, яка характеризується значною кількість елементів, зв'язків, їх різноманітними, а також ієрархічними рівнями;*

відкритість системи — ідеться не про абсолютну, а відносну відкритість, де постійно здійснюється введення і вихід цінностей, елементів, інформації в середовищі;*

не лінійність системи, що означає можливість її переходу з одного стійкого стану в інший з відповідними змінами ентропії;*

порівняно тривала еволюція системи;*

цілеспрямована організація системи.

Перелічені умови дозволяють системі оптимально змінювати свої параметричні характеристики, структуру функціональних відносин. При цьому ентропія зменшується або залишається незміною. У гіршому випадку — якщо зростає, то надзвичайно повільно.

Таким чином, за наявності відповідних умов для отримання синергічного ефекту потрібні організаційні дії. Синергія може виражатись у формі збільшення прибутку, скорочення витрат, економії грошових засобів, часу, зростання продуктивності праці, активізації діяльності тощо. Розглянемо організаційні дії, механізми, спрямовані на одержання синергічного ефекту.

Оптимізація організаційної структури. Оптимальний склад організаційних одиниць, оптимізація їх взаємовідносин і системи зв'язків досягається способом правильного набору організаційних елементів відповідно до цілей і головної функції торговельної організації, раціоналізації зв'язків між ними. У процесі оптимізації зміни відбуваються як у системі матеріальних, так і параметричних зв'язків, тому синергічний ефект має сталий характер. Як правило, він виражається в скороченні витрат, часу і водночас збільшення обсягів товарообігу.

Реструктуризація означає глибокі трансформації структури торговельної організації та її управлінської системи. Реструктуризація характерна для перехідних періодів, кризових етапів, реформених стратегій. Наочним прикладом реструктуризації є сучасна широкомасштабна структурна перебудова торгівлі. У результаті з'являються якісно нові організаційно-економічні, соціальні і територіальні форми організації.

У процесі реструктуризації частіше зустрічаються дві помилки, які зводять до мінімуму синергічний ефект. Перша помилка полягає у скороченні підрозділів, служб, відділів, управлінського персоналу замість формування елементів, тісно пов'язаних з майбутніми функціями, або їх стабілізації. Ця помилка характерна для невеликих і середніх організацій. Бона призводить до анорексії, перевантажень підрозділів, персоналу, зниження активності, надмірного напруження.

Друга помилка спостерігається у великомасштабних організаціях. Замість продуманої реструктуризації ліквідуються підсистеми, об'єкти інфраструктурного забезпечення, соціального призначення. Так, у процесі структурної перебудови вітчизняної торгівлі, по суті, було ліквідовано оптову торгівлю як підсистему, причому життєво важливу не тільки для торгівлі, а й для товарного виробництва. Негативний ефект такої реструктуризації виявився негайно — у подорожчанні системи товарного забезпечення роздрібної торгівлі, послабленні взаємодії торгівлі і виробництва.

Посилення спільної діяльності досягається завдяки усуспільненню ресурсів, поліпшенню координації взаємодії, широкому обміну нематеріальними активами між суміжними елементами. Співробітництво сприяє досягненню ефекту масштабу, тобто скороченню функціональних витрат при розширенні масштабів діяльності. Щоправда, в організації торгівлі скорочуються не стільки перемінні, скільки відносно постійні витрати. Ці обставини слід ураховувати й спрямувати процес співробітництва на таки служби, як організація торгівлі, маркетингу, логістики, управління.

Інтеграція — це об'єднання функціонально взаємозв'язаних організаційних одиниць для забезпечення єдиного завершеного технологічного процесу. Інтеграція базується на інтеграційних зв'язках, які забезпечують ефективну взаємодію організаційно самостійних, але економічно і технологічно взаємопов'язаних організаційних елементів. Синергічний ефект в умовах інтеграції досягається за рахунок скорочення витрат на всіх стадіях спільної діяльності.

Інтеграція може бути горизонтальна або вертикальна. Горизонтальна інтеграція характерна для оптово-роздрібних об'єднань, торговельно-заготівельних комплексів тощо. Вертикальна широко розповсюджена в таких організаційних формуваннях, як виробничо-торговельні об'єднання, агропромислово-торговельні комплекси та ін.

Кооперація як форма співробітництва широко використовується для досягнення синергічного ефекту. Суть кооперації полягає в об'єднанні зусиль, ресурсів, ко-штів суб'єктами торговельної діяльності для створення і спільного використання об'єктів, служб, технологій. Найбільш поширена практика кооперації торговельних підприємств зі створення товарних складів, сховищ, транспортних підрозділів, маркетингових служб, інформаційних центрів, кредитних спілок.

Особливо широке розповсюдження отримує кооперація на аграрному ринку. Тут' виникають збутові, маркетингові, постачальницькі та інші види кооперативів.

Життєдіяльність і соціально-економічну ефективність довела споживча кооперація, яка широко-масштабно функціонує на сільському ринку.

Диверсифікація — багатопланове явище. її суть полягає у вторгненні торговельних суб'єктів у нові галузі і сфери діяльності. На практиці диверсифікація виявляється переважно у двох формах:*

перша — універсалізація асортименту товарів, упровадження принципово нових методів обслуговування, різке розширення переліку послуг у власній галузі та ін.;*

друга — проникнення у нові суміжні або більш віддалені галузі діяльності через поглинання об'єктів нової галузі, злиття або створення. Ідеться про комбінування торговельної і виробничої, банківської, страхової, інвестиційної діяльності, поєднання торгівлі з громадським харчуванням, готельним господарством, ігровим бізнесом і т. п. Диверсифікація потребує значних витрат, при цьому практика доводить, що вони виправдовуються і виявляться в численних вигодах і конкурентних перевагах.

Перелік механізмів і способів одержання синергічного ефекту можна продовжити за рахунок таких організаційних дій, як спеціалізація, комбінаторика, децентралізація, конверсія, перехрести и й продаж та ін. Головне, що всі вони мають організаційний характері і спрямовані на досягнення кумулятивного позитивного ефекту, тобто синергічного

Закони організації

Теоретичними підвалинами організації є закони, які характеризують стійкі зв'язки і суттєву взаємообумовленість організаційних систем як об'єктивних явищ. Теорія організації базується на групі специфічних законів: самозбереження, впорядкування, синергії, композиції і пропорційності розвитку. Крім того, важлива роль відводиться загальновідомому закону єдності аналізу і синтезу відносно організації. Розглянемо суть і роль основних законів.

Закон самозбереження закладає теоретичну базу для аналізу і характеристики загального стану організації. Річ у тім, що організація постійно відчуває внутрішні і зовнішні збурення, що призводить до зростання ентропії і міри безладу. Відповідно до закону самозбереження організація повинна зберегти стан динамічної рівноваги. Отже, сутність закону самозбереження полягає в тому, що організаційна система намагається зберегти себе як цілісне формування, використовуючи для цього весь свій потенціал.

Механізм дії закону самозбереження виявляється через стійкість та адаптивність організації.

Стійкість — це спроможність систем ефективно функціонувати під впливом негативних факторів. Ідеться про спроможність системи підтримати функціональну, елементну і структурну стійкість. Але така спроможність небезпечна, тому стійкість має свої порогові значення, за межами яких система деградує.

Компенсуючим важелем нерівноваги є адаптація, суть якої полягає у пристосуванні структурної, функціональної та елементної складових до глибоких змін, трансформацій нових умов. Адаптація має велике значення в умовах екстремальних умов ринкового середовища. Закон самозбереження націлює сферу торгівлі на постійне якісне оновлення структурних елементів, активізацію організаційної діяльності та її спрямування на диверсифікацію