До конкретних методів державного регулювання цін належать:

1) спостереження за цінами, яке проводиться з метою виявлення зростання вартості життя, витрат виробництва та обігу;

2) непряма дія на ціни шляхом зміни ставки відсотка, курсу національної грошової одиниці, митних зборів тощо;

4) державне втручання в процес ціноутворення (наприклад, у вигляді підвищення витрат виробництва та обігу за введення вищих норм амортизації, мінімального розміру оплати праці тощо);

5) пряма дія державних органів на ціни, яка набуває різних форм (наприклад, у вигляді державних субсидій, зміни ставок податку на додану вартість або акцизного податку, експортних субсидій, митних зборів і обмежень); урядовий контроль у формі фіксації цін або встановлення меж їх підвищення.

Щоб вистояти у конкурентній боротьбі, товаровиробник має пропонувати продукцію, якій надають перевагу покупці та яка забезпечує йому вищий і стабільний прибуток. Саме останній спонукає підприємця розширювати виробництво одних товарів і скорочувати пропозицію інших. Із метою отримання більшого прибутку виробники запроваджують ресурсозберігальні технології. Коригування за допомогою цінового механізму обсягу пропозиції різних товарів уможливлює встановлення на ринку на деякий час балансу виробництва й споживання, певного оптимуму в розподілі ресурсів між сферами та видами виробництва.

За цих умов задоволення суспільних потреб забезпечується за ефективного використання обмежених ресурсів, тобто досягається мета взаємодії регулювального впливу держави та ринкового механізму саморегулювання.

Для подальшого формування товарного ринку, адекватного до вимог соціально орієнтованої ринкової економіки, необхідне вдосконалення його інфраструктури. Для сучасного етапу розвитку інфраструктури характерні деякі проблеми: недостатній рівень культури ринкових відносин, великі транспортні витрати, нестача надійної й повної інформації про функціонування товарного ринку, недостатній розвиток тарно-пакувальної бази, різке скорочення обсягу й асортименту виробничо-технологічних і транспортно-експедиторських послуг*42.

*42: {Савощенко А.С. Інфраструктура товарного ринку [Текст]: навч. посіб. / А.С. Савощенко. — К. : КНЕУ, 2005. — 336 с.}

Таким чином, без створення адекватної інфраструктури товарного ринку успіх ринкових перетворень економіки забезпечити неможливо. Самі перетворення мають бути теоретично обґрунтовані за такими початковими принципами:

1. Розмежування якісно різних елементів інфраструктури товарного ринку. За всієї важливості будь-якого елементу, необхідно виділити ті елементи, які відіграють провідну роль у русі товарних потоків. Таке розмежування дає змогу реалістично оцінити перспективи структурних перетворень у відповідних ланках. Так, пристосувати структуру автотранспорту до ринкових реалій можна швидше і легше (зокрема, використовуючи механізм приватизації), ніж структуру автомобільних доріг. У той же час спроби обмежитися приватизацією парку літаків без вирішення проблеми докорінної реконструкції наявних аеропортів не зможуть реально підвищити ефективність роботи цієї галузі*43.

*43: {Бєлявцев М.І. Інфраструктура товарного ринку [Текст] / М.І, Бєлявцев, Л.В. Шестопалова. — К.: Центр навч. літ., 2005. — 416 с.}

2. Розмежування матеріально-речової та соціально-економічної форм інфраструктури товарного ринку. Наприклад, виявити основну проблему розвитку інфраструктури товарного ринку — нестачу інвестицій — можна, а визначити дійсні умови її вирішення — складно. Адже питання докорінного реформування інфраструктури товарного ринку полягає не в обсягах інвестування, і навіть не в його джерелах, а в ефективності використання одержаних ресурсів*44.

*44: {Там само. }

3. Визначення внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку того чи іншого елементу інфраструктури товарного ринку або підсистеми в цілому; врахування ролі держави в перетворенні інфраструктури товарного ринку. Складнощі в цій сфері зумовлені державно-монополістичним характером сучасного стану інфраструктурного комплексу. Цей державний монополізм камуфлюється формою природних монополій, а держава, будучи "соціальним" монополістом, усіляко сприяє збереженню монопольного положення низки галузей цієї підсистеми інфраструктури, не допускаючи туди приватний капітал. Для порівняння, частка приватного капіталу в інвестиціях в інфраструктуру в розвинених країнах становить понад 20 %*45.

*45: {Бєлявцев М.І. Інфраструктура товарного ринку [Текст] / М.І. Бєлявцев, Л.В. Шестопалова. — К.: Центр навч. літ., 2005. — 416 с.}

Недостатній розвиток інфраструктури перешкоджає зниженню рівня трансакційних витрат та підвищенню ефективності товарних ринків. Треба раціонально розташувати на території держави торговельних посередників і складське господарство, визначити оптимальні форми посередницького, складського, транспортного й інформаційного обслуговування товарного обігу, підвищити якість рекламного забезпечення.

Створення прогресивної інфраструктури товарного ринку вимагає розв'язання комплексу завдань, які стосуються всіх її елементів. Насамперед слід сформувати оптимальну мережу торговельно-посередницьких організацій, складського господарства для здійснення ефективної оптової торгівлі, подрібнення партій поставок, надання послуг зі збереження, фасування, комплектування замовлень та доставки їх із найменшими втратами.

Актуальним є створення транснаціональних корпорацій з оптово-посередницької діяльності, а також мережі складів-готелів, консигнаційних і митних складів. Наявне складське господарство підлягає реконструкції й оновленню, з одночасними удосконаленням технологій складського оброблення товарів, запровадженням нових видів обладнання, механізацією й автоматизацією складських робіт.

Удосконалення складського господарства безпосередньо пов'язане з розвитком тарно-пакувального обслуговування. Для цього потрібно:—

створити науково-технічну базу виробництва нових видів тарно-пакувальних матеріалів та обладнання, а також перероблення використаної тари й упаковки;—

розвивати виробничу базу виготовлення конкурентоспроможних тарно-пакувальних матеріалів та обладнання;—

розширити виробництво конкурентоспроможної тари й упаковки;—

розвивати виробництво обладнання для збирання та перероблення використаної тари й упаковки та створення системи її збирання і перероблення*46.

*46: {Ястремская Е.Н. Инфраструктура товарного рынка [Текст] : учеб. пособие / Е.Н. Ястремская, Д.В. Райко. — X.: ИНЖБК, 2006. — 216 с.}

Розвиток транспортно-експедиторського обслуговування товарного ринку передбачає:—

створення й розвиток транспортних потужностей і засобів, за допомогою яких забезпечується виконання вантажно-розвантажувальних операцій та безперервність торговельно-складських і збутових процесів;—

створення торговельно-транспортних фірм;—

створення та розвиток транспортних терміналів, здатних забезпечити комплексне обслуговування транспортом, складськими приміщеннями, вантажно-розвантажувальними засобами, розвантажувальними, фасувальними цехами, тарно-пакувальними засобами, торговельними площами тощо;—

скорочення строків доставки вантажів і забезпечення збереження товарів у процесі транспортування*47.

*47: {Федько В.П. Инфраструктура товарного рынка [Текст] / В.П. Федько, Н.Г. Федько. — Ростов н/Д: Феникс, 2000. — 512 с.}

Інформаційне забезпечення товарних ринків передбачає:—

створення загальнодоступної системи забезпечення виробників, торговельних посередників і покупців оперативною інформацією;—

створення загальноукраїнського та мережі регіональних інформаційно-маркетингових центрів;—

розроблення й упровадження інформаційно-аналітичних мереж зі стратегічного маркетингу, використання геоінформаційних систем для передавання й оброблення інформації;—

формування системи спостереження за станом товарних ринків і механізмів поширення інформації й реклами;—

розроблення методичного та програмного забезпечення, формування інформаційних банків даних*48.

*48: {Савощенко А.С. Інфраструктура товарного ринку [Текст]: навч. посів. / А.С. Савощенко. — К.: КНЕУ, 2005. — 336 с.}

Удосконалення кредитно-розрахункового страхового забезпечення товарних ринків передбачає:—

організацію раціонального товарного обігу на підставі безготівкових грошових розрахунків за товарні поставки, скорочення до мінімуму бартерних операцій між суб'єктами ринку;—

розроблення оптимальних схем лізингу, експортних поставок;—

розвиток різноманітних видів кредитування;—

створення методичної бази ціноутворення у суб'єктів інфраструктури товарного ринку;—

розвиток страхування фінансових ризиків під час торговельних операцій, діяльності інвесторів і кредиторів суб'єктів інфраструктури*49.

*49: {Ибрагимов Л.А. Инфраструктура товарного рынка [Текст] / Л.А. Ибрагимов. — М.: ПРИОР, 2001. — 256 с.}

Кадрове забезпечення суб'єктів інфраструктури передбачає:—

організацію підготовки висококваліфікованих кадрів;—

об'єднання на добровільних засадах суб'єктів інфраструктури товарного ринку в асоціації для підготовки й перепідготовки персоналу, проведення наукових досліджень економічного та соціального спрямування, обміну інформацією, підготовки та видання професійної літератури, вироблення загальної стратегії розвитку на перспективу;—

розроблення нормативно-методичних документів із торговельної та постачальницько-збутової діяльності.

Реалізація цих напрямів удосконалення інфраструктури товарного ринку сприятиме створенню організаційно-технічних, економічних, соціальних і нормативно-правових умов функціонування сучасного товарного ринку. Це, у свою чергу, становитиме підґрунтя для розбудови у вітчизняній економіці ефективної ринкової системи господарювання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамишвили Г.Г. Проблемы международного маркетинга [Текст] / Г.Г. Абрамишвили. — М. : Международные отношения, 1984. — С. 224.

2. Абчук ВА. Коммерция [Текст]: учебник / В.А. Абчук. — СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. — 475 с.

3. Алексеев АА. Маркетинговое исследование рынка услуг [Текст] / А.А. Алексеев. — СПб.: ССПГУЕиФб, 1998. — 234 с.

4. Альбеков АУ. Коммерческая логистика [Текст] / А.У. Аль-беков, О.А. Митько. — Ростов н/Д: Феникс, 2002. — 416 с.

5. Аналитическая справка о результатах работы приватизированных предприятий и мероприятий по созданию условий для их эффективного функционирования [Текст] // Гос. ин-форм. бюл. о приватизации. — 2000. — № 6. — С. 22—29; № 9. — С. 41—53; 68—71.

6. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия [Текст] / И. Ансофф. — СПб.: Питер, 1999. — 416 с.

7. Батра Р. Рекламный менеджмент [Текст] / Р. Батра, Д.Дж. Меерс. — 5-е изд. — СПб.: Диалектика, 2004. — 784 с.

8. Бевзенко В.Ф. Маркетинг торговли [Текст] / В.Ф. Бевзенко, И.В. Балабанова, И.Х. Баширов. — Донецк : ООО "Юго-Восток, Лтд", 2004. — 165 с

9. Беге Д. Міжнародна торгівля і комерційна політика [Текст] / Д. Бегг, С. Фішер, Р. Дорнвбуш. — К., 1999. — 45 с.

10. Белявцев М.І. Інфраструктура товарного ринку [Текст] / М.Л. Белявцев, Л.В. Шестопалова. — К. : Центр навч. літ., 2005. —416 с.

11. Благоев В. Маркетинг в определениях и примерах [Текст]: пер. с болг.