Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Основні макроекономічні показники

Основні макроекономічні показники. Система національних рахунків

План

1. Суспільне відтворення. Суть і основні риси

2. Валовий національний продукт і його обчислення

3. Система національних рахунків

4. Методи обчислення ВВП за витратами і за доходами

5. Вплив цін на ВВП. Номінальний і реальний ВВП

Суспільне відтворення. Суть і основні риси

Суспільне виробництво здійснюється для задоволення людських потреб. Воно перебуває в постійному русі. Вироблені блага використовуються для споживання. Вироблений продукт проходить стадії виробництва, розподілу, обміну і споживання. На останній стадії він використовується, споживається. Усі ці чотири стадії взаємопов'язані і взаємодіють. Усі вони е безперервними. Виробництво, розподіл, обмін і споживання відбуваються безперервно.

Процес суспільного виробництва, узятий не як окремий акт, а як безперервно повторюваний процес, називається відтворенням. Розрізняють просте, розширене і звужене відтворення (рис. 3.22).

Простим називається відтворення, в якому виробництво повторюється в незмінних розмірах. Розширеним називається відтворення, в якому виробництво відновлюється в збільшеному обсязі. Це означає, що з кожним роком створюється більша кількість продукції. Звужене відтворення характеризується тим, що виробництво відновлюється у зменшеному обсязі.

Рис. 3.22. Види суспільного відтворення

Для безперервності відтворення необхідне постійне відновлення всіх використовуваних ресурсів — робочої сили, засобів виробництва, природних ресурсів та природного середовища, в якому живе людина (рис. 3.23). В умовах НТР відтворення природного середовища стало гострою проблемою, пов'язаною з посиленням впливу нищівних факторів на навколишнє середовище. Це проявляється в першу чергу в забрудненні повітря, водойм, земельних угідь, а в результаті — і продуктів харчування.

Рис. 3.23. Умови, необхідні для безперервності відтворення

Відтворення робочої сили — це відновлення працездатності працівника і заміна тих працівників, які вибувають із процесу виробництва. Це досягається шляхом постійного споживання матеріальних благ, послуг, надання молодому поколінню освіти та відповідної кваліфікації.

На початку кожного виробничого циклу підприємство повинне мати необхідні засоби виробництва. Зношені засоби праці (машини, механізми, технологічні лінії, будівлі, споруди) мають бути замінені новими чи відремонтовані, а використане паливо, енергетичні ресурси, матеріали — відновлені.

У нинішніх умовах усе більшого значення набуває відтворення природних ресурсів, які використовуються в процесі виробництва, та середовища, в якому живуть люди. Необхідне постійне відновлення родючості ґрунтів, лісових масивів, підтримування в чистоті рік, озер, інших водойм та повітряного простору.

Особливого значення набуло раціональне використання таких невідтворюваних ресурсів як нафта, газ, металеві руди та заміна їх іншими джерелами енергії та іншими видами сировини.

Надзвичайного значення набуває проблема пропорційності, тобто певних кількісних співвідношень між різними сферами й галузями виробництва, між різними видами ресурсів. Так, при відновленні виробничого циклу потрібно не просто мати робочу силу і засоби виробництва — вони повинні бути в певних кількісних і якісних пропорціях. Порушення пропорційності неминуче призводить до зниження ефективності виробництва.

Відтворення завжди має суспільний характер, виступає в певних суспільних формах. Отже, повинні відновлюватись і виробничі відносини між людьми. За умов ринкової економіки постійно відновлюється товарна форма виробничих відносин і відносини власності.

Вихідним пунктом руху суспільного продукту є виробництво, а кінцевою метою і рушійним мотивом його є споживання. В умовах ринкової економіки споживання є визначальним фактором якості створюваної продукції.

Зв'язок між виробництвом і споживанням здійснюється через розподіл та обмін. При цьому розподіл уже має місце в самому виробництві. Тут розподіляється робоча сила і засоби виробництва. У процесі розподілу визначається частка кожного суб'єкта в суспільному продукті. Обмін також має місце вже в самому виробництві. Тут здійснюється обмін діяльністю та здібностями, пов'язаними з виконанням виробничих функцій. Обмін е стадією руху виробленого продукту від виробника до споживача. Через обмін учасник виробництва отримує належну йому потрібну частку суспільного продукту. Прискорюючи рух товарів, обмін сприяє розвитку виробництва.

Завершальною стадією руху суспільного продукту є споживання, тобто утилізація споживної вартості. Розрізняють виробниче та особисте споживання. Виробниче споживання полягає у використанні засобів виробництва і робочої сили для виготовлення продукції або послуг. Особисте споживання — це процес використання людиною товарів та послуг для задоволення потреб у продуктах харчування, одязі, житлі, для культурного та професійного розвитку, відпочинку, розваг і так далі. Основною функцією особистого споживання є відтворення робочої сили і людини в цілому. Одночасно воно є стимулом зростання і розвитку виробництва.

Валовий національний продукт і його обчислення

Загальна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених національною економікою, становить валовий національний продукт (ВНП). В умовах ринкової економіки ВНП обчислюється у вартісному вираженні. Він є матеріальною основою життя людей. Саме він задовольняє різноманітні потреби населення. Якщо національна економіка неспроможна створити весь набір матеріальних благ для потреб населення, то потрібно виробляти більше такої продукції, яка користується попитом в інших країнах і яку можна було б обміняти на товари, які не виробляються в країні.

ВНП обчислюється в поточних (фактичних) і незмінних (постійних) цінах. Поряд з ВНП у статистиці використовується такий показник як валовий внутрішній продукт (ВВП). Він відрізняється тим, що включає лише вартість продукції, виробленої всередині країни. А ВНП включає й доходи, одержані за кордоном. Так, наприклад, дохід громадянина України, який працює в Чехії, є частиною ВНП України. Але цей дохід не є частиною ВВП, оскільки він заробляється в Чехії. З іншого боку, прибутки, які одержує іноземна компанія від виробництва продукції в Україні, є частиною ВНП іншої держави.

На практиці дані про обсяги ВВП і ВНП використовуються як показники кількості виробленої продукції та добробуту населення країни. ВВП і ВНП є головними показниками економічного розвитку країни. Як же вимірюється ВВП?

Здавалося б, що для цього достатньо додати обсяг товарів і послуг, вироблених кожним підприємством. Але такий метод зумовлює повторний рахунок і завищує результати виробництва. Сумарний показник товарів і послуг, вироблених підприємствами (сума продаж), називається валовим випуском. Якщо ним користуватися для оцінки обсягу виробництва, отримуємо завищену величину. Покажемо це на таблиці 3.2.

Таблиця 3.2.

Обчислення загального обсягу виробництва

Стадія виробництва | Закуплена сировина | Реалізована продукція | Додана вартість

Фермер-вівчар | 0 | 60 | (60—0)

Суконна фабрика | 60 | 100 | (100—60)

Швейна майстерня | 100 | 125 | (125—100)

Оптова фірма | 125 | 175 | (175—125)

Роздрібний продавець | 176 | 250 | (250—175)

Всього | 460 | 710 | 250(710—460)

З наведеної таблиці бачимо, що фермер виробляє шерсть, але він нічого не купує. Ця шерсть продається і на кожній стадії виробництва готового продукту, наприклад костюма, її вартість враховується виробником повторно. Якщо додати всі продажі" то одержимо 710 грошових одиниць. Але в даній сумі вартість шерсті враховувалася п'ять разів, вартість матеріалу — чотири рази, вартість костюма три рази, оптова націнка два рази і роздрібна націнка один раз. Отже, маємо багаторазове врахування одних і тих же вартостей, що викликає завищення показників господарської діяльності, бо має місце повторний рахунок. І чим більше стадій проходить продукція в процесі виробництва, чим більше вона продається, тим більший повторний рахунок. У нашому прикладі він становить 460 грошових одиниць.

Рис. 3.24. Структура доданої вартості

Щоб отримати реальне обчислення кінцевих результатів суспільного виробництва і не допустити повторного рахунку, потрібно користуватися показником ВВП. Від валового випуску він відрізняється на величину проміжного продукту, тобто на величину вартості тих товарів, які повинні піддаватися подальшій переробці та перепродажу. У нашому прикладі він становить 460 грошових одиниць.

Щоб не допустити повторного рахунку при обчисленні ВВП, потрібно враховувати тільки додану вартість. Додана вартість — це вартість, створена в процесі виробництва на підприємстві, яка відображає реальний вклад підприємства у створення вартості конкретного продукту. Вона включає заробітну плату, прибуток та амортизацію. Вартість сировини, матеріалів, палива, енергії, послуг, придбаних у постачальників, у додану вартість не включають (рис. 3.24).

ВВП є мірилом річного обсягу виробництва на макрорівні. Якщо зменшити величину ВВП на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих за рік, то одержимо ще один макроекономічний показник — чистий національний продукт (ЧНП). А якщо від ЧНП відрахувати непрямі податки, то одержимо національний дохід (НД). Він показує розмір доходів постачальників економічних ресурсів, одержаних за землю, робочу силу, капітал, підприємницькі здібності (рис. 3.25).

Рис. 3.25. Виробництво валового внутрішнього продукту і національного доходу

Система національних рахунків

Система національних рахунків сформувалася в 30—40 роках XX століття у провідних капіталістичних країнах. З 1995 року вона почала запроваджуватися в Україні. Ця система виходить із того, що ВВП і національний дохід виробляються у сфері матеріального виробництва й у сфері послуг. Другою важливою її умовою є визнання того, що у створенні вартості товарів і послуг поряд із працею беруть участь земля, капітал і підприємницька діяльність.

Система національних рахунків — це нова складна система розрахунків макроекономічних показників, яка відображав динаміку найважливіших процесів і явищ в економіці — виробництва ВВП, НД, споживання, фінансів, інвестицій. Вона потрібна для країни, як для підприємства бухгалтерський облік, бо відображає узагальнену картину розвитку


Сторінки: 1 2